* * *

моя стоматологиня замість "а тепер вкусіть" каже "а тепер зробіть кусь-кусь, будь ласка" що ж, наймилішу жінку в світі знайдено

* * *

Після сьогоднішнього ювелірного винесення військової частини росгвардії в історичному центрі Херсона орки влаштували масові перевірки по всьому місту. Хімарси у кущах шукають?

* * *

Чи вважаю я, що є жінки які справді хочуть займатися сексом за гроші? Певно є такі. Чи потрібна легалізація проституції? - Ні, адже легалізація це не тільки справа тіла однієї жінки. Легалізація збільшує торгівлю людьми і кількість жінок, які спати за гроші не хочуть, але мусять.

* * *

Якщо консервативна громадськість вважає кліматичні зміни природнім процесом, який протікає сам по собі та не потребує якоїсь особливої уваги, то чому ж тоді ця громадськість не ставиться так само до одностатевих шлюбів? Тільки-но чоловіки за руки взялися, і одразу апокаліпсис.

* * *

Перший заклад у Дніпрі, який прям нахуй да. Українськомовний кльовий бариста, охуєнні пончики, позиції до прайд-місяця, банка збору родині загиблого героя Азову. Всі відвідувачі шо я чув теж розмовляли українською. Тупо той Дніпро, в якому я б хотів жити.

* * *

Хвилин 10 навколо абсолютна тиша. Ні виходів, ні приходів. Усе навколо за селом догоріло, і нема вже і диму. І подумалось. Колись розірветься останній снаряд, впаде остання ракета, і більше не буде жодної. Загасне останнє полум'я війни, розвіється дим, і більше не буде горіти.

Двоїна через призму часу

14:08 26.07.2022

Двоїна через призму часу

 

Про ці дві книги можна було б написати окремі відгуки,бо  в кожній із них  існують цікавинки, на важливості яких варто наголосити. Але… вирішили наситити (точніше, мабуть, спробувати наситити) читацьке сприймання своєрідним коктейлем розмислів про обидва видання.

Чому? Не думаємо, що причини такого замислу рецензентів заховані за сімома замками. Як нам гадається, є підстави говорити про кілька причин. По-перше, автори належать до представників молодого покоління і їх об’єднує Кременецька гуманітарно-педагогічна академія на Тернопіллі, бо пан Роман доцентує у ній, а пані Анастасія -колишня  студентка цього вишу. По-друге, не може не зацікавити  й те, що обоє версифікаторів дивляться на навколишність через призму любові, хоч тут спостерігаємо непростість, бо необхідно говорити про бачення тих чи інших строф через віковий ценз сприймання тексту та гендерний нюансик.

Так чи інакше в даному випадкові передусім мається на увазі виражальність, бо саме вона допомагає зриміше побачити ці аспектики. І тут перш за все в поле зору потрапляють літературні тропи, серед яких бачимо метафори, епітети та порівняння, бо саме вони найліпше передають почування ліричних героїв.

Приміром, чимало цікавих метафор знаходимо в Романа Дубровського: «Я п’ю свободу, як вино». «Пише літові осінь любовні листи». «Хай трепетним маком уста зацвітуть». По-своєму вторить йому Анастасія Михайлюк.: «На маленьку чашечку чаю я запрошу у дім свій вечір?». «Ти- дощові краплини у волоссі, які мені наспівують пісні», «Якщо на нотах ваших душ заграє сум». Цитування подібних вдатностей можна продовжити. Але не маємо бажання ставати на цей шлях. Про метафоричність поезомислення «промовляють» вищезгадані рядки, бо спроби поєднання уяви та реальності впевнень «плавають» на лексичному плесі. Напевно, слід згадати і про таке. Обоє авторів використовують різні підвиди метафор, та не будемо розкладати їх на традиційні полички сприймання, бо чогось нового до характеристики творів це не додасть.

