* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

ХРОНОГРАФ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТИ МИКОЛИ ЛИСЕНКА

15:44 27.12.2015

ХРОНОГРАФ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТИ МИКОЛИ ЛИСЕНКА

Колись великий Гегель стверджував, що «домом» людини є історія. Адже траєкторія людського життя, її багато вимірність та насиченість постає справжнім феноменом. Але якщо суб’єкт історії – Людина непересічна, то траєкторію її життя можна трактувати як «дім» мудрості, пророчих ідей, шлях до спасіння та біографію духу з його злетами та провидінням.

Таким фундатором і пророком для української музичної культури є Микола Віталійович Лисенко. Наше завдання – не втратити для майбутніх поколінь ані найменші фактографічні, джерельні матеріали життєвої та творчої біографії митця. Достатньо відомим є факт, що в цілому одне людське життя вимірюється 600-тисяча годинним часовим проміжком. з них дві третини (тобто 400 тисяч годин) людина витрачає на фізичне обслуговування себе (їжа, сон тощо). На свідомий простір свого духовно-ціннісного існування залишається всього третина часу – 200 тисяч годин. Чим наповнюються ці години, дні, роки культурного опредмечення виділеного людині часопростору?

Це видання – частково відповідь на створення М. Лисенком власної програми життєбудови, наповнення свого життя безмежжям світоглядно-духовних орієнтацій, спробою психологічного подолання конечності своєї екзистенції, увійти у Вічність і залишитись для майбутньої історії. Згадаймо І. Мандельштама, який стверджував, що творець культури має абсолютне право на питання «Котра година?» сміливо відповідати: «Вічність». А М. Цветаєва доповнює цю сентенцію твердженням, що «сучасність – не всечасність, а дочасність». Тому надання факторам історії життєпису особи, її побуту, спілкування, системі людських та культурних пріоритетів дозволяє нам робити свої висновки щодо горизонтального вектору життєвих колізій, та їх перехід у вертикаль вічності ціннісних пріоритетів.

У такій площині міркувань історія людського життя стає об’ємною, наростає прозріння мегаісторії, що відкриває нові виміри погляду на вічне, непідвласне плинності та розмитості забуття.

На сторінках «Днів і років» Лисенкового життя, минуле стає все більш актуальним. Воно з особливою силою потребує ціннісного осмислення, узагальнення сталих фактографічних та біографічних категорій. Глибинність факту сповнює мить. Таке мегаісторичне сприйняття та усвідомлення минулого надзвичайно характерне для нинішнього часу. Процеси нашого національного самоусвідомлення потребують засвоєння перш за все сталих цінностей досвіду наших поколінь, пробудження духовних орієнтирів, спільностей – сімейних, конфесійних, цехових етнічних.

Ми переживаємо такий час в історичному вимірі, коли нагальним стали потреби оновленого бачення свого минулого з позицій сучасності. Адже зміна перспективних векторів, точок відліку відбувається настільки швидко, що за життя одного покоління історичні процеси набувають часом кардинально протилежних оцінок, які навіть можуть змінюватись кілька разів. Важливо і інше: удосконалюється методологія дослідження, оновлюється арсенал історичної науки, перебудовується система джерел. Нашому поколінню треба, з одного боку, усвідомити цей прискорений темп, а з іншого – якнайбільше оприлюднювати, актуалізувати арсенал сучасних джерельних пам’яток, аби вони не відійшли в історичну тінь, нічого не відкривши нащадкам.

Ствердимо більше – все частіше виникає загроза втрати історичної пам’яті через швидкоплинність процесів новітньої історії, численні катаклізми, викривлення – аж до втрати відчуття спадкоємності, спорідненості з минулим.

Одне з найнагальніших функцій даного унікального видання наступне – залучивши весь сучасний арсенал методик праці над джерельними пам’ятками проаналізувавши гносеологічні, біографічні психологічні фактори – підготувати науково-історичний грунт для фундаментального осмислення життєпису Миколи Лисенка, психологічних мотивацій творчого процесу митця. Для цього закладені усі передумови. Адже кінець ХХ – перші десятиліття ХХІ сторіччя позначився дедалі зростаючою увагою громадськості та дослідників найширшого профілю до життя, творчості і громадської діяльності основоположника української класичної музики, видатного культурного та громадського діяча Миколи Віталійовича Лисенка, чиє 170-ліття від дня народження та 100-ліття від дня смерті урочисто відзначено громадськістю у 2012 році.

