* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ ВІД В. ВОЙТОВИЧА

22:34 10.04.2013

УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ ВІД В. ВОЙТОВИЧА

РЕЦЕНЗІЯ

на книгу Валерія Войтовича «Українська міфологія»

 

Поетичний світ протоукраїнці упродовж великого часового проміжку належав до заборонених тем. У часи радянського тоталітаризму будь-яке намагання вникнути в цю тему становило не меншу небезпеку для держави, ніж дослідження ядерної реакції людиною невтаємниченою. Не можна сказати, що у зв’язку з цим про це нічого не писалося. Писалося і не мало, але боронь Боже, не українцями, а тому лише з дозволених межах.

Тож сплеск зацікавлення давнім світоглядом українців, що намітився в останні часи, є цілком зрозумілим і закономірним. Цілком зрозумілі і різні підходи до реконструкції первісного значення міфологем, які закарбувалися у фольклорних зразках. На жаль, у цьому потоці трапляється й багато суб’єктивного, невиваженого.

Валерій Войтович не становить перед собою завдання скласти загальне уявлення про давній світогляд праукраїнців. Його мета скромніша – узагальнити і подати те основне, що вже сказано з цього приводу. Задля цього авторові довелося опрацювати понад 600 бібліографічних позицій. Тому словник «Українська міфологія» – це найповніший на сьогодні свід давніх українських вірувань, який вимагав, очевидно, від автора багатьох років концентрації наукових зусиль. Те, що сьогодні виконав Валерій Войтович, вважається прерогативою великих наукових колективів. Тож уже сам факт цього творчого звитяжництва вартий всемірної уваги і підтримки. Відтак не може бути двох думок щодо необхідності її видання.

Сумніви полягають в іншому.

Перше – жанр. Наукове, науково-популярне чи навіть публіцистичне. Адже серед широкого кола джерел чимало й таких, що представляють теософічний напрям. А отже їхні висновки не завжди можна підтвердити методом наукового аналізу. Це праці Л.Силенка, Г. Лозко, М. Ткача, Н. Данилевської. Зрозуміло, що всі вони мають право на своє бачення давніх вірувань, але їхня методика суттєво відрізняється від методики М. Костомарова чи О. Потебні. До того ж власне бачення може бути не лише науковим, а й поетичним, суб’єктивним, не типовим, неординарним і т. ін. Тож зрозуміло, що для досягнення сучасного рівня науковості, авторові є ще над чим працювати.

Друге питання, яке викликає сумнів, – авторство чи укладництво, упорядництво. Більшість статей словника вже мають авторів, окремі до того ж переписані слово в слово хоч і без лапок. В кінці ж статті подається загальний перелік джерел з цієї теми. Отже, за формою – це енциклопедичне видання і Валерій Войтович не автор, а упорядник.

Проте проблема – назва. Чи всі поетичні символи українського фольклору, які виділяє В. Войтович, можна віднести до вірувань, тобто кваліфікувати їх як міфологеми. Скажімо, вітройко, комора і т. ін. Безумовно, ні. Причому незалежно від жанру видання. Таж назва «словник вірувань» у підзаголовку не до кінця відображає зміст. Вона вузька. Доречніше було б назвати «словник поетичних символів». Тоді зміст написаного не потребуватиме жодних правок і уточнень, за винятком усунення деяких теософічних формул на зразок «Дажбог… уособлює в собі активні сили ранку, весняного періоду», «Рада – богиня ранкової зорі в період зародження нового кута падіння світла на світанку свята Родздва». Як науково-популярне видання, адресоване масовому читачеві, словник від цього тільки виграє.

Сама ж справа видання цієї монументальної праці української духовності, на нашу думку, є справою честі як для держави, так і для гонорового видавця».

 

Доктор Полісько-Волинського народознавчого центру НАН України,

зав. кафедрою етнології Волинського держуніверситету,

доктор філологічних наук Віктор Давидюк (2002 року).

 

 

Рецензія

на «Українська міфологія»

підготовлений В.Войтовичем.

 

В умовах утвердження Української незалежної держави особливо зростає роль і значення духовних складових буття нашого народу, тому закономірним сьогодні є підвищений інтерес широкого загалу до наших історичних коренів, до духовних витоків народу.

Як відомо, до останнього часу і в релігієзнавчій і в християнській літературі язичництво або інакше поганство безпідставно зображалось як щось архаїчне ^ примітивне, занадто спрощене. Між тим неупереджене об'єктивне його вивчення дозволяє побачити в ньому могутні підвалини нашої духовної культури. Поганство, без сумніву, мало величезний духовний потенціал, закладений у його багатющій міфології і обрядово-ритуальних діях, завдяки чому воно було здатне справляти велетенський вплив на самосвідомість, на все буття наших предків.

