Київ тішить вдячного пошановувача українського малярства цікавими імпрезами.

Виставка Івана Валентина Задорожного до його 90-ліття вражає.

Ілюстрації до Крила Кожум’яки та Кобзаря – високий простота і майстерність книжкової мініатюри водночас.

Гобелени: ПІСНЯ, СІМ’Я, КИЙ. Лики, коні з очима князів, люди з очима лисиць…

Криниця Коцюбинського – в дереві.

Танок смутку – прислуга в палаці, хати через річку.

Серія портретів (Симиренко, Юрій Кондратюк, Аліпій, Роксолана, портрет дружини, Сковорода, Атилла, Нестор-літописець).

Цікавий варіант Козака Мамая зі смертю, дідьком і кров’ю.

Мама зі сліпим сином-солдатом – проз яблука а яблука в траві, портрет зеленоокої матері автора, Катерина з алюзією з Матері Миколи Івасюка.

Цікавими а змістовними є твори Баба Вівдя та Пізня любов.

Вершинними у творчості Задорожного є його дві ікони – Чучинська Оранта та Богородиця. Дарма кажуть, що остання з них – незавершена автором. Так Бог дав – Бог довершив а вивершив.

Прикро було чути скиглення і плачі за Україну виступаючих на відкритті виставки панів, пань а підпанків. На тлі такої потужної української хвилі, що випромінюють твори Задорожного ці плачі і скиглення геть недоречні.

У Національному художньому музеї низка робіт малярів закарпатської школи – Ерделі, Бокшай, Микита. Та найяскравішим є безперечно Федір Манайло. Зима, Містечко, Морозик – три ріжні іпостасі його могутнього таланту – Гори як камінь, містечко як колір, холод як люди.

100-річчя Сергія Шишка подарувало українським глядачам його ретроспективну виставку на 100 творів. Розпочинається вона його автопортретом 1929 року.

Дуже багато Києва, Дніпра, Карпат. Це українська стихія, яка захоплює, дивовижить і перевертає всю твою українську душу.

Відзначу шедеври:

Біля річки. 1979. Експресія, повнота, сила мазка. Смуги реальностей а кольорів: дорога, пісок, берег, вода, берег, поле, село, обрій. Все це разом живе і дихає. Фігури людей в роботі гармонізують картину до невимовности.

Ранок у лісі. 1949. Фіалкова призма дерев.

Весняна блакить. 1972. Тонка стихія кольорів. Багатоманіття відтінків (відтинки кольорів).

Дуже сильними, повнокровними, глибокими є твори останнього пероду життя автора.

Осінній мотив. 1962. Жовте, зелене, вода у присмерку.

Літо. 1961. Повнота перспективи, обмеженої обабіч деревами.

Зимою у лісі. 1963. Малює вітер.

Парк взимку. 1960. Розтіч кольорів.

Листопад. 1978. Так падає листя. Фарби стікають з дерев. Світло бере своє – завойовує простір.

Осінь в парку. 1975. Дощ і вітер. Листя і фарби.

Навіть радянські види Києва Шишко подає у своїй глибинній манері.

Що цікаво, природа робіт Шишка – їхня випуклість. Повнокровністьі просторова феноменальність. Картина зблизька, зліва, зправа, віддалено змінює своє звучання. Так і в природі, в житті.

І все ж це малярство, високе мистецтво фарби і пензля.

Геніальний маляр – він вартує свого музею з постійною експозицією.

Еге ж.

Роман КУХАРУК.