А от такий підвид літературних тропів як епітети таки розділимо на дві частини згідно із своїми уявленнями. Тут шарму додає те, що тропи з індивідуальними ознаками певною мірою тяжіють до метафоричності. Принаймні так думається, коли у віршах Романа Дубровського знаходимо такі яскравинки як «блакитні очі святих небес», «пригорща таємниць», «аромат вчорашнього вечора». Не менш цікавими  такі взірці тропу є також в Анастасії Михайлюк: «згарище болю», «фарби щастя», «ноти болю». Звісно, що оті несподівані словосполуки стають ще більш зрозумілими у контекстах творів. Вважаємо, що цей момент є вельми важливим для збагнення тексту.

Це стосуєтьсятакож епітетів, до існування яких ми вже звикли. Такими, зокрема, нам бачаться такі тропи у Романа Дубровського: «Цвіт кульбаби». «Бурхливий океан». «Холодні роси». Без будь-яких труднощів надибуємо подібні висловлювання й у Анастасії Михайлюк: «Безкрила пташка»,«Невидима нитка»,«Дитячий сміх». (Звісно, що з цих словосполук до всіх «усміхається банальність». Але не спішимо батькувати віршників за це, бо все залежить від впливу таких тропів на читачів. А в даному випадкові мовиться про позитивність сприймання. Отже, все залежить від контексту).

Взаємозв’язок з нею мають також й порівняння, які є простими і складними. Правда, перші з них є двоякими. Адже часто-густо  маємо тропи зі сполучниками типу «як», «мов», «ніби», «наче»  і  т.п. Підтверджує це Роман Дубровський: «Вени хвилюються, наче ріка». «І розділяючись, як атом, я випромінюю тепло». «Моя любов колюча, мов щетина». Подібні висловлювання побутують також і в поетиці Анастасії Михайлюк:«Ти для мене мов кисень». «Клич мене у сни, немов додому».«Звучить неначе пісня серед тиші». На тлі такихвдатностейнітрішечкине програють і прості порівняння без сполучників, приміром, у доробкові Романа Дубровського: «Гаряча пристрасть-добрий гід». «Цей теплий дощ – весняна ностальгія». «Наше кохання – складна теорема». Хочемо того чи ні, а в багатьох висловах подібного плану мирно сусідують суворість ( чи жорстокість?) та ніжність. Через максималізм молодого бачення навколишнього світу. Ще більше це бачимо на основі глибшого вчитування у вірші Анастасії Михайлюк: «Дитячий сміх – найкращі ліки». «Навігатор – це мислення наше безмежне». «Слово – мить».

Поряд з простими порівняннями в творах обох версифікаторів бачимо і складні, які поєднують присутність і відсутність сполучників. Наведемо кілька таких висловлювань з віршів Романа Дубровського: «... А мрії, як сни на яву». «А пристрасть – примара: розтане, мов дим» «Нерви і вени -  залізні холодні, болем гартовані, наче алмаз». Такі ж сув’язі (маємо на увазі) мовленнєвість знаходимо й в Анастасії Михайлюк: «Душа – немов пергамент білий-білий». «Кольори ніби стали інші-  ніжнотонні і загадкові». «Кохані імена – як еліксир».

Коли вже говоримо про ефект порівняльності, то мусимо згадати і про порівняння, котрі творять іменники і прислівники. Тим паче, що у римотворах обох краян їх вистачає. Згадаємо, хоча б про «мужчин-сновид», «відчайдуху скульптора», «леді-лід» Романа Дубровського чи «чудо-ліки», «нічку-чарівницю» Анастасії Михайлюк.

На виражальність «працюють» також представники населення, серед яких бачимо рослини, дерева, звірів і птахів, зорі і небесні світила. Тут, до речі, є чимало цікавинок. Зосібна, присутні вони у віршах Романа Дубровського: «Я в’юся плющем і вростаю у тебе», «На вітрі осикою тіло тремтить», «Весняний дощ майстерно сольфеджує, спокійний, ніжний, сірий, наче кіт». «На небі зірки золотаве намисто». «Закоханий у срібні роси, у тепле сонце, іду в дощі». Представників різних груп «населення» уздріваємо у віршах Анастасії Михайлюк: «Яскраві зірки хай негаснуть ніколи». « Як ясний місць, сяюча зоря, вони були». «Знайди едельвейсу».