Однак, констатуючи це, вважаємо, що спроби відродити сьогодні язичництво (поганство) в статусі національної віри українського народу, повернутись у вчорашній день є неспроможними і приреченими на неминучу невдачу.

Разом з тим, на нашу думку, вкрай потрібно схвалювати і всіляко підтримувати зусилля тих науковців, які віддають свій час і енергію всебічному вивченню нашої неповторної духовної спадщини дохристиянських часів, яка. на жаль, покищо слабо досліджена. Зауважимо, що зовсім не випадково визначний український вчений, культурно-освітній і церковний діяч митрополит Іларіон займався цим питанням і написав книгу "Дохристиянські вірування українського народу".

У світлі вищесказаного слід щиро вітати автора рецензованої праці В.Войтовича, який нещодавно оприлюднив (на жаль, незначним тиражем) прекрасну книгу "Сокіл - Род. Легенди та міфи стародавніх українців", а тепер пропонує нам плід своєї багаторічної, справді титанічної і гідної подивування праці "Словник народних вірувань стародавніх українців".


Вона виступає ніби своєрідним доповненням уже згаданої праці "Сокіл -Род".

Ознайомлення із змістом "Словника" засвідчує надзвичайну скрупульозність проведеної роботи, відповідальне ставлення дослідника до поставленого перед собою завдання, яке, насправді, мав би здійснити цілий науковий колектив. Не обмежуючись коротким поясненням, чи описом тих чи інших вірувань, розкриваючи їх зміст. В. Войтович подає цілі сюжети, пов'язані з побутом наших давніх предків, з їх міфологічним світом, дає опис безлічі стародавніх свят та обрядів, деякі з яких або повністю або окремими елементами побутують в окремих регіонах України і в наші дні. Цим самим автор прилучає нас до багатющого світу уявлень, образів вірувань і, знову ж таки, легенд стародавніх українців.

"Словник" базується на широкій, на наш погляд максимально можливій, джерельній базі, що забезпечило його багатий зміст. При Йрму автор подає також виходи у вірування інших народів, підкреслюючи цим певну спорідненість суспільних процесів і спільність у формуванні міфілогічного світогляду того чи іншого народу.

Важливо і те, що в "Словнику" до кожного слова для бажаючих мати додаткову інформацію подається відповідна література.

Звичайно, можна дискутувати з приводу того наскільки повним і достатньо обгрунтованим є потрактування В. Войтовичем тих чи інших слів, понять, вірувань. Але зважаючи, з одного боку, на незначний досвід публікації подібних видань (наприклад "Мифы народов мира " М.,1982.), а з другого боку, на те, що саме таке видання буде фактично першим в україністиці, вважаю, що "Словник народних вірувань стародавніх українців" з повною підставою заслуговує рекомендації до друку.


 

Рецензент: Доктор філософських наук, професор,

член Української Асоціації Релігієзнавства В.В. Павлюк (м. Рівне)


 

 

РЕЦЕНЗІЯ

 

На рукопис «Антологія українського міфу»

у трьох томах автора Войтовича В. М.

 

На основі не однієї сотні наукових джерел, автором «Антології українського міфу» зроблена спроба систематизації та упорядкування міфів українського народу.

«Антологія українського міфу: Етіологічні, космогонічні, антропогонічні, теогонічні, астральні, лунарні, календарні, історичні міфи, тотемічні, потойбіччя» В.Войтовича — це своєрідна антологія українського міфу, у яку увійшли народні вірування із великої кількості наукових, літературних, архівних та польових джерел української культури.

В «Антології» В.Войтовича на основі фольклорно-етнографічних мотивів давньоукраїнського походження, втілені міфо-поетичні розуміння наших предків на природний космос. І хоча за останні роки є уже монографії присвячені давнім віруванням українського народу, однак жодної всеохоплюючої праці з міфології намає.

У першу чергу заслуговує на увагу добре продумана структура книги. Автором використаний багатющий матеріал з історіографічних пам'яток українського фольклору. У народних сюжетах знаходимо чимало уламків колишніх міфів, на яких позначилися впливи багатьох історичних епох, які чекають ще на свого дослідника. Позитивним є те, що кожен міф: переказ, колядка тощо доповнюються бібліографією з історично-наукових джерел. Це цікаве і крисне дослідження з української міфології побудовано за тематичним принципом і містить багато важливого матеріалу для усвідомлення витоків національної культури і як кожна солідна праця, безперечно, претендує на загальнодержавне впровадження у навчальний процес в окремому навчальному курсі.

