Катерина Вербівська. Бурштинові миті. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2014. – 108 с.
Ошатна книжечка віршів вигадливо пов'язана стрічкою, немов натякає: цю поезію треба спочатку "розв'язати". І справді, на перший погляд пейзажна лірика в глибині своїй приховує несподівані роздуми про людей та життя. Через осінню стеблину, вишиту дощами фіранку, новорічну ялинку й годинник авторка ділиться з читачем власними почуттями.
Вірші уривчасті, імпресіоністичні, вони фіксують лише мить, враження, але в схоплених ніби навмання деталях перед нами постає цілісна картина багатоликого світу. Її хочеться затримати, перечитати вірш знову й знову, і тоді стрічка, завбачливо вставлена в корінець книжки, править за закладку. І збірка читається довго. І миті перетворюються на час.
А  закладка мандрує від сторінки до сторінки, бо трохи не кожен вірш стає улюбленим.