В чому полягає талант художника Василя Дуба?В тому,що він майстерно володіє палітрою кольорів,вміє добре вибудувати на площині композицію картини?

Так. Але то справа все ж другорядна. Закарпатський художник Василь Дуб любить свій край, свої гори,давні дерев’яні храми, села і невеличкі провінційні містечка. І ця любов втілена  в картинах митця.

Тема патріотизму заяложена,замацана пустим багатослів’ям нинішніх політиків, пережована до огиди в багато численних віршах, не в поезії,профанована в картинах художників, не митців. І це зрозуміло. КОНЮКТУРА.

  Так колись, до комуністичних свят писали пишні панегірики,малювали  Леніна, охоче і з надією на конкретні винагороди та лояльність влади.

Всього цього немає у Василя Дуба. Але є світло у картинах, є небо. Картини Василя побудовані так, що погляд  глядача подорожуючи карпатськими краєвидами, чи вуличками старого міста так чи інакше сягає неба. І навіть дощові пейзажі художника пронизує світло.

 Василь Дуб уникає деталізації, узагальнює. І тому навіть невеликі за розміром картини набирають якості монументалізму. Та  проте, ці візії не втрачають таку якість, як інтимність діалогу чи то з природою, чи то з Господом.

Кілька узагальнених ,яскравих ударів пензля і перед старою церквою ми бачимо чи то квітуче дерево, чи правдивіше Неопалиму купину. Кілька мазків  чистим білилом і в картині Василя Дуба вже земля,смереки, гори розмовляють з Богом.

Талант Василя Дуба полягає в конкретності, у вмінні любити саме цих людей, ці гори. Любити  людей взагалі,вкупі легко. Любити конкретних людей важко. Любити  народ взагалі, це означає не любити нікого. Любити конкретну, окрему людину – бути відповідальним за її долю.

 Тож даремно шукати в картинах Василя Дуба декларативний, узагальнено-анонімний патріотизм. Та можна відчути неголосний, конкретний, справжній як скибка житнього хліба ,патріотизм – любов до рідного краю, до його людей.

 І саме тому, картини Василя Дуба,виставлені в  муніципальній галереї Деснянського району міста Києва, започаткованій з ініціативи Народного художника Валерія Франчука, нікого із відвідувачів не залишили байдужим.