Упорядкована В. Войтовичем «Антологія» стане в нагоді всім поцінувачам української старовини, її витоків. Відтепер багатюща спадщина міфопоетичної краси українського народу, що найбільше проявилася у народних віруваннях, повір'ях, колядках, щедрівках, веснянках, купальських, обжинкових піснях, замовляннях, казках тощо — слугуватимуть підґрунтям осмислення космогонічного світогляду наших предків. Ця праця стане в нагоді не лише студентам, науковцям, викладачам, але й усім бажаючим, хто прагне заглибитись над проблемою: «Хто ми? Звідки ми?» А тому є всі підстави рекомендувати рецензовану книгу до друку.


 

 

 

Рецензент: Доктор філософських наук, професор,

член Української Асоціації Релігієзнавства В.В. Павлюк (м. Рівне)


РЕЦЕНЗІЯ

На рукопис «Антологія українського міфу» у трьох томах

автора Войтовича В. М.

 

Важливим і необхідним чинником для пізнання світу вважається міфологія, творена народом у віках, бо саме вона є тим началом, що творить обличчя етносу. Людська душа постійно потребує єднання зі світом, пізнати себе в часі, тому міф завжди буде органічною часткою культури. Всебічне осмисленння міфорелігійного феномену України неможливе без ґрунтовного дослідження витоків космогонічних уявлень предків. Відсутність системного наукового вивчення цього феномену обмежує пізнання духовної культури загалом, її витоків і тенденцій. На жаль, досліджуючи народні витвори давніх епох (казок, переказів, повір'їв, обрядів, вірувань тощо) знаходимо у них лише уламки колишніх міфів про богів. Але радує те, що сьогодні, як наголошують вчені, найбільший матеріал для реконструкції української міфології, можуть дати саме ті жанри фольклору, які вважаються найдавнішими: казки, загадки, замовляння, календарна та родинна обрядовість, особливо весільна.

Характерною і найбільш значимою рисою «Антології українського міфу» В.Войтовича є її побудова за тематичним принципом. Міфи у ній розрізняються за такими видами: етіологічні, космогонічні, антропогонічні, теогонічні, астральні, лунарні, календарні, історичні, тотемічні та демонологічні — потойбіччя.

Рецензована робота В.Войтовича є неабияким вкладом у розвиток українського народознавства. Автор приділяє увагу головним чином не лише різноманітним історичним літературним джерелам, а й дослідженню фольклорних мотивів та сюжетів. «Антологія» вміщує величезний матеріал з народного фольклору та народної демонології починаючи з середини XIX ст. Важливими виявилися для автора стали зібрання П.Чубинського, Б.Грінченка, Т.Рильського, Я.Головацького, М.Костомарова, Г.Булашева, Д.Щербаківського, В.Гнатюка, П.Куліша, О.Патрицького, О.Воропая, С.Килимника, П.Мирного, І.Манжури та ін. Чималу увагу приділено і сучасникам, невтомним збирачам народних скарбів. Це — О.Дей, П.Лінтур, М.Зінчук, В.Давидюк, О.Таланчук, В.Ковальчук та ін. Особливо цінним матеріалом у книзі виявився фольклорний та етнографічний матеріал польових експедицій у Волинсько-Поліський край останніх років.

«Антологія» В.Войтовича стане корисною не лише для науковців, а й для студенства у напрямку подальших досліджень з української міфології, а також у реконструюванні семантики основних міфічних образів та сюжетів українського архаїчного фольклору.

 

 

Рецензент: Доктор філософських наук П.М Кралюк (М. Острог)


 

РЕЗЕНЗІЯ


 


На рукопис «Генеологія богів давньої України»

автора Войтовича В. М.

 

Сучасному історику-релігієзнавцю надто важко відтворити більш чи менш цілісну картину вірувань і культів давніх українців. Про давньоукраїнських богів знаходимо незначні відомості у літописних джерелах та викриттях поганства (язичництва) в церковних проповідях, декілька оповідок арабських мандрівників про поховальні обряди слов'ян та десяток міфопоетичних персонажів у «Слові о полку Ігроревім» — ось майже все, що можна зібрати про питання, яке нас цікавить. «Велесову книгу», у якій подана значна кількість богів давньої України, багато із науковців вважають фальсифікацію. Так само і до праць зі слов'янського язичництва Б.Рибакова відносяться з великою обережністю.

Справді про Сварога, Дажбога, Перуна, Велеса читацькому загалу хіба що відомо, що ці боги дохристиянські, «язичницькі». Навіть науковці про них знають не небагато більше. В увленні українців міфологія — то грецький Олімп, Зевс, Геракл... Коли грецький пантеон досить чіткий і визначений, ми, українці, не взмозі цим похвалитися. В стародавньому Києві, на жаль, робота над пантеоном давньоукраїнських богів (Володимирський пантеон, 980 р.: Перун, Хоре, Дажбог, Стрибог, Семаргл, Мокоша) була зруйнована християнством. Тому і не дивно, що сьогодні ми, українці, вважаємо — Перун чи Дажбог — це щось інше ніж міфологія.

