Добре, якщо вдається сумістити його з буденним життям.

Справжній прорив живописця з ділового світу в світ ілюзій і марень чудово зобразив в творі "Місяць і гріш" Соммерсет Моем. Головний герой, в якому без труднощів можна впізнати Гогена, вирішив для себе це питання незвичайним чином: він зібрав грошей і поїхав творити на Таїті, де на той час життя остров'ян чимось нагадувало первозданний рай. А як живуть наші сучасні мистці?

Ми вирішили поспілкуватися про це з представником сучасної малярської школи Андрієм Лісовим, якому зараз 28 років. Батьки вибрали за нього спеціальність, вирішили, що він повинен обов'язково отримати престижну професію - юриста. Думкою хлопця ніхто особливо не цікавився, а Андрію тоді було за великим рахунком все одно де вчитися, в 17 років він ще не дуже собі уявляв, чим хоче займатися в житті. Покликання прийшло на 3 курсі університету. Але як стати художником, заробляти собі на життя малюнками? Тоді про це ніхто особливо не думав. (Андрій закінчив університет імені Тараса Шевченка в 1999 році, отримав диплом юриста, але за фахом практично не працював.)

У свій час він плив за течією, але після закінчення вузу збунтувався, і пішов своєю дорогою проти батьківської волі. Пробував працювати судовим виконавцем, потім смажив горіхи на невеликій фабриці, але тяга до малюнка узяла своє, і він пішов вчитися у художню студію в Будинку художника. На перших порах було важке знайти кошти для існування, доводилося жити упроголодь, але потім ситуація змінилася, трохи допомогли друзі. Андрій на початку своєї творчої діяльності починав малювати натюрморти, пейзажі. Спочатку як всі хапався за фарби, трохи згодом спробував працювати в графічній техніці, олівець вимагає більшого уміння, ним складніше передати об'єм об'єкту, зберегти форми малюнка.

- Андрій, скажи, а що для тебе головне в малюнку, як народжується задум, композиція?

"Розумієш, у художника майже завжди ідей більше, ніж можливостей їх реалізувати. Не завжди дозволяє техніка, а іноді просто не виходить утілити ідею за допомогою фарб, образ живе у вашій свідомості, а на папері з'являється лише його бліда тінь. Наведу простий приклад. Припустимо, ви дивитеся на передгрозове свинцеве небо, яке пронизує західне яскраво-червоне сонце, об'ємне світло проходить крізь навислі хмари. Вам хочеться все це відобразити на папері, а не виходить. Тобто ви фіксуєте, кольори, фарби, а ось передати всі емоції природи, що зачаїлася в очікуванні стихії, не вдається. Значить, є ще над чим працювати, потрібно малювати до тих пір, поки задумане не вийде."

- Слухай, в твоїх графічних портретах обличчя людей підкреслено строгі і серйозні, ти не думаєш, що вони надмірно реалістичні?

Художники-портретисти на Майдані Незалежності звеличують людей, грубо кажучи, дещо брешуть, щоб продати роботи. Я ж прагну малювати правду, наскільки це у мене виходить. А результат. Знаєш, не завжди ж виходить зобразити саме те, що хочеться.