Перший виступ в Українi талановитої пiанiстки Елiсо Болквадзе, який вiдбувся в Колонному залi iменi Миколи Лисенка Нацiональної фiлармонiї України, справив приємне враження на київських шанувальникiв класичної музики. Разом з академiчним симфонiчним оркестром столичної фiлармонiї пiд орудою Миколи Дядюри вона блискуче i натхненно виконала знаменитий концерт №2 соль мiнор для фортепiано з оркестром Камiля Сен–Санса.

Попри скептичнi настрої деяких слухачiв, якi неодмiнно виникають перед виступом незнайомих у нас музикантiв, Елiсо Болквадзе переконливо довела, що всi схвальнi вiдгуки про неї, якi мiстилися в програмці концерту, не є перебiльшенням. Із перших секунд її гри було вiдчутно, що на сценi — майстер високого, справдi європейського, рiвня. Технiчна бездоганнiсть, вiдчуття стилю виконуваної музики, дивовижна якiсть звуку i водночас витонченiсть у поєднаннi з емоцiйнiстю, вмiнням донести до слухачiв змiст виконуваного твору — ось головнi риси її манери гри.

Відомий педагог порадив батькам Елісо почати заняття музикою з 4 років, оскiльки у дівчинки була вiд природи правильна постановка рук, а за два роки чекання, коли її за вiком приймуть до музичної школи, вона могла втратити цю якiсть. Ці два роки Елiсо займалася у приватного педагога Ека Лухадзе, а потiм продовжила навчання в Центральнiй музичнiй школi Тбiлiсi пiд керiвництвом Майї Цулукадзе. Далі було навчання у Тбiлiськiй консерваторiї i паралельно уроки у професора Московської консерваторiї Тетяни Нiколаєвої, а пiзнiше — у педагога i композитора Мiшеля Соньї у Францiї та Австрiї. Пiсля блискучої перемоги на Мiжнародному конкурсi Вана Клiберна у США цей всесвітньо відомий пiанiст сказав: «Елiсо Болквадзе — чудова пiанiстка. Її зірка зійде, i всi концертнi зали свiту аплодуватимуть тiльки їй». Із того часу розпочався її злет: Елісо аплодували в Кеннедi–центрi (Вашингтон, США), у залi Плейель у Парижi, в Альте Опер у Франкфуртi i в залi «Геркулес» у Мюнхенi (Нiмеччина). Як солiстка, вона виступала з багатьма оркестрами в Європі, Росiї та США i постiйно спiвпрацює з вiдомими диригентами, серед яких — Саулюс Сондецкiс, Станiслав Скровачевський, Лоран Петiжiрар, Мiшель Табачник, Джансуг Казiдзе.

Пiсля перемоги на Мiжнародному конкурсi iменi Маргарити Лонг у Парижi пiанiстка працює i мешкає за кордоном. Нещодавно її нагородили медаллю уряду Грузiї — однiєю з найпрестижнiших нацiональних нагород. У лютому 2007 року Французьке нацiональне телебачення LCI продемонструвало документальний фiльм про Елiсо Болквадзе, про неї пишуть французькi газети, зокрема «Фiгаро» у 2009 роцi надрукувала великий нарис про грузинську пiанiстку, яка нинi живе в Парижi.

— Що вас вразило в Києвi?

— Дивовижно тепла i добра атмосфера, я постiйно вiдчуваю щире i чуйне ставлення до себе. Менi легко було працювати з музикантами оркестру вашої фiлармонiї впродовж двох репетицiй, iз чудовим диригентом Миколою Дядюрою.

— Вашi улюбленi композитори?

— Моцарт, Бетховен, Равель. Їхня музика спiвзвучна моєму свiтосприйняттю.

— Яке ваше творче кредо?

— Завжди йти вперед, не зупинятися на досягнутому i залишатися критичною до себе. Може, тому я нiколи не задоволена своїм виступом, але сьогоднi, скажу вiдверто, я майже цiлком позитивно оцінюю себе.

— Коли кияни вас знову зможуть побачити i почути вашу гру?

— Менi запропонували виступити на вiдкриттi наступного сезону у вашiй столичнiй фiлармонiї, але що саме я гратиму — поки секрет.
Сергій ПИРОГОВ
УМ