Життя дарує миті щастя,  на які , переважно не очікуєш. Нова зустріч з цікавою людиною - це і є одним  із  таких  проявів  його дивовижності ,  коли ближче знайомство за горнятком кави  подовжується в бескінечність   завдяки осяганню  нової  особистості  через її твори : "Роса ріки" Тетяни Іванчук  -  компактна  книжечка  віршів,  але ж яка багата   за  змістом!  І не просто багата - кожен вірш дихає.
        Так, так, справді , дихає : травами, хлібом, берегом  річки, споришем, квітами, запахом садку, чимось таким, чого не помацаєш і не відчуєш навіть на дотик,  бо  подих той, -  звідки  ти родом,  де пройшли твої найщасливіші роки, де здавалося, що мама й тато житимуть  вічно, а тебе чекає навіть  не кавалок, а безмежжя щастя, і лише потім  зрозумієш, що всього мить, одна  щаслива мить може здатися достатньо неперевершеною.
     Вірші Тані Іванчук - це історія життя з його складовими: кохання, розлука, каяття, передчуття прекрасного, молитвИ. Читала, перечитувала, плакала....  Простими словами поетеса завіршувала непросту жіночу долю, зачепила в душі те, що приспано з роками, заспокоїлося, але ось  ніби  підійшли до криниці, заглянули туди і вправно  опустили цебро набрати чистої води , а потім повагом те відерце підіймають, і вже тут  в кого як вийде: гай-гай, та й схлюпнеться вода, крижана, обпікаючи і щоки, і душу! 
      Тетяна Іванчук, як на мене,  -  наша Вєроніка Тушнова, бо щось подібне я відчувала, коли читала  твори російської радянської  поетеси.  Але коли то було?!.. Зовсім інші слова, інший  сюжет, інший  стиль, - взагалі абсолютно інше життя!  Ще юною Таня написала:

       "Дощі осінні на вікнах скачуть,
        Сльозини - краплі на землю гублять,
        Не плачуть люди, які не люблять,
        Не люблять люди, які не плачуть."

       Кожна жінка, читаючи вірші  поетеси, неодмінно знайде в них своє сокровенне , настільки дороге і вистраждане, що збірка поезій "Роса ріки" займе одне із почесніших місць  в особистій бібліотеці читачів. Доторкніться до "Роси...", зачерпніть долонями і перепустіть цю  поетичну ріку через себе.