Український колектив «Бумбокс», що так раптово увірвався в законсервований попсою музичний простір нашої країни, здивував усіх тим, що зміг не лише «зависнути», але й розвинути свій рух далі настільки потужно, щоб прорватись до інших країн. Зовсім скоро амбітні музиканти планують підкорити Новий світ. На концертну мапу гурту потрапила Америка та Канада. Про новий концерт, про свої музичні смаки та про те, чому варто повертатись до класичної літератури, «Дню» розповів вокаліст і автор текстів гурту Андрій Хливнюк:

— Для нас це особлива подорож, оскільки вперше в історії «банди» ми виступатимемо на іншому боці планети. Це будуть клубні зустрічі. Але у цьому є свої переваги, адже нагадаємо собі про вже забуті часи виступів у клубах України та Росії.

— Для концерту за кордоном, де публіка переважно англомовна, ви готуєте особливу програму чи очікуєте на українську діаспору?

— Я думав про те, щоб зробити англомовну платівку. Зараз у нас кипить робота над новим, четвертим, альбомом. Уже записали певну кількість пісень, і частина з них англійською мовою. Ми ці пісні не ховаємо й не зберігаємо лише для англомовних прихильників. Нова платівка не буде стовідсотково англомовною, тому що здебільшого наш слухач розуміє слов’янські мови: українську та російську. Я, наприклад, знаю англійську завдяки Черкаському університету ім. Богдана Хмельницького, де вивчав романо-германську філологію. Безумовно, кожна нова мова накладає на людину свій відтінок. Помітив, що, намагаючись говорити чи думати іншою мовою, я стаю іншою людиною. Згадайте минулі часи: тоді інтелігента людина обов’язково мала знати хоча б шість мов.

— Сьогодні інтелігентним вважається той, хто має не одну, а дві-три вищі освіти (і не важливо, купувався диплом чи ні). У вас ситуація така: навчались у виші та коледжі, та не закінчили жоден заклад...

— Не вистачило сил... Я навчався у своєму рідному місті в коледжі на графічного дизайнера і встиг попрацювати у цій галузі. Для мене важливим також були вокальні студії при коледжі та університеті, які я відвідував. Я також ходив до музичної школи (по класу акордеона та баяна). Але музична освіта після школи не закінчилась, а продовжилась чудовим черкаським хором «Світанок», цей хор і досі існує. Він був лауреатом багатьох європейських конкурсів, в одному з них я також брав участь. Це було в 1994 році в місті Неерпельт у Бельгії, хор отримав друге місце у всеєвропейському конкурсі хорового мистецтва.

— Як гадаєте, ваша музика на роки? Вважаєте себе професійними музикантами?

— Найбільший жах для людини — це бути посередністю. Мені здається, що я один з таких людей, але з відхилом у музичну сторону. Я не можу назвати себе Чарлі Паркером або Реєм Чарльзом, я також не суспільний діяч. Я просто музикант, котрий робить свою справу...

Катерина ЛУЦЬКА
ДЕНЬ