Національний музей літератури у Київі, більше відомий як дім Ґалаґана, не часто тішить відвідувачів добрими художніми виставками.

Ся – вийняток.

Дирекція виставок України вирішила потішити подячного шанувальника українського малярства дещицею (не плутати з послом України у Польщі) зі свого ЗОЛОТОГО ФОНДУ.

І хто там є?

Микола Глущенко:

ВЕСНА КОЛО КИЇВА. 1957. Глиняна дорога. Мінімалізм. Приглушеність кольорів.

ВИНОГРАДНИКИ. 1982. Жовте. Зелене. Синє. Фігури.

ВЕСНЯНИЙ РАНОК. 1968. Далина – мінімалізм. Тюбикування фарби, але теж мінімалістично.

Сергій Шишко:

УЗИМКУ НА ХРЕЩАТИКУ. 1966. Зимова панорама. Кольоропис на тлі сірих будівель.

УЗИМКУ. 1956. Сніг. Санна дорога. Берези. Зеленими плямами – натяком – ялини. Небо – як сніг – біле.

ДНІПРОВСЬКІ ДАЛІ. 1963. Витачів проз зелені дерева. Соковито.

ГОЛОСІЇВСЬКІ ДУБИ. 1964. Сонце, хмари, соняшне проміння у дубах. Стежка.

ІНСТИТУТ ІМЕНИ ГОГОЛЯ-ЯНОВСЬКОГО У НІЖИНІ. 1952. Первозданний сніг. Ялини. Будівля. Лавиця, повна снігу. Маленькі ялинки у снігу.

ДНІПРО. 1976. Пішохідний міст – вид згори. Зелене, синє – проз дерева.

Віктор Бабенцов. ВЕСНА У КРИМУ. 1985. Море а берег проз квіт абрикоси.

ЗАКАРПАТСЬКА МАЛЯРСЬКА ШКОЛА:

Ернест Контратович:

 ПОЛЕ З КВІТКАМИ. 1991. Яскравий зільник. Сосняк. Гори.

СОНЯШНИКИ. 1986. Незвично: пагорб, небо, соняшників небагато.

Федір Манайло. СТАВОК. 1952. Акварелька.

Антон Кашшай. КРАЙ ЛІСУ. 1976. Дерева. Тіні. Сніг. Ріка. Залишки осени.

Володимир Микита:

СТАРІ ХАТИ. 1992. Олівцево.

ДАЙ, БОЖЕ, ДОБРИЙ ДЕНЬ. 1992. Три простори. Стиль.

ДЕНЬ ІДЕ. 1992. Тінь від світла. В один простір, але файно.

Юрій Ґерц:

РІЗДВЯНИЙ ДЕНЬ НА ВЕРХОВИНІ. 1999. Свій стиль. Темпера. Заповнений короткими мазками простір.

РІЗДВЯНИЙ МОТИВ. 1990. То самЕ.

КОЛЯДА НА ВЕРХОВИНІ. 1988. Так сАмо.

Йосип Бокшай. ПАРК ҐОРЬКОГО УВ УЖГОРОДІ. 1963. Світло. Смашно. Радісно.

Отже, чудове українське малярство – незглибиме, розмаїте, глибоке, глибинне, вартісне.

ІДИ А ДИВИСЬ.

репродукція: Сергій Шишко.