Невже про вбивство книга Світлани Флікян «Дівчина в озері», яка вийшла з друку у видавництві «Віхола» в рубриці «Сучасний український детектив»? Отож. Але й про підлітків. Скажете, що про любов. Авжеж, але більше про страждання у всіх його проявах. Про самобутнє гуцульське село, в якому події то закипають, то студені. Час від часу ці перебіги подій нагадують старовинну забаву – фургало. «Що то є?» - спитаєте Ви.

Так от…Фургало – це така зимова забава, де двоє дорослих чоловіків крутять колесо, до якого прищеплені санчата. Дітлахи катаються, зриваються на вереск, санчата відкочуються з страшною силою метрів на до десяти. Асом діти травмуються, ламають руки, ноги, хребти.

І це гуцульське село біля озера в лісі – справжнє фургало, яке травмує дитячі душі з покоління в покоління. І не важливо, чи тобі шістнадцять, чи тридцять шість років. Рани , або ж «надрізи» душевні не загоюються. Це як надрізана рука поріз глибокий, а рука відвалитися не може. І зяє всеосяжним болем. Одвіку. Довіку.

І ліс, і озеро в ньому священні, та, водночас, і прокляті. Ліс, що шумить, і озеро, яке ніколи не замерзає. Чому так? Всі відповіді - в детективі Світлани Флікян.

Та особисто мені не вистачало в тексті гуцульської говірки, отих діалектів – виважених, та смачних, як «банош»; теплих , як «коц», або ж «лижник». Та мова тексту – рівна, унормована. Так говорять і на Поділлі, і на Наддніпрянщині, але аж ніяк, щоб на Галичині.

Щоб відчути плинність озера – потрібно в нього зануритись, щоб відчути колорит стилю Світлани Флікян – потрібно прочитати її повість «Дівчина в озері».

14.03.2026    Житомир