Спочатку офіціоз з сайту галереї:

18 січня - 4 лютого 2022

Олександр Павлов переконливо втілює будь-які свої ідеї та задуми. Він відомий в Україні й далеко за її межами – десятки виставок, персональних і групових, вітчизняних і міжнародних, зібрали відгуки знаних мистецтвознавців та критиків.

Доктор філології Юрій Івакін, відомий український колекціонер, визначив стиль художника як шалений «романтичний експресіонізм». Непересічним було ставлення до творчості Павлова Сергія Параджанова, який організував його тріумфальну виставку в Тбілісі. Також захоплена реакція французького мистця Серревіля, рецензії фінської, шведської й німецької преси. 

Ніна Дмитрієва, доктор мистецтвознавства, завважувала, що в сучасному авангарді, дуже різнорідному й різнохарактерному, нерідко стирається різниця між мистецтвом як таким і цариною психологічного експериментування. Олександр Павлов у своїх бурхливо-колористичних полотнах віддає перевагу власне живописним методам та засобам вираження – експресії кольору, романтиці колориту. За освітою він архітектор, але його живопис не раціоналістичний, скоріше це – протестна реакція на позаемоційність і стандартність нашого архітектурного середовища. Особливо вирізняються його портрети, де відчувається увага до особистості й здатність дати лаконічну експресивну характеристику.

Свого часу мистецтвознавець Ігор Диченко наголошував: «Олександр Павлов привносить риси київського бароко та футуризму, ясність прочитання «ландшафтної ситуації», що йде, можливо, від нашої давньої гравюри, й буйне тріумфування кольору, таке характерне для філософії живописного діапазону народної творчості. Він любить божевілля хмар, міць морської хвилі, крикливу ошатність літнього курортного містечка. У «кольорописанні» Олександра Павлова панує якась танцювальна містеріальна стихія. Клаптиковий світ чіпко спаяний у його живописі. Немов мистець пройнявся законами екологічної єдності, жагою до виживання, триєдністю Землі, Неба й Моря, їхньою горішньою красою, що ведуть до неілюзорних таємниць Природи».

Галерея «АВС-арт»

У галереї Поживанова у Київі триває виставка маляра Олександера Павлова. Він ще й книжки пише, але москворото. На 31 році незалежности се моветон.

Маляр хороший.

Експресивний.

Щоправда, місця му навіть у просторій галереї Поживанова замало: його твори вимагають від глядача дивитися на се здалеку, а дуже здалеку – не виходить. Се можливо хіба у Мистецькому арсеналі. Та й таке.

Подекуди авторові бракує почуття міри – занадто багато ліній витворюють хаос. І у сьому хаосі годі виокремити гармонію цілости.

Разом з тим є цікаві речі:

ЗАБУТИЙ ОБРАЗ (автопортрет у червоному капелюсі) 2004. Голий торс. Кров за плечима.

ГРА У ШАХИ. 2014. РЕҐАТА 2007. Кольори а відсутність ліній.

ПАНІ У ЧЕРВОНОМУ КАПЕЛЮШІ. 2004. Своє розуміння теми, хоча порозуміння з аналоґічним твором Олександера Мурашка паризького циклу нема.

ПОРТРЕТ ФРЕНС. 2004. Море плям заповнює простір, наповнює лице.

ЗАПРОСИНИ ДО ТАНЦЮ.2007. Пастельні кольори. Соло білого.

ПАРК. 2007. Яскрава експресія.

ПРОГУЛЯНКА. 2007. Чорно-білі кольори.

ДВА ГОЛІ ХЛОПЦІ І ДІД. 2008.

ЖІНКА БІЛЯ ВОДОСПАДУ. 2002.

Приємно було побачити уживу і автора, і знаного українського маляра а письмака, автора поважного роману ВІЛЬХОВА КРОВ Миколу Бабака.

Приємно було також навіч бачити, як у галереї Поживанова підписуються контракти. Для сього і працює ся галерея. Уже 10 літ, до речі.

Так тримати.