Із давнини ніби завітав до нас знаний понад чверть тисячоліття тому Іван Бондаренко-Чалий, відважний польовий командир козацько-гайдамацького повстання 1768 року, уродженець села Грузьке Макарівського району, що на Київщині. Пам’ять про нього оживає на сторінках книжки “Іван Бондаренко – останній полковник Коліївщини”, яку написав Євген Букет, математик за освітою та письменник і краєзнавець за покликанням.

Автор не тільки ретельно зібрав і впорядкував, але й прокоментував унікальну документальну інформацію про свого земляка-запорожця. Книгу випустило в світ видавництво “Стікс” за підтримки мецената Вадима Столара.

Повстання надвірних козаків Коліївщина направду є однією з останніх потуг із відродження козацької держави в кордонах доби Богдана Хмельницького. Про це національно-визвольне змагання окупанти нашої Батьківщини та їхні послідовники створили чимало міфів.

Більшість джерел про згадані події доносять до нас інтерпретацію повстання з ворожого гайдамакам табору. За однією з байок, вигаданою поляками, Коліївщина – це безцільна різанина гайдамаками євреїв, католиків, а також уніатів. За легендою російських істориків ХІХ століття, це було повстання хлопського люду проти католицизму й уніатства за православну віру. Радянські ж історики трактували Коліївщину як супротив селян феодалам-гнобителям.

І донині українофоби прагнуть звести нанівець значення цього питомо українського повстання, у певному сенсі, архетипу нашої Революції Гідності. Але цим ворожим дурникам навряд чи пощастить пошити в дурні нинішнє та прийдешні покоління наших співвітчизників.

Книга Євгена Букета допомагає нам ґрунтовно та послідовно поглянути на події 1768 року. Вона відкриває читачам імена полковників Війська Запорізького, котрі почергово керували повстанням. Це Йосип Шелест, Максим Залізняк, Микита Швачка та Іван Бондаренко. Останній, прийнявши булаву в рідному селі Грузьке, що на Київщині, заявив: “Не тільки лях, але й москаль є ворогом народу. Тож не належить прислужуватися їм обом, оскільки, звільнившись від них, хлоп руський одержить необмежену свободу”.

Отаман Бондаренко славетний не тільки тим, що найдовше воював за вільну Україну. Він єдиний, хто відкрито та дієво виступив проти москалів.

Основу очоленого ним війська складали не селяни, а надвірні козаки шляхетських замків — колії. Звідси і походить первісне найменування повстання: Коліївщина. Саме вона, як остання спроба відновлення української козацької республіки, утвердила основні принципи державності, що актуальні й донині: власне військо, помісна церква, громада.

У книжці Євгена Букета йдеться про ідеологічні підстави, а також про історичні передумови повстання, про гайдамацький рух і, власне, про його кульмінацію – Коліївщину.

Особливо цікавим є те, що автор реконструює історичну постать Івана Бондаренка на основі судових справ та інших документів періоду останніх років існування Речі Посполитої. Ці документи пан Букет грунтовно опрацював у Києві, Черкасах та Львові. Окремими розділами подано інформацію про славетного ватажка наших предків в українському фольклорі та польській мемуарній літературі.

У довідковій частині книги описано в подробицях історію населених пунктів, головно сіл сучасної Макарівщини, де діяло військо Івана Бондаренка від часу їхнього заснування до 1768 року. Як повідомив Євген Букет, основна частина цих нарисів сформована з невідомих дотепер широкому загалу архівів Речі Посполитої. Більшість сіл Макарівщини, виявляється, давніші, ніж зазвичай вважалося.

Взагалі, матеріали для книги автор збирав у фондах Центрального державного історичного архіву України, архівів Житомирської, Київської та Черкаської областей, у великих вітчизняних та іноземних бібліотеках. Окрім того, він переглянув усі друковані видання, присвячені Коліївщині, та дисертаційні дослідження на цю тему.

Великий розділ книги присвячений розповіді Івана Бондаренка про себе та події 1768 року, що були ретельно записані на його допиті в Чорнобилі, де і відбулася страта зрадженого, але не скореного козацького ватажка.

Справжньою родзинкою книжки Євгена Букета стала також розміщена в ній майже невідома широкому загалу стаття «Коліївщина», автором якої є знаний український дослідник історії, краю та мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ століть Костянтин Широцький.

Олександр КРИВЕНКО

ДУМКА НАУКОВЦЯ

Тарас Чухліб, директор Науково-дослідного інституту козацтва:

– Нині мало істориків переймаються проблематикою гайдамацького руху, тому видання книги – справжня подія не лише в науці чи культурі, а й у міжнародних відносинах. Здавна точиться дискусія про те, як оцінювати Коліївщину: як релігійну чи етнічну війну? Подібні повстання були в XVIII столітті не лише в Україні, а й в Європі, тож Коліївщина продовжувала традиції європейських міжетнічних воєн. З іншого боку, українці збудували свою козацьку державу, і, як написав пан Євген у своїй книзі, це була одна зі спроб її відродження.

Джерело: газета «Правдошукач», № 2 (76), 2015.