Прекрасний, неповторний майстер, філософ, поет і... хуліган органічно з’єднав у своїй творчості народну українську традицію, менталітет південного живопису і Ленінградську театрально-художню школу. Виставка називається «Вибране». Вона присвячена 80-річчю майстра і третій річниці заснування цього наймолодшого серед одеських музеїв. Експозиція, розгорнута у чотирьох залах, включає живописні, графічні твори та скульптуру за півстолітній період творчості (з 1948 р.). Представлені роботи із фондів МСМО, а також із двадцяти приватних колекцій Одеси і Києва (куратор проекту — син покійного художника Андрій Коваленко, вже достатньо відомий художник, який нині продовжує кращі традиції малярства свого батька).

Вихованець Одеського художньо-театрального училища та Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії, Юрій Андрійович синтезував у своїй творчості монументалізм і колористичну дисципліну «суворого стилю», декоративні підходи театрального мистецтва. Зрештою, витворив власний світ фольклорних образів, а на формальному рівні — стилістику, що поєднала народний примітивізм, південну колористичність і барвистість, а також потужну експресію. Серед експресіоністів та авангардистів за природою творчості (зі схильністю драматизувати сюжет або ж линути у світ дитячих фантазій) одеському художнику найближчими є Едвард Мунк і Марк Шагал, а серед примітивістів — лемко Дровняк (Никофор). Хоча Юрій Коваленко вважав себе міським жителем, його твори зберігають міцний зв’язок із природою, землею, який притаманний переважно вихідцям із села (народився в Прилуках на Чернігівщині). Однак осмислення сюжетів і образів, їхнє потрактування у нього не позбавлені іронії й рефлексії, багатства підходів, які можуть розвинутися лише в умовах культури мегаполісу. Люди, що близько знали митця, вважають, що для нього гостро стояла проблема соціальної адаптації, що показово для більшості нонконформістів. Про це, до речі, йдеться у повісті-есе одеського краєзнавця і публіциста Олега Губаря «Людина з вулиці Тираспольської» (2000 р.) — на сьогодні це єдиний літературний твір про художника.

Живописні полотна митця написані в єдинім душевнім поруху — вони безпосередні, сповнені почуття, органічні й завершені. У цих роботах є щось від музики — протяжність у часі, безкінечна варіативність. Музика була ще однією стихією митця, а саме фольклор, класика — Я. Сібеліус, І. Стравінський та ін. Як і згаданий російський композитор, він любив багатолюддя, веселу безтурботність, багатобарвну ярмарковість і надлишок почуттів. Це знайшло відображення у таких творах, як «Тройка», «Дорогою», «Наречені» та ін. У житті Юрій Коваленко був так само веселий, безтурботний і часом насмішкувато-іронічний, а своєю зовнішністю нагадував мудреця Сократа. Найбільше він любив малювати кішок і конячок, які виростали до рівня антропологізованих істот, а ще дітей і дідусів (останні переважно автопортретні). Вдалим є бронзове скульптурне зображення Юрія Коваленка авторства Олександра Токарєва (МСМО). Одеський скульптор вдало передав по-дитячому безтурботного, мрійливого бороданя, що сидить на галявинці й споглядає небо. Цей образ нагадує чи то філософа-стоїка, чи то казкового гнома (МСМО). У доробку художника також зразки фантастичної скульптури (дерево, камінь, дріт), архаїчних за формою, земних і теплих за світовідчуттям («Викрадення Європи», «Стара з дитиною», «Півень» та ін.).

Юрій Коваленко залишив також поезії, окремі з яких опубліковані в його альбомі графіки і віршів (2004), виданому друзями і шанувальниками творчості митця. Професійне заняття мистецтвом Коваленко певний час поєднував з викладанням у художньому училищі, роботою в українському та оперному театрах Одеси. Крім приватних колекцій (більшість творів були ним роздаровані або ж продані за безцінь), прекрасна колекція робіт Ю.А. Коваленка є в Одеському художньому музеї та згадуваному Музеї сучасного мистецтва Одеси, які чи не найбільше роблять задля популяризації творчої спадщини митця.