Відставка літа

Випило літо вина калинового,

Осінь прийшла у гості.

Випий мене. Не вмію.

Порозганяю бджоли.

Боже, нащо ти хочеш

Вибити вікна громом!

А хата залита небом.

Роман КУХАРУК

Здавна ця звичка у нас повелася:

Здуру кума набереться,

А кум – похмеляйся,

Допоки кума проснеться.

Випило літо, а небо голосить:

Рветься до влади фарбована осінь.

--Випий мене – просить кволо

звабна подруженька гола.

як випить – їй-богу, не знаю.

а бджоли – порозганяю.

Роя зганяємо з голого тіла:

Випило літо, а ми захмеліли.

Літо апиячить, а в когось двоїться,

Хтось он віконце висаджує ломом.

Вранці сумуємо – вибито громом.

В мозку роїться –ой, похмелиться.

Прикро, що хату небом залито.

Ех, та сюди б самогонне корито.

Літо хильнуло, а соінь – дихни.

Вітром на мене, п”яного, війни.

Спікши від сорому раків.

Літо пішло у відставку.

Чом так на світі бува:

Спритна кума випива,

А в кума болить голова.

Володимир Семено

Уривок з роману Степана Процюка “Вае віктіс”

"Амброзяк і Мудрик сперечалися про творчість їхнього спільного знайомого Поварчука – карликового мефістофелика, який ненавидів спілку і кожен день до неїходив, як мусульманин до мечеті."

Уривок зі статті Юрія Андруховича “Крайслер імперіал”

"І зграї бездарних кухарчуків, що рівними рядами потяглися до літературних кухонь..."

ХОХЛОМАНІЯ

А слава хохлача

Не може без сала.

Сало Україні.

Навіки сало.

Вічнозапльоване, вічнопродане

Вічнохахлами.

Хоча по правді, й самі хахли

Собі плювали, коли могли.

Небом хахли хатіли

Прогаратати фіру

Ніби чумацьким шляхом.

Роман КУХАРУК

Є Голандія і Фінляндія

Є Лапландія і Курляндія.

А Хохландії, кажуть, нема.

Дарма.

О не гомони,

Є й хахли.

Їх не хочу хвалить.

Хто вони?

Люблять поживотіть,

Саме через те

Пузо росте.

А що-небудь путнє—

Світле майбутнє.

Не побудували:

Салом кендюха набивали.

Хахли зроду

Не любили свободу.

Без діла

Сиділи

Вічно хохлами,

В степу нудьгували

Не йшли у путь.

Жуть.

На путь плювали.

Адже програму мали:

За дурною головою

І ногам нема покою.

Плювали

І себе не минали

Плювали як могли

Несвідомі хахли.

Наплюються досхочу

(Слава хохлачу)

і ковбасу наминають

а за пазуху нишком ховають

сало.

Їм усе мало.

До відома читача:

Слава хохлача

Не може без сала.

Сало україні.

Навіки сало.

Варто додати:

Ним і самограй

Гарно заїдати

Чим не рай!

Без сала хоч помирай.

І що дивно

Самостійно

Без допомоги Америки

Ліплять вареники.

Бо сало – не плов.

А один (якийсь Корольов

Я так й не дотенькав,

Чому не Короленко)

У небо злетіти

Навіщось хотів.

Але не пустили діти.

І добре, що не злетів

Бо чумацьким шляхом

Прокотився б графом –

Аж сюди б наторохтів.

Отож хахли

Мов крилаті воли,

Попасуться

Й до космосу

Без компасу

Возом доберуться.

Куди не хили –

Хахли є хахли.

А хто я? Не німець.

Я – окупонений українець.

Од ковбаси відвертаюся,

Салом не запихаюся.

Галушки не лопаю.

Одне погано

Не второпаю –

Де Гайне,

А де вітер в моїй голові.

Се ля ві.

Володимир СЕМЕНО

ПАРОДІЯ

З цитатами з книжки “Гербарій з кров'ю”

“В упалім листі плаче сатана”,

Але література є. Вона одна.

“Єдиного потоку”.

Я вас ззиваю, хлопці, на толоку,

“Ті вороги – як вуші з миґдалю”.

Я з вами український клуб створю.

Я знаю всіх: хто був, хто є, хто буде,

Письменники працюють завше й всюди.

І житимуть і шануватимуть мене.

“І цей вогонь ніколи не мине”.

Антоніна ОСТРОЛУЦЬКА

Замість соски

Роману Кухаруку

Президенту центру “Свобода слова”

Вірте чи не вірте поголоску,

Але пан Роман – людина виняткова:

Він малим не брав до рота соску,

Бо невпинно вимагав свободи слова.

Вадим СКОМАРОВСЬКИЙ

Роману КУХАРУКУ

Поету і публіцисту, якого виключили

з членів спілки письменників

на його особисте прохання

Наче бомбу, клали на носилки:

Обережно, тихо, крадькома.

--Ах, ти член письменницької спілки!

Слава богу, що тебе нема.

Ич який!

Тебе терпіли стільки.

Бач, догрався...

Раптом чути стук.

Остовпіли: на порозі Спілки

Знов стоїть зухвалий Кухарук.

Микола СОМ