Свобода немає нічого спільного з зовнішнім світом. Справжня свобода не політична, не економічна – СВОБОДА ДУХОВНА. У неї є щось спільне з нашим глибинним незбагненним єством: його не можна закувати в кайдани. Всі інші т.зв. свободи непідвладні нам і нам не належать. МИ НАРОДЖЕННІ ВІЛЬНИМИ. Нам не потрібно її випрошувати чи відстоювати.

Науково-технічний прогрес, нові технології НЕ ЗВІЛЬНИЛИ ЛЮДИНУ. Можливо і навпаки, закабалили ще більше, скерувавши її розвиток в іншому напрямку. ЛЮДИНА ПОЗБАВЛЕНА ОСНОВНОГО, без чого життя не має сенсу,

СЕНС ЖИТТЯ В САМОМУ ЖИТТІ – це вічний процес творчості, вічний танок творіння, створіння більшої краси, більшої правди, більш високого стану свідомості.

НАСТАЄ ПОРА ЗМІН, пора внутрішньої трансформації, ПОРА НОВОЇ ЛЮДИНИ, що живе в згоді з собою, з оточуючим світом, вільна від усіх систем, ідеологій та вірувань.

Безмежна ТВОРЧІСТЬ ЛИШАЄТЬСЯ, бо здатність творити незнищенна, бо це те, що життя дає життю, бо це участь у симфонії Сущого. ТВОРЧІСТЬ ВИХОДИТЬ ЗА МЕЖІ МИСТЕЦТВА. Створювати себе, своє власне життя, вчитися бачити і творити реальність, вчитися любити і творити любов, підсилювати життя своїм серцем.

Не те важливо, що ми робимо, а ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ – ВАЖЛИВО, і дуже важливо цьому процесу не заважати. Тоді кожний твій рух насичений справжнім досвідом і екзістенційним смаком. Тоді відбувається СВЯЩЕННЕ ДІЙСТВО, дійство цільне і сповна. То є спосіб життя, шлях життя, стиль життя і, звісно, стиль мистецтва. Тоді час припиняється і народжується тиша.

Тоді твоє  

дійство – дійсність, молитва, любов, що бринить біля серця. Тоді воно співзвучне з Сущим, і цей звук немає нічого спільного з шумом. Тоді це найвища форма мистецтва – ЧИСТА ТВОРЧІСТЬ.