БАЛАДА ПРО ШЛЮБНУ СВІЧУ

Замість пародії

„Моя свіча іще стоїть!”

Микола СЛАВИНСЬКИЙ.

„Зупини мене, Господи. Поезії”

(Київ, „Правда Ярославичів, 1998, ст..41).

1

...Коли весільний гамір стих,

Сер з леді зняв парчу,

В шатрі над ложем молодих

Лакей тримав свічу...

2

Усе було, як слід: свіча горіла;

Розстелена постеля; леді й сер –

Зливайтесь, дві душі, в єдине тіло!

Але... вона принишкла, він – завмер...

Спливає час. Стоїть лакей. І свічка.

А брама леді – наче на замку.

Поглянув сер лакеєві у вічі

І в гніві кинув репліку таку:

-- Не вмієш ти тримать свічу, бурбоне!

Залась у постіль – я тебе навчу! –

Сер одягнув камзол та панталони

І з рук лакея вихопив свічу.

Що залишалось бідному лакею? –

Робити те, що каже сюзерен.

І він, хутенкь скинувши ліврею,

Притиснувся до ледіних стеген...

А сер тримає свічку так, як треба,

І там, де треба, він її трима:

Вогонь свічі – благословення неба,

Без нього втіхи й радости нема!

І тішилася леді із лакеєм,

Допоки тліла серова свіча,

А сер був радий, що для нього в неї

Відкрилась брама у родинне ща...

3

Тут не треба робити трагедій,

Тай для сміху немає причин:

Хай лакей той потішиться з леді

І той сер постоїть при свічі,

А поета в спокусу не вводь,

Бо його не зупинить Господь...

Замість пародії

ЛІБІДОВА БАЛАДА, або ПРО ЩО ГОМОНИТЬ ГРОМАДА

(усе із книги В.З.ЧЕПИГИ)

Зараз річ я поведу –

Хе-хе-хе... – про лібіду,

Чи, точніше, лібіде,

Хоч мені це й не подо...

Бо, заплутавшись в словах,

Можна звести все на швах

І набратися біди

Від тієї лібіди.

Отже, слухайте мене –

І біда вас обмине.

Люди стали гомінкі:

Розв`язавши язики,

Хваляться на всі лади

Доступом до лібіди –

І за гроші, й на дурняк.

А яка ж вона на смак

Чи на запах? Ми, діди,

Не зазнали лібіди –

Чи ж до того нам було:

Хуторянщина, село...

Ось і я без лібіди

Жив, як риба без води,

Шістдесят із гаком літ.

Геморой, радикуліт,

Культ, застій, перебудо...

А тепер – ще й лібідо!..

Рвані ритми капланії, або Віруси кохання на Полях тяжіння

(Український переспів з івриту через російськомовний ідиш)

«И ты – несокрушимый иудей»

(Леонід Вишеславський про Юрія Каплана)

Біблійний символіки пласт?

Тиверіядське море – Кін нерет...

Брехали: душа – баласт,

У віртуальності – зад і перед!

То Проносу рваний ритм –

Зловісні хвости комет.

Це я відродив іврит.

Я відкрив Інтернет!

Я – кучерявий, як негр,

Упертий, неначе бик, --

Зеленооких мегер

Кохатиму цілий вік.

Мій цикл: согрішив – покаявся,

А не покаявся, то й дарма.

Я – ангел Апокаліпсиса,

І управи на мене нема!

Нехай на горі Батиє

Вій

Олі Смоленській і Каті Квітницькій

У стодесятому Києві

Патріарх Авраам присниться!

Морок Всесвіту. Ми удвох,

І по формі й по суті однакові, --

Я і юдейський бог Саваоф –

Бог Аврама, Ісака та Якова.

І ви

Ще пізнаєте Мою вдачу.

Коли

Скручу Я вам отакенну дулю:

Сам Вишеславський мене призначив

Заступником голови

Всієї Земної кулі!

Лібідо чи лібіда –

Хто в словник той загляда! –

Та в наш час без лібіди

Ні сюди, ані туди:

Аби мати лібіду,

Всіх зусиль я докладу,

А як матиму – тоді

Буду весь при лібіді,

Наче в райському саду.

Де ж дістати лібіду?!

Кажуть, буде лібіда,

Як дружина молода.

А моя ж таки стара –

Лібіди вже їй не тра...

Он сусідка – інша річ:

Лі бідує день і ніч! –

Жінка справна, не худа –

Знать, на користь лібіда!

Мо` б звернутися туди

Попросити лібіди?

Тільки, Боже борони,

Не накласти б у штани,

Як по тую лібіду

До сусідки я піду.

-- Гей, сусідко, добрий день! --

А вона – ані телень.

-- Я чував, що ти завжди

Маєш вдосталь лібіди,

То й зі мною поділись –

Відплачу тобі колись

І за ласку, й за труди –

Дай, сусідко, лібіди,

Щоб відчуть життя нове

Не в купонах, а в КВ!

Раптом – дядько молодий:

-- Хто тут просить лібіди?

Ах ти ж, -- каже, старий хрич! –

Я до нього: -- В чому річ? –

Він до мене: -- Щезни, згинь!

Ти, спотворивши латинь,

Замінив не до ладу

Лібідо на лібіду,

Як невіглас і простак.

-- Так, кінчав я не філфак

І не на відмінах слів

Кандидатську захистив.

Тільки ти мене не тронь:

Я не Шудря і не Тонь,

Щоб докопуватись до

Корня слова лібідо!

Ти ж заткнися і сиди,

Як не маєш лібіди.

-- Сам заткнись, старий мудак!

Хочеш лібід за так?!

-- Я ціну цій лібіді

Знаю по своїй нужді,

І на справжню лібіду

Завжди грошики знайду –

Розплачусь хоч зараз тут

Найстійкішою з валют!

-- Годі вже: розвів базар!..

-- Хочеш вдарити? Ну вдар!

Тільки знай, що на суді

Будеш не при лібіді...

Тут мене він як огрів

Кулачищем межи брів

Так, що я про лібіду

Навіть і не встиг поду...

Але справжнє лібідо

Я відчув у себе вдо...

Та про це не все й не всім

Я в баладі розповім:

Ось на лисині сліди

Кочерги й сковороди –

Свідки тої лібіди!

І не треба тут балад,

Бо такий суспільний лад...

Володимир Чепіга. „У проміжку між життям. Гумористичні оповідання”. К., 1993 р., „Бібліотека „Перця” у в-ві „Преса „України”.

Юрий Каплан. «Вирус любви. Стихи”. К., ООО „ЮГ”, 2001 г., 112 с.

Юрий Каплан. «Поля тяготения. Стихи”. К., Международное культурно-просветительское общество „Белый птах”, 1998 г., 120 с.