Вчені припускають, що великі Боги давньоруського пантеону Перун, Велес, Род упродовж І тис. н. е. відігравали провідну роль у релігійному житті слов'ян. Встановлено також, що єдиним Богом на небесах для східних слов'ян був Род. Як правило, язичницькі боги мали по кілька десятків імен. Однак серед багатоликої природи її Творця вони називали єдиним словом — Бог. Це — вже міфологія. Релігія обожнює вищу силу, а міф — це спосіб пізнання світу природи. У міфологічній свідомості макрокосм (природа) і мікрокосм (людина) взаємопов'язані і становлять єдину систему світобачення, у якому світ пізнається через людину і навпаки.

Промовистим фактом цього твердження є й усна народна творчість про творення світу деміургами — представниками Вищої Творчої Сили. У колядках та щедрівках знаходимо перекази про Всевидяче Око, Сокіл-Рода, Вирій-Рай, Золоте яйце з якого зродився світ. Дажбог-Сонце був сином деміурга Сварога-Неба. То ж можна зробити висновок, що наша багатюща народна спадщина на багато тисячоліть випереджує епічні та поетичні твори давньої Греції про давніх богів і героїв. Міфопоетичні уявлення предків бачимо у графіці епохи неоліту (VI - IV тис. до н.е.) святилища «Кам'яна могила» (пра-Артеміда, кам'яна риба з двома головами); їх космогонічні уявлення знаходимо на керамічних виробах часів трипільсок'ї цивілізації V -III тис. до н. е. (меандр, Всевидяче око, Зоряний човен). Дослідженню української міфології присвячені праці М.Костомарова, Я.Головацького,


 

М.Грушевського, І.Левицького, В.Гнатюка та інших визначних українських вчених, яких об'єднувало прагнення реконструювати пантеон давньо­українських богів і божеств на основі фольклорних надбань. В.Войтовичу потрібно було не один десяток років кропіткої дослідницької праці над опрацюванням сотень наукових та історичних джерел, щоб так лаконічно і переконливо донести до нас розуміння предками Єдиного Всевишнього Бога.

Таким чином, аналізуючи книгу В.Войтовича «Генеологія богів давньої України», маємо всі підстави припустити, що міфологія українців найдавніша не тільки у Європі, але, можливо, і у світі.

Заразом з пропонованою книгою В.Войтовича можна і сперечатися. Цілий ряд моментів книги мають гіпотетичний характер, однак це аж ніяк не применшує цінності роботи. Так само із наведеною автором схемою «Генеалогії богів давньої України». Вважаємо, що до одностайної оцінки міфологічних песонажів, зібраних В.Войтовичем у пропоновану схему, має долучитися не лише науковець, але і зацікавлений читач. Вона може служити базою для подальшого дослідження міфологічного світогляду й ментальності наших предків. Важливо і те, що ніхто із читачів книги не стане заперечувати, що книга потрібна, цікава і корисна для нас. То ж можна тільки привітати автора, що своїм дослідженням доносить широким верствам шанувальників української історії та культури, що наша предківська міфологія, як і антична міфологія, про яку знає весь світ і про яку написано сотні наукових і літературно-художніх праць — також загальнолюдська спадщина.

Рецензент

Доктор філософських наук

Праця В.Войтовича є вагомим аргументом актуальності пропонованого дослідження. Узагальнюючої праці з вірувань українців, хронологічні рамки якої окреслюються від найархаїчніших часів і до теперішнього часу, в Україні ще не було, а тому є всі підстави рекомендувати працю В.Войтовича «Генеалогії богів давньої України» до друку.

 

Рецензент: Доктор філософських наук П.М Кралюк (М. Острог)


 

 


РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис «Пересопниця. Рівненський край: Історія та культура»

автора Войтовича В.М.

 

Войтович Валерій Миколайович відомий в Україні як письменник, художник, дослідник витоків української міфології. У нас на Рівненщині він відомий також як автор пам'ятних знаків — художнику Нілу Хасевичу у Сухівцях (1992), загиблим у німецько-фашистському таборі у Клевані-1 (1994), останньому гетьману Запорозької Січі Петру Калнишевському (2007). Він автор унікального альбому «Храм: Історичні церковні пам'ятки м. Рівне та його околиць» у якому представлені 49 храмів Рівненського району, які він змалював впродовж мандрівок Погоринським краєм протягом двох років (1992-1993). Нещодавно побачили світ ще дві його краєзнавчі праці: «Степань моя мила. Дослідження, спогади, документи» (2009) та «Степанський край. Історія та культура» (2010).

