Це проект відомих львівських художників — представників напряму «нові старі майстри» Євгена Равського і Володимира Костирка, який у львівському Палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) представив арт-центр «Я Галерея». За словами куратора виставки екс-львів’янина, музиканта й засновника «Я Галереї» Павла Гудімова, проект розраховано на широку аудиторію й обіцяє справжній емоційний вибух. «Чому Лувр? — перепитав на відкритті експозиції Павло Гудімов і сам відповів: — Це ж очевидно! На виставці — два в одному: Лувр і закреслений Лувр. Тобто будуємо традиційний музей з картинами на стінах, але все одно вносимо деструктивні елементи».

За словами авторів, задум проекту визрівав довго і, попри це, результат став абсолютною несподіванкою... Центральною ідеєю, що об’єднує представлені в експозиції роботи, є спроба іронічного перегляду мистецької спадщини — світової і власної. Йдеться про експеримент із сприйняттям класичних творів, що починається з назви і свідомо епатує традиції великих колективних зібрань. Саме тому, говорять організатори львівського «Лувра», на глядача чекає щонайменше культурний шок — надто великим є контраст між художньою манерою і сучасними сюжетами, що підсилюють враження тотального обігрування історії мистецтва, до якої більшість аудиторії ще не готова.

Спеціально для «Дня» — Роман ЯЦІВ, історик мистецтва, професор Львівської академії мистецтв:

— Ідея експозиції «Лувр» у львівському Палаці мистецтв — один із вимірів сучасного мистецтва, тобто того, що ми називаємо постмодернізмом, якому притаманна певна суміш ідей, мистецьких досвідів минулого. Тому гра з класикою дає певний коефіцієнт новизни — без цього зараз не може обходитися те мистецтво, яке дуже активно прогресує і хоче встигати за технічним розвитком, різноманітними новітніми технологіями. Отож, на мою думку, в експозиції «Лувр» у львівському Палаці мистецтв — чимало позитивів, тому що мова мистецтва, безсумнівно, повинна змінюватися, й образність повинна підлаштовуватися під нові контексти технологічних винаходів, властивих для сучасності.

Але, з іншого боку, можливо, дещо втрачається глибина відчуття того високого, яке нам залишає спадщина... Чому? Та тому, що не кожен сучасний художник-концептуаліст здатен взяти від класики те, що вона дає для розвитку. Я не хочу сказати, що це цілком стосується проекту Гудімова, Равського і Костирка, бо я його ще уважно не вивчав... Знаю хіба певну заданість поглядів куратора на це. Але багато чого в тому є імпонуючого! Два художники, які є доволі цікавими у своїй творчості, відтак мають свою мову, свою техніку, стараються дуже дбати про власний імідж. З іншого боку, мені здається, що куратор виставки Гудімов знайшов, заради чого їх можна більш гостро використати — саме в такому проекті, тому що в проекті «Лувр» вони справді зазвучали і дали певний зв’язок із попередніми епохами (нехай — через гротеск, нехай — через іронію, нехай — через якісь перебільшені моменти, які трошки провокують, навіть шокують...) Від таких ходів зараз важко відмовляти сучасного художника, який бачить себе саме в такій площині розвитку.

Я особисто не дуже сповідую те, що на виставках сучасного мистецтва витісняється живопис у класичному розумінні, де є колір, формальна проблематика... В експозиції «Лувр» живопис підпорядковано певній загальній концепції інсталяції, руху, смисловій динаміці. Автори мали на це право, а справа глядача — сприйняти це чи ні. Тому, на мою думку, тут налагоджується певний діалог, дискусія. І мені здається, що, може, навіть так можна сучасного глядача більше заохотити ходити в музеї і цікавитися мистецтвом, сучасним мистецьким процесом, бо інші виставки, які відбуваються у нас, у Львові, дуже часто не провокують стільки роздумів, розмов і бажань задуматися над чимось глибшим... На жаль, є так, що вже надто апатично глядач ставиться до традиційних пейзажів, натюрмортів... Тобто глядачеві буває нудно. А тут представлено провокацію, яка, можливо, стимулює «апетит» до пізнання чогось глибшого в тому, чим є сучасне мистецтво.

Виставка «Лувр» триватиме до 26 липня.