Це – звісно, добре, що поети не цураються такого засобу виражальності. Але в одно мить перед нами постає у всій «красі» й негативний момент. На жаль, в багатьох поетів молодого покоління з віршів зникають згадки про «мешканців». Буває так, що їх і вдень з яскравою свічкою не знайдеш й у товстезній книзі. Явище яке не радує, бо те що упродовж десятиліть було ознакою вітчизняної поезії, наврядчи спроможне замітити ословлення нинішньої реальності: «часопростір», «петабайт», «віброрежим», «пасаж», «інтер’єр», «навігатор». (Згодні, що в багатьох римотворах ці слів’ята виглядають прозаїзмами, але в контекстах творів часто-густо причаровують).

Зі згадки про такі літеросплетення ми почали розмисли про слововияви та не лише вони характеризують явище. Бо не рідко натрапляємо на неологізми та рідковживаності. Тут поведемо мову про такі буквотвори як «безхмар’я», «женчики», «співприсутність», «зав’язка», «інспіратор»,  «пружніють», «рефері», «пристанище», «ніжнотонно»... Шкода лишень, що з поетичного вжитку все частіше зникають діалектизми, хоч говірковість могла б бути неповторною ознакою творчої індивідуальності.

Цю роль непогано виконали б і кольорові екстраполяції, котрі нерідко зустрічаємо в обох книгах. Наприклад, Роман Дубровський не оминає методи забарвити свої рядки:«Твої уста- червоний мак»,«Вона любила білі анемони»,«І думка у небо блакитне летить»,«Мені здалось русяві коси сьогодні роблять мене щасливим», «В тебе сині очі і чорняві брови». В словесне мореокеання барв прагне й Анастасія Михайлюк: «Та білий прапор вже замайорів», «Для мене ноти стали золотими»,«Очей зелених блиск яких украв»,«Безхмарну подарує нам блакить»…

Є ще й інші питання, які дотичні до виражальності. Вони, зрозуміло,  не є однозначності символами, бо доводиться говорити про те, що вже стало доконаним фактом, й нюансики, котрі ще потребують більшої уваги з боку віршотворців. Варто, мабуть, наглосити, що поет і поетка вдало використовують поринання у фолькльорну стихію, хоча нерідко вона н належить до помітних явищ. Треба, либонь, похвальним словом згадати про богошукальні мотиви та звернення до культорології, це позитив. Але водночас існує й протилежність. Зокрема, впадають у вічі росіянізми або неточне слововживання. Потребує також уваги пірнання у дисонанси та алітерації.(Очевидно, можуть існувати й інші побажання.Навіть такі,що позначені певною суб’єктивністю. Гадаємо, що нічого поганого в цьому немає. Адже кожен мислить по-своєму. Зрештою, й автори цих міркувань теж не претендують на доконечність цих суджень.)

А насамкінець зробимо ще один наголос: ми не випадково повели мову про виражальність. Адже на основі обох книг немає підстав говорити про громадянськість, філософічність, пейзажність і інтимність у традиційних вимірах.Поезосвіти молодих краян сфокусовані на оспівування кохання.

Саме через неї бачать вони темарійні пласти. Сподіваємося, що у наступних книгах це стане ще помітнішим, загравши новими барвами.

 

Дубровський Р. Точка роси: поезії:- Хмельницький: ФОП Цюпак АА.2022.-76 с. Михайлюк А. Римується зі щастям: поезії. – Хмельницький: ФОП Цюпак А.А. 2021. – 60 с.

 

Олег Василишин,

кандидат філологічних наук

Ігор Фарина,

член НСПУ

Тернопільська обл.