Упорядкований рукопис «Пересопниця. Рівненський край: Історія та культура» Войтовича В.М. ґрунтовно доповнює його подальші науково-краєзнавчі розвідки. Пересопницьке Євангеліє є символом України. Його фундаторка Анастасія Гольшанська (Заславська) походила з Полісся, писалось воно на Волині Михайлом Василієвичем вихідцем із Лемківщини. Ця книга єднає духовними узами всіх нас.

Майже 200 сторінок книжки складають матеріали з історії Пересопниці визначних істориків та краєзнавців Волинського Полісся. Однак і автор доклав до цієї праці неабиякі зусилля у пошуках відповідних матеріалів. Для написання книжки використані першоджерела, легенди, перекази, оповіді, спогади та авторські записи про 110 сіл і містечок Волинського Полісся. Історія їх безпосередньо пов'язана з Пересопницею. Це наслідки багатьох експедиційних мандрівок і пошуків у рукописних архівах, працях самобутніх авторів, бібліотеках, музейних сховищах. У книзі вміщено 2100 історичних фотокарток, більшість з яких раніше не друкувалися, та майже 500 світлин і малюнків, виконаних автором під час подорожей. Автор у своїх книзі наголошує — «багатющий історичний матеріал «витворено».

Книга підготовлена на належному науковому рівні, оформлена надзвичайно ретельно, має великий пізнавальний потенціал, вона стане солідним набутком всім, хто цікавиться історією рідного краю. Безперечно, що вона викличе неабиякий інтерес у науковців і мистецтвознавців.

 

 

Кандидат історичних наук,

доцент кафедри ім. професора М. П. Ковальського Національного університету

«Острозька академія» В. Атаманенко


 


 



РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис Войтовича В. М.

«Пересопниця. Рівненський край: Історія та культура».

 

Дослідження Войтовича Валерія Миколайовича добре відомі в Україні. Коло його зацікавлень досить широке від прадавньої міфології України до краєзнавчих досліджень. Він є автором «Української міфологія», «Антологія українського міфу: У 3 т.», альбому «Храм: Історичні церковні пам'ятки м. Рівне та його околиць» у якому представлені близько 50-ти храмів Рівненського району, які автор змалював впродовж мандрівок Погоринським краєм. Нещодавно вийшли друком його краєзнавчі праці: «Степань моя мила. Дослідження, спогади, документи» (2009) та «Степанський край. Історія та культура» (2010), які здобули заслужене визнання читачів

Упорядкований рукопис «Пересопниця. Рівненський край: Історія та культура» Войтовича В.М. є продовженням його науково-краєзнавчих досліджень.

Автору вдалося зібрати багатий матеріал з історії Пересопниці і Рівненського краю, показати середовище в якому створювалась одна з найвизначніших книг України Пересопницьке Євангеліє. Тому логічним є підхід автора подати інформацію не тільки про Пересопницю, а і кожне селище Рівненського краю, доповнене докладною бібліографією. Підготовлена книга вміщує маловідомі сторінки нашої історії та культури, а також унікальний місцевий фотоматеріал, віднайдений автором у музеях, архівних джерелах, приватних зібраннях, у мешканців Рівненщини. Загалом автору вдалося охопити історію 110 сіл і містечок краю доля яких тісно пов'язана з Пересопницею. Робота має яскраве авторське бачення, що є наслідком багатьох мандрівок по містечках і селах краю. У книзі вміщено понад 2000 фотографій, більшість з яких публікується вперше та майже 500 світлин і малюнків, виконаних автором під час подорожей. Особливо варто відзначити численні малюнки і фотографії храмів збудованих до 1939 р., багато з яких подано в кольорі.

У рукописі В. Войтовича використані історичні розвідки про Пересопницю та Рівненський край починаючи від перших дослідників нашого краю, Луки Рафальського, Миколи Теодоровича, Михайла Максимовича, Олександра Цинкаловського, до сучасних, Ярослава Пури, Ярослава Поліщука та інших істориків і краєзнавців.

«Пересопницьке Євангеліє» пов'язане з відомими діячами української культури Т. Шевченка, М. Максимовича, П. Житецького, І. Огієнка, М. Драгоманова, яким відведено належне місце на сторінках рукопису Валерія .Войтовича.

Книга підготовлена на належному науковому рівні, оформлена з художнім смаком, має великий пізнавальний потенціал. Вона стане добрим подарунком всім, хто цікавиться історією рідного краю. Дослідження В Войтовича поповнить необхідну наукову базу при вивченні історичного краєзнавства в школах і вузах. Книга викличе неабиякий інтерес в істориків, музейних працівників, мистецтвознавців і туристичних фірм та організацій, які організовують екскурсії Рівненщиною.

 

 

Завідувач художнього відділу

Рівненського обласного краєзнавчого музею Віктор Луц

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис праці Войтовича В. М.