Останні кілька десятиліть позначились в історії лисенкознавства проведенням близько 50 науково-практичних та науково-теоретичних конференцій, на яких постать та діяльність одного з найвидатніших діячів української культури ХІХ– початку ХХ століття висвітлювалась не лише з традиційної музикознавчої точки зору, але й у широкому історичному, загально-культурологічному, літературознавчому, театрознавчому і соціально-політичному аспектах

Однак і досі основною проблемою лисенкознавства залишається створення всеохоплюючої та чітко вивіреної наукової біографії Миколи Лисенка. Підготовка подібного видання неможлива без докладного документального літопису, який би систематизував і узагальнив весь масив виявленої інформації про його життя, творчість, виконавську педагогічну та громадську діяльність.

Головним завданням упорядників постала можливість через джерельний матеріал відтворити об’єктивний, багатоплановий портрет Великого Українця видатного митця з неповторністю фактів біографії, розмислів над творчими пошуками у інтер’єрі атмосфери епохи, у якій жив Микола Віталійович.

Листи і документи, спогади і особисті матеріали відкривають портрет живої особистості з усіма правдивими життєвими реаліями, а за тим більш чітке датування того чи іншого твору, побутової колізії аж до глибинного розкриття і розуміння мислення, світобачення, думок і почуттів художника.

Цінність такого послідовного опису, зведеного документально у єдиний цілісний формат є спробою подання якнайретельнішого масиву розповіді про М. Лисенка та його час в рамках послідовної хронологічної та тематичної структури.

Отже літопис наразі є хронологічним, документованим і перевіреним зведенням фактів біографії і творчості митця, відтвореним на основі архівних матеріалів, епістолярію, мемуарної та критичної літератури та композиторської спадщини Миколи Лисенка.

Окрім того до видання введені найважливіші події історичного, громадського, наукового й мистецького життя середини ХІХ – початку ХХ ст., які в більшій або меншій мірі знаходили відгук у вчинках, листах або творах М. В. Лисенка, а також співставлення їх з окремими подіями у Києві, на теренах України, Російської та Австро-Угорської імперій.

У виданні подано інформацію про більш як 50 досі невідомих концертів М. Лисенка, виявлених під час роботи над рукописом. програми концертів і рецензії на них. В разі участі М. Лисенка у концертах інших митців, зазначено твори, виконані ним соло або в ансамблі.

Широко використані також епістолярна спадщина та спогади сучасників, які містять цікаві характеристики М. Лисенка, його творів та подій, пов’язаних з життям і діяльністю митця, але тільки ті з них, які не викликають сумнівів, достовірність яких підтверджується також іншими джерелами.

Тогочасні газетні публікації подані максимально повно у самому Літописі або у Примітках з метою відтворення не лише фактажу, але й емоційної атмосфери у якій жив і творив митець.

Врешті маємо своєрідний багатовимірний колаж, який, на наш погляд, дає можливість виразно, цілісно і водночас емоційно уявити собі грані життя Миколи Лисенка, мотиви його вчинків, поштовхи до виникнення окремих творів і наслідки його діяльності.

Довідковий апарат, укладений авторами відповідно до вимог академічного видання, складається з Покажчика імен, поданого за принципом енциклопедичної довідки, з короткою характеристикою автографів та перших авторських видань, у тому числі й таких, назви яких збереглися лише у згадках сучасників чи в анонсах преси та Географічного покажчика.

Таким чином пропоноване видання являє собою своєрідний Лисенківський словник і викликає великий науковий інтерес як серед фахівців, так і серед широкого загалу читачів.

Науковий рівень авторів рукопису засвідчує видана 2004 р. збірка «Микола Лисенко. Листи» (упорядник Р. Скорульська), яке вже з моменту виходу стало бібліографічною рідкістю та виданий 2008 року науково-допоміжний покажчик «Микола Лисенко. Бібліографія» (упорядники І. Негрейчук, Р. Скорульська, М. Чуєва).

При підготовці літопису авторами максимально використано архівні документи Музею видатних діячів української культури – фондових колекцій музеїв Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського та Михайла Старицького. тому у виданні вміщено також Фотододаток, у якому   представлені рідкісні знімки з родинних архівів Лисенків, Косачів, Старицьких, реставровані директором Музею видатних діячів української культури Наталієб Терреховою.

Видання розраховане на викладачів та студентів середніх та вищих навчальних закладів гуманітарного профілю, дослідників української музики, театру, історії мистецтв та загальної історії України, а також на найширші кола шанувальників вітчизняної культури.

Отже, наукове видання (автори Р. Скорульська та М. Чуєва) відповідає найактуальнішим потребам сучасності і дасть нарешті реальну можливість створення наукової біографії основоположника класичної української музики.

 

 

 

Копиця Маріанна Давидівна,

доктор мистецтвознавства,

професор кафедри історії української музики

та музичної фольклористики

Національної  музичної академії України

імені П. І. Чайковського, лауреат премії ім. М. Лисенка,

заслужений працівник освіти Укріїни