Композитор Руслан Квінта колись хотів зробити сольну кар`єру, але усміхнений хлопчик з кульчиком у вусі не прийшовся до смаку естрадній мафії. Але талант, як гейзер, проривається там, де його й не чекають – так з`явились гіти Софії Ротару «Одна калина» і «Чекай», гіти Аліни Ґросу, а відтепер і гіти Андрія Князя.

Партнером-автором слів є пан Куровський – поет вельми талановитий, зі своїм поетичним світом і бігатою на емоції душею. Та й мова у нього жива, незашорена.

Андрій Князь (син колишнього нардепа Ореста Фурдичка) має два альбоми – ще львівські. Були там цікаві речі, хоч і дещо одноманітні, а Володимира Івасюка він принаймні не зіпсував.

З третім альбомом відбулись якісь прямо промоуторські чудеса – розкрутка кліпу титульної композиції пройшла восени 2004, презентація оного сталася восени 2005, а у продаж диск надійшов аж на початку квітня цього року. За таке треба менеджеру вуха відірвати.

Сам диск досить цікавий за змістом, світлий, приємний.

Щоправда, дуже різко відрізняються за художністю твори Квінти-Куровського від інших композицій.

То є справжні гіти:

„Чужа наречена” – біль покинутого князя, що потрапляє на не своє весілля своєї коханої. Її свавілля як божевілля – „Він бере твої руки – він бере мої крила -- і летить”, „Він бере твої руки – він бере мою душу – і летить”, „Ти для нього розквітла, ти вже бачиш, як влітку дощ із неба ллється...” То голос живої людини, якій віриш, яка справді варта любові.

„Тихо як вода” – ритм літнього спокою з кумканням жабок у партитурі – просто супер. „Тихо як вода золоте минає літо, тихо як вода нам його не зупинити, тихо як вода вітер злий ламає віти і душа мовчить тихо як вода” – пейзажний малюнок переходить у психологічний, а разом – то висока філософія медитації, що відбиває всю гаму почуттів „в тихому дзеркалі води”.

„В небесах” – тут чимало світлих образів: „в небесах білі вогні”, „моє щасливе сонце” тощо.

„Тобі” – дуже гарні і незвичні ритми: „Радісно, радісно серце підкаже де твій дім Радісно, радісно наших прощань розтане дим”. Повтор одного ритму з іншими реаліями витворює цікаву художню картину.

„Проводжай мене” – шедевр спокійної лірики: „Коли на темну землю впаде високе небо вогнем своїх доріг відкрий долоні теплі скажи мені так треба ступити на поріг”, „від нічних зірок до сумних снігів так щоб кожен крок берег твій зігрів”, „Коли на грішну землю зіллється чорне небо і спиняться часи відкрий долоні теплі скажи мені так треба та волю не згаси”.

Отже, браво – Квінта-Куровський і Андрій Князь. Але де ці гіти в українському медіа-просторі? Чому? Коли жидовствуючі москалоїди пустять ці ритми у живий світ до живих людей?

На жаль, питання риторичне.