Все тече, все змінюється. Не дозволяє собі стояти на місці і "Океан Ельзи": зміни у складі групи, зміни в музиці, і зрештою, зміни в настрої, які виникають у кожного, хто чує нову музику від наших "старих" кумирів. "Океан Ельзи" не висихає, навіть після того, коли групу покинули її учасники (хто заради не надто успішної сольної кар`єри; хто заради іншої, некомерційної музики). Проте, Славко Вакарчук недовго журився, швидко знайшов заміну колишнім колегам і вони зробили, те, що хотіли зробити. Вони записали новий альбом і поїхали робити промоцію Ґлорії у всеукраїнський тур. Перші два синґли, безперечно, стали абсолютними хітами, а платівка, загалом, стала надзвичайно комерційно успішним продуктом (за кілька годин продали 100 000 копій), що потішило не лише самих музикантів, але і їх рекординґову компанію.

Отож, знайомтеся - "Gloria". Альбом досить насичений і різнобарвний, простий, але побудований зі складних компонентів. Дванадцять пісень після прослуховування не залишають байдужим ні музичних критиків, які вишукують недоліки, ні меломанів. Хоча, є моменти, коли здається, що музиканти ОЕ вирішили не придумувати велосипед, а скористалися тим, що вже є в скарбничці музичної історії і переробили це на свій лад. Окрім виразних подібностей на Queen чи Pink Floyd, вражає майже стовідсоткова подібність на одну із пісень Maroon 5 (а саме у пісні "Відчуваю"). Зважаючи на це, просто не може не виникнути запитання: для кого ж робили свій альбом "океанівці"? Думаю, що не для музичних гурманів, які знайомі зі зразками різноманітної музики і могли б легко упізнати будь-яку "позичену" ноту, а для пересічних слухачів, які не замислюються над етимологією звуків, а просто купують альбом і просто слухають музику.

На цій платівці нема такої юнацької щирості, наївності і ніжності, як на попередніх. Натомість, виникає щось сильніше ніж просто слова і музика, щось більше, ніж пісні про кохання. Несподівані філософські узагальнення, роздуми над життям і нашим місцем у ньому? Риторичним залишається питання: "Для кого ми живем, для чого ми живем"?. Помітно, що "Океан Ельзи" росте, а разом з ним росте і Славко Вакарчук, хоча, можливо, навпаки.

Як і у кожному альбомі, у Ґлорії є пісні основні (на яких тримається вся концепція альбому) і пісні другорядні (існують для того, щоб наповнити альбом, і підтримати загальну концепцію). До основних, безперечно, належать "Без бою", "Вище неба", "Ти і Я", " Ніколи", решта, як на мене, - допоміжні, витримані в тому ж реґістрі. Невідомо, як довго житимуть ці пісні і чи згадають про них хоча б через рік. Побачимо, почуємо…

Проте, нема на сьогодні в Україні творчої одиниці сильнішої і водночас комерційно успішнішої за "Океан Ельзи".

Яким буде цей ОкЕан завтра, напевно, ще не знають і самі учасники групи. Поки вони бавлять своїми концертами мешканців найбільших міст нашої країни, роздають автографи і посміхаються камерам, і, напевно, шукають відповіді на питання, які поставили у своїх піснях.