«Українська міфологія»


 

В. Войтович вже відомий загалу українських релігієзнавців своїми книгами про міфічні уявлення давніх слов'ян, Нова книга є своєрідним підсумком багаторічної роботи дослідника над складною проблемою міфорелігійного світогляду нащих пращурів. Вона відрізняється від попередніх його публікацій і водночас відзначається саме системним підходом до осмислення проблеми, вміщує найповніший звід досліджень і гіпотез про давню духовну культуру слов'ян, найповніше реконструює і водночас графічно ілюструє образи давніх слов'янських богів. Привертає увагу науковця свій поділ В.Войтовичем міфології слов'янства на вищу (пантеон слов'янських божеств - Род, Лада, Сварог, Дажбог, Перун та іи.) та нижчу (різні відьми, Лісовики, Польовики, Домовики і т.п.). Це не лише поглиблює наукові уявлення про сутність і характер вірувань давніх слов'ян, а й дає знання про функції пов'язаних з ними культів та обрядів.

В книзі знаходимо пояснення великого різноманіття термінів, що стосується вірувань, звичаїв та обрядів наших пращурів, їх своєрідного поетично-міфологічного світу. Вона інформує про їх річне обрядове коло, яке звалося Сварожим, і лежало із своїм обрядовим орамленням в основі прадавньої культури українців.

Праця В.Войтовича "Українська міфологія" має поліфункціональне значення. Вона може служити необхідним матеріалом для подальшого дослідження міфорелігійного світогляду і ментальності давніх предків українців. Автор врахував висловлені йому зауваження і побажання. Рекомендую її до друку.

 

Рецензент: доктор філософських наук, професор Анатолій Колодний (Київ)

 

Рецензія

на книгу В.Войтовича «Легенди та міфи стародавніх українців»

 

Рецензована робота є цікавим вкладом у розвиток українського народознавства. Автор, використовуючи різноманітні літературні джерела, а також деякі етнографічні матеріали, спробував реконструювати легенди і міфи наших деяких предків. Хоча цілий ряд моментів книги мають гіпотетичний характер, однак це аж ніяк не применшує цінності роботи. Фольклористи, етнографи, маючи справу із письмово нефіксованим матеріалом, часто змушені вдаватися до гіпотетичних тверджень.

Також у цій книзі автор намагався здійснити реконструкцію пантеону давньослов'янських богів та дохристиянських вірувань наших предків.

Щоправда, деякі моменти книги, з нашої точки зору, є зайвими. Наприклад, легенда про Будду. її досить проблематично вписати в контекст міфів стародавніх українців.

Загалом же робота є цікавою і може бути рекомендована до друку.

 

Рецензент: Доктор філософських наук П.М Кралюк (М. Острог).

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на рукопис праці В.М.Войтовича «Українська міфологія»

 

 

Автор рецензованої книги є відомий для багатьох релігієзнавців дослідник давньослов’янських релігійних вірувань. Ним було опубліковано ряд робіт, які стосуються цих питань. Це і окремі журнальні публікації, а також книга "Сокіл - Род. Легенди та міфи стародавніх українців".

«Українська міфологія» - це результат багаторічних досліджень В.М.Вотовича. Ним проведена гігантська за своїм об'ємом робота. Науковий апарат його дослідження становить понад 1700 бібліографічних позицій. Можна твердити, що "Українська міфологія" - це найповніший на сьогодні звід давніх вірувань наших далеких предків, а її автору вдалося систематизувати величезний об'єм інформації щодо цього питання. У книзі подано велику С кількість термінів, понять, які не лише стосуються сутності релігійних вірувань стародавніх слов'ян, а й дають знання про функції культів та обрядів. Так, тут, зокрема, поданий опис стародавніх свят.

Характерною рисою праці е тс, що вона багато ілюстрованою. При чому сам автор, виходячи зі своїх уявлень, а також інформації, якою він володіє, зумів створити графічні образи давньослов'янських богів. Органічне поєднання в одному творі словесної оповіді та графічних і живописних малюнків роблять цю працю особливо цінною.

Робоча В.М.Войтовича також може служити базою для подальшого дослідження міфорелігійного світогляду й ментальності наших далеких пращурів.

Вищевказані моменти дають всі підстави рекомендувати працю В.М.Войтовича «Українська міфологія» до друку.

 

 

Рецензент: Доктор філософських наук П.М Кралюк (М. Острог).


 

 

 

 

Рецензія

на книгу «Амазонка. Богиня-Діва-Воїн» автора Войтовича В.

 

Протягом останніх шести років побачили світ енциклопедичне видання викладача Національного університету «Острозька академія» Валерія Войтовича «Українська міфологія», «Антологія українського міфу: У 3-х томах», «Генеалогія богів Давньої України».

