Кнайпа називалася СУГУЛАК.

Першим прийшов Гемінґвей.

Сів за столик, обіперся спиною об старий немічний фортеп’ян, задер ноги на стіл, закурив сиґару.

Кельнер, схожий на Загребельного, приніс йому – не питаючи – погар віскі з содовою. Поряд мовчки поклав відерко з льодом.

Потім прийшов Райнер Марія Ремарк. Сів до фотелю. Перед ним виросла гальба баварського пива – щойно з бочки.

Довго мовчали.

Тут увірвався Роман Кухарук.

Сів.

Йому принесли тацю наливок, тацю оливок, тацю сирів а м’ясива.

--Колеги, призволяйтеся.

Гемінґвей: ми не жерти сюди прийшли.

Ремарк: і не пити.

Кухарук: одне иншому не заважає. Що вас привело в Україну?

Обидва в єден голос: Дронь.

Кухарук: Артур Дронь.

Гемінґвей: він мене указав на обкладинці своєї книги.

Ремарк: а мене не вказав.

Кухарук: ну,хлопці, він і мене не цитує. А якогось Жадана. Але дівочка го моц мудра.

Гемінґвей: у вас що українці ніколи не воювали чи не писали про се?

Кухарук: та де. Ми воюємо з московитами (ширше – з ордою) з 882 року, коли у Київі стався державний переворот а убито нашого кагана – останнього з Києвичів – Оскольда. Про війну велика література: фольклор, літописи, думи, билини, романи, повісті, вірші…

Гемінґвей: а чого він тільки до нас з колегою доїбався?

Кухарук: хзн.

Ремарк: гаразд. Що про сю писанину скажеш?

Кухарук: багато невиправданих московизмів, багато авторської глухоти.

Гемінґвей: мені зайшло ДО КІНЦЯ, ЛЮБИШ ЇХ.

Ремарк: а мені ФОТОГРАФІЯМИ У ТЕЛЕФОНІ.

Гемінґвей: про хлопчика, ге?

Ремарк: ага. Особливо вивершення: «Я боюся, що він не підніме. Я боюся, що він відповість».

Гемінґвей: гаразд. Поясни нам, чому він звинувачує нас у пацифізмі, а колегу – у кровожерности його нації?

Кухарук: так мислить.

Ремарк: але Бог у нього тільки український. Тобто московити Бога не мають.

Кухарук: так він мислить.

Гемінґвей: а ти?

Кухарук: без коментарів. Се його правда. Він її виборов на полі бою з московитами.

Ремарк: а як читач?

Кухарук: я вірю у Бога, що над усіма. Вірю у воскресіння і у вічність душі.

Гемінґвей допив віскі і докурив сигару.

Ремарк гальбу пива.

А потім усі троє узялися до наливок, оливок, сирів і м’ясива.

І…

Я прокинувся.