«Він був доброю людиною» — фраза, вживана майже всіма співрозмовниками кореспондента «УМ», що розпитував мешканців Бердянська про їхнього земляка, вуличного музиканта Сашка. Пенсіонерка Олена Бабкіна, приміром, знає, що баяніст є уродженцем сусіднього, Приморського, району, що саме він першим почав давати у Бердянську публічні міні–концерти. «Я часто йшов до райради повз його лавочку, і баяніст завжди награвав свої мелодії,— підхопив естафету спогадів мешканець мікрорайону АЗМОЛ Іван Бухтій. — Під власний акомпанемент і співав. Його наспіви були і веселими, і журливими. Тепер шкодую, що не завше кидав у перевернутого кашкета, миску чи футляр від баяна гривню–другу. То був добрий чоловік!». Таким знав вуличного музиканта і пенсіонер Олександр Ланський, який навіть пишається тим, що є тезкою баяніста: «Він був тихим і спокійним, а виродки біля фонтана його замордували. Яка ж тепер пісня без баяна? Нашого Сашка...».

...Трагедія сталася наприкінці липня 2008 року у центрі Бердянська. Два молодики і двоє дівчат, шукаючи пізньовечірніх розваг, причепилися до баяніста. Знали, звісно ж, що своїм нехитрим заробітком Сашко–добряк завше й охоче ділився iз прохачами. Зазвичай він підгодовував безхатченків. А тут — діти «нових українців». А в Сашка, як на біду, з денного «гонорару» тоді лишилася тільки дрібнота. Ось розлючені невдалим рекетом «рекетири» і почали бити нещасного Сашка. Мешканці навколишніх будинків, що викликали міліцію, переконані: екзекуція не була б такою садистською, якби дівулі своїм реготом (!) не стимулювали дії катів. Добивали музиканта пляшкою...

Міська філія МВС — за сотню–другу метрів від місця трагедії, відтак міліціянти прибули оперативно. Один із убивць опору майже не чинив, другого ледь наздогнали. «Відмазати» від покарання вдалося лише дівчат, де–факто співучасниць злочину, а ось тандем нелюдів Бердянський міськрайонний суд таки ізолював від суспільства: один сидітиме за ґратами вісім років, другий — п’ять.

Та Бердянськ не без добрих людей. Як розповіли власкору «УМ» начальник відділу інформаційних ресурсів міськвиконкому Володимир Царакаєв і його приятель Олег М’ягченко, «група небайдужих вирішила якимсь чином, бодай до третіх роковин, увічнити пам’ять про Сашу–музиканта». Ідея виникла з огляду на фінансові реалії — відреставрувати лавочку, на якій упродовж 30 років баяніст тішив перехожих своєю музикою, і прикріпити на ній табличку з надписом. Щодо тексту дискутували недовго: «Яка пісня без баяна? Спасибі, Сашко!»..

В один із вечорів наприкінці липня на майдані перед мерією біля оновленої «лавочки Сашка» знову лунала музика. Вдячне «Молодці!» бердянці адресували й ініціаторам відкриття іменної лавочки, і концертантам. Звучали саксофон, гітара — баяна ж того дня не було...