Насамперед, Валерій Войтович відомий в Україні як дослідник витоків української міфології. А тому його новий проект «Амазонка. Богиня-Діва-Воїн» - своєрідний і унікальний. У ньому зібрано досить вагомий матеріал про плем'я амазонок, у якому автор показав жінку не лише як жінку-воїна, але і як високоморальну духовну особистість.

Сліди амазонок вчені виявляють майже на всіх континентах. Археологічні знахідки (озброєння, прикраси з поховань мужніх дів-воїнів), рудименти амазонських звичаїв, фрагменти пісень і переказів, які свідчать про споконвічне прагнення жінки до рівноправності з чоловіком, - це вікно і в праісторію Давньої України.

Автор ставить за мету розкрити образ діви-воїна, її величі на основі найбільш значних і важливих пам'яток мистецтва Малої Азії, Північного Причорномор'я, Греції та Риму, які суттєво доповнюють уявлення українців про значну гілку культурної спадщини предків. Викладений матеріал базується на великій кількості археологічних робіт в порядку хронологічної послідовності епох, про які йдеться у книзі, починаючи від XX тисячоліття до н. е. і закінчуючи останнім періодом існування Римської імперії.

Безумовним позитивом є використані матеріали з праць А. Лосева, Г. Ротері, Ф. Беннет, М. Куна, О. Ярославського, Я. Парандовського, А. Тахо-Годі, С. Плетньової, В. Власова та ін.

Книга містить найбільш відомі уривки перекладів українською мовою творів видатних поетів класичної літератури епохи «золотого віку» Стародавнього Риму Овідія, Вергілія та найвідоміших шедеврів пам'яток Давньої Греції класичного періоду - Гомера та Евріпіда, історії Геродота, які виконані представниками різних перекладацьких шкіл - від Івана Франка, Михайла Білика, Григорія Кочура, Володимира Свідзінського до наших сучасників: Бориса Тена, Миколи Зерова, Андрія Содомори, Андрія Білецького, Федора Самоненка, Тараса Лучука, Ольги Страшенко, Нінель Пащенко. У кінці книги подані історичні свідчення про зображення Артеміди, покровительки амазонок, і самих амазонок, а також міфологічний словник, який тлумачить провідні образи античної міфології, на основі яких простежується вплив античної літератури на українську словесність та образотворче мистецтво.

Разом з тим, перевагою є те, що, маючи значний пізнавальний потенціал, рецензована книга за формою викладу, емоційною насиченістю доступна кожному, хто цікавиться світовою культурою та мистецтвом.


 

Рецензент: Доктор філософських наук професор Національного університету П.М Кралюк (М. Острог)


 

 


Рецензія

на книгу Валерія Войтовича «Амазонка. Богиня-Діва-Воїн».

 

Валерій Войтович, відомий у нашому краї дослідник давньоукраїнського фольклору, написав унікальну книгу, яку присвятив жінці в різних іпостасях: Богиня-Воїн-Діва. Автор охоплює величезний часовий і географічний простір: від XX тисячоліття до н. е. до часів падіння Священної Римської імперії, залучає цінні матеріали археологічних знахідок, які виявили культові споруди, поховання, що свідчать про існування жіночого божества та його культу майже на усіх континентах.

Книга поділена на три частини: перша з них присвячена Богині-Діві, друга - про мужнє плем'я Амазонок, у третій мова йде про Діву-Воїна. Описуючи культ Великої Богині, автор порівнює Ладу, Мокошу, Гестію, Іштар, знаходить у цих образах багато спільного. У другій частині зібраний цікавий матеріал про легендарних амазонок. Ці войовничі Діви мали свій власний, можливо й жорстокий світ, на противагу чоловічому, ще жорстокішому і ще нещаднішому, не комфортному для жінки. Зазвичай, жіночі поселення з'являлися у знак протесту проти становища жінки в тогочасному суспільстві. Волелюбні і сильні жінки воліли творити себе і жити за своїми законами, повертаючи деякою мірою добу матріархату. Ймовірно, що у певний період розвитку чомусь було порушено рівновагу між чоловічим і жіночим божественними началами світу, що й спровокувало війну статей. Багато сторінок відводиться класичним грецьким міфам, у яких йдеться -про амазонок та їх божественних покровителів.

Третя частина - це зібраний автором з різних джерел і систематизований  східнослов'янський  фольклор,  у  якому  відлунює амазонська тема: розповіді про Василину Прекрасну, Бабу Ягу, Цар-Дівицю, Поляницю, Царівну-Жабу.

Образ Богині-Діви-Воїна В. Войтович розкриває не тільки через міфи та легенди різних континентів та країн: Америки, Малої Азії, Північного Причорномор'я, Греції, Риму, України, а й за допомогою унікальної підбірки ілюстрацій - це репродукції відомих картин, фото археологічних знахідок, архітектурних споруд, скульптурних робіт і т. ін.

