Кішінеу - столиця незалежної Молдови - тепер реально незалежної, бо молдовські комуністи впевнено ведуть свою країну в єдину Европу, „геть від Москви!" - як заповідав великий Хвильовий.

Що ми знали з молдовської музики? Музика до кінофільмів Євґеніу Доґи, сольна кар`єра його протеже Надєжди Чепраґи та Іон Суручану, що чудом пробився на московське Ті-ві в часи перебудови. Разом з тим ця маленька країна має багату музичну культуру - своєрідну, самобутню і неперебутню. Не диво, що нове покоління молдовських музикантів черпає пригоршнями з народної скарбівні, додаючи до того свій талант, голос і силу духу.

Звичайно, прикро, що дорога молодих молдовських музикантів до ширшого слухача все ще стелеться через Москву, але завоювати цього монстра сучасного шоу-бізнесу теж штука нелегка. Першопрохідцями стала група „Zdob si zdub", яка мусила деякі композиції адаптувати до російської мови. Але зберігся дух молдовської народної музики, її глибини, її розкішні інструменти (най, наприклад), її шалена танцювальна стихія. Гурт тривало ішов до свого теперішнього стилю і до свого теперішнього творчого обличчя - тепер вони, як у тиглі, переплавляють у печі своєї творчої спромоги чуже, перетворюючи його на своє, рідне. Як результат - маємо чи не краще виконання фронтової „Смуґлянкі", а також стильну, з чисто молдовським колоритом виконану композицію Цоя „Ми вийшли у ніч".

Альбоми гурту присутні у продажу. Але великим попитом не користуються, бо це не попса. Альбом „450 овець" - не виняток. Стильна, глибинна, цікава музика з за діянням народного та дитячого хорів. Вершинним у творчості гурту став виступ у Києві на „Євробаченні", де композиція „Bunika bata" зробила велике враження на цілу Европу (на цьому фоні українські „Ґринджоли виглядали як...").

Інший молдовський гурт - „O-zone" - пішов своїм шляхом - і теж через Москву, але не вживаючи у своєму доробку чужоземної мови. Росія „з`їла" обидва їхні гіти - „Ґітареле" та „Гайдук", що пройшлися по чужоземній країні, як справжнє духовне цунамі. Якщо „Zdob si zdub" можна порівняти з вином з чорного винограду, то „O-zone"- з вином прозорого білого винограду, повного сонця і радості. В їхньому альбомі „Disko-zone" опріч двох безсумнівних гітів, що поставили на вуха „видавшую виды" Росію, є чимало композицій ліричних, глибинних, виважених. Якби росіяни знали румунську, вони б подивувались композиції про румунську мову - сильній художньо і глибоко патріотичній.

На відміну від своїх попередників, „O-zone" користується шаленим попитом в Україні, їхній альбом розходиться добре і за найвищою ціною, а тримають продавці його - досить слушно - у відділах чужоземних альбомів.

Отже, наріжте бринзи, зваріть мамалиги, поріжте її чорною ниткою на таріль, влийте собі прозорого чи темного вина (за смаком і настроєм) і спожийте музики Молдови - це і наша духовна історія.