У приміщенні Національної спілки художників одночасно тривають 5 виставок. І це добре. Кожен відвідувач може набратись перги вражень, хоча подекуди і з гіркотою розчарування.

Дерев'яні скульптури Юрія Коровушкіна свідчать про неабияку майстерність автора. Літо і Сонечко у нього асоціюються з оголеними. І це цілком гармонійно виглядає. Вершиною доробку скульптора є його робота «Пам'яті Георгія Олімпіюка». Пень, по колу – фігури: оголена на коні, майстер у вигляді янгола. Тут маємо єдність змісту і форми – просто клясика.

Акварелі В. Понікарова вражають розкішшю фарб і фактури. Проте він сам себе з'їв – самоповторами.

Анатолій Якимець. Нерівний. «Натюрморт з пейзажем» (2004). Яблука в листі. Вікно чи картина? Невідомо. Кожен сприймач годен трактувати на свій смак і ризик. І це дуже добре і плідно для співтворчості. «Чекання весни» (1987). Портрет тата з яблуками на підвіконні. «Шевченко» (2008). Шевченко з вогнем у лиці. І цей воногь палить як із минулого так і з майбутнього. Шляхетний юнак, переповнений помислами а мріями. Але ж ми знаєме, що буде далі. Портрет батька і автопортрет (обидва -- 1992) – виходять за рямці приватного життя. це є твори мистецтва безвідносно, хто там зображений. «Польові квіти» (1987). Чудова річ. Жовте, синє, зелене. Облямівка – брук. «Весела хвилинка» (2007). Дві дівчини, їм весело разом але дивляться на глядача. «Осінній натюрморт» (2004). Яблука і кленове листя. Глибина художньої думки – те, що не може родити і те, що не може мати такого гарного листя. І два поставці – на вино, кленове і яблушне. «Вічні реалії буття». Дерев'яна ложка, ікона, рушник, гладущик, колоски пшениці у вазі замість квіток.

Анатолій Холоменюк. Представник монументальної школи в малярстві. «Батьків спадок». Красивий юнак з шаблюкою. Паралелі: краса – мужність – шабля: три необхідні і безперечні жінки для чоловіка. «Сполох». Передає ритм тулумбасів. «Сагайдачний». Церква як тло, але суттєве. «Козацька лава». Панорама в тумані гречки. «Натюрморт шляхетний». Чарка таріль, інше штивне начиння як факт життя і мистецтва. «Портрет Якова Гніздовського» (2004). Вершина доробку Холоменюка, представленого на виставці, -- «Душа і хрест». Хрест – віко труни. Горобець на хресті – завмер у сріблі білому увесь.

В передпокої розгорнуто виставку молодих. І вони показують клас руху в малярстві – їхні кращі роботи динамічні і передають життя. «Трійця» Альони Ясеневої. Квіти заростають ікону. Помаранч перетіка у фіолет. «Ґурзуфська весна. Тихий вечір.» Ярослава Власюка. Море через море кольорів. «Весняне сонце» Олега Капустіна. Ритм зеленого, камені, дахи. Це все в русі. Маляр і глядач іде і бачить то все в русі. «Натюрморт з книгою» Антона Логова. Синє тло. Образ квітки і образ книги. Огірок. «Берези», «На прогулянку» Світлани Маркітанової. Рух світла. Зелене, сіре. «Латаття» Володимира Чорного. Похмуро. Але жовті цятки квіток дають надії. Майже досвітні вогні. «Кавун» і «Диня» Ніни Ніконенко. Хочеться з'їсти. Передає соковиту радість. «Світло будинків» Ганни Алпатьєвої. Рапсодія в три кольори. Плястика.

Поза будинком художника добра виставка в галереї 36. Там виставляють графіку чеського автора Вол. Комарека. «Остання вечеря». Ісус без лиця втопився в обрус. Усі інші з очима. «Оголена з квітами». Лілії замість лиця. «Лейбик з двома хрестами». Чи вишита дрібно сорочка. Але хрести – головне. «Най». Най перед ротом. Але музикант в ряду трубочок. Бог на нім грає. «Жінка без лиця». Піхва. Руки. Волосся.

Отакі враження наразі.