Цінними для читача є вміщені уривки творів Гомера, Овідія, Вергілія, Еврипіда у перекладах українських майстрів пера: Івана Франка, Григорія Кочура, Володимира Свідзінського, Бориса Тена, Миколи Зерова, Андрія Содомори, Тараса Лучука, Нінель Пащенко та ін. Автор послуговується найновішими та класичними вітчизняними і зарубіжними виданнями, які різносторонньо розкривають тему (Е. Гомбріха, Б. Тракова, Б. Михайлова, Б. Рибакоза, О. Смирнова, К. Шефолда), а також спирається на древніх, зокрема на історію Геродота.

У кінці книги подані історичні свідчення про зображення Артеміди та Амазонок, міфологічний словник.

У цілому ж рецензована книга солідна за обсягом, інформативна, естетично оформлена, багато ілюстрована і розрахована не тільки на фахівців, а й на усіх, кого цікавить ця тема, яскраво відображена у світовому фольклорі.

 

Рецензент: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мови та методик викладання

Міжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем'янчука        Овдійчук Л. М. (Рівне)

 

 


РЕЦЕНЗІЯ

на книгу Валерія Войтовича


«Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки»

 

 

Рецензоване видання представляє собою, фактично, перший звід величальних творів зимового жанрового циклу, що належав до дитячої народномузичної культури та донедавна побутував у реальному фольклорному контексті. Автор користується об'ємними джерельними матеріалами - більш та менш відомими - та узагальнює увесь багаторічний досвід популяризації розвиненого пласта автентичного репертуару, що за його участі реалізується у формі друкованого збірника.

Напочатку книги В. Войтович уміщує авторську розповідь у формі міфологічної бувальщини, користуючись при цьому багатим джерельним ресурсом тарековструйовуючи лрадавяю картнну в якомога наближеному до реальності переказі. Крім того, в абсолютно достовірному викладі змальовується етнографічна картина, що стосується дитячої участі у новорічних зимових святах. Автор розкриває специфіку побутування величальних обрядів у межах етнічної України, а також загалом характеризує роль і значення зимових свят у календарному циклі українців.

Книга підготована на належному науковому рівні, оформлена надзвичайно ретельно та доповнена багатим ілюстративним матеріалом. З огляду на це та все вище зазначене, рекомендую збірник до видання.

 

 

Рецензент: Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичного фольклору

Рівненського гуманітарного університету Юрій Рибак

 

РЕЦЕНЗІЯ

На книгу Валерія Войтовича

«Коляда. Дитячі щедрівки та засівалки»

 

В скарбниці української народної творчості від найдавніших часів збереглися величальні пісні зимового періоду - колядки та щедрівки. Вони належать до найдавніших зразків календарно-обрядової творчості й відзначаються своєрідною жанровою природою і художньо-романтично піднесеною красою, багатим і різноманітним змістом та вишуканою мелодикою. Об'єктом їх величання є селянська родина, окремі її члени, їх життя і праця, їх врода і характер. Супроводжуючи давні зимові різдвяні та новорічні обряди, колядки й щедрівки на крилах поетичної фантазії переносили своїх слухачів з реальних досить складних реалій життя в світ бажаного й вимріяного, ідеалізуючи його щедрими кольорами поетичного домислу.

Тематично колядки й щедрівки розрізняються залежно від того, кому вони адресуються: господареві чи господині, парубку чи дівчині. Колядки господарю в основному зосереджуються навколо праці хлібороба, уславлюючи господаря, оспівували всю його щасливу родину. Колядки дівчині описують її красу, працьовитість і почуття любові до судженого. Окремий розділ у величальних піснях зимового періоду складають релігійні колядки. В них оспівується народження Ісуса Христа, прославляється Мати Божа. Тематика цих колядок запозичена із біблійних оповідей. Прості за змістом та мелодикою дитячі колядки та щедрівки.

Рецензоване видання репрезентує саме цей пласт народної культури обрядової творчості зимового циклу. В книзі упорядник зібрав чималу кількість зразків дитячих колядок, щедрівок , засівалок та віншувань. При підготовці збірника використано чисельні джерельні матеріали та пісенні твори у записах відомих фольклористів та дослідників цього зимового жанрового циклу. Видання супроводжується об"ємним авторським текстовим матеріалом, що побудований на міфологічному матеріалі й суттєво доповнює каритину побутування величальних зимових обрядів українців та участі дітей у новорічно-різдвяних святах. Збірник багато ілюстрований автором.

Книга витримана на належному науковому рівні й відповідає визначенню у вихідних даних, як художно-літературне видання. На думку рецензента упоряднику слід було б дотримуватись прийнятої практики зазначення джерел використаних матеріалів, регіону побутування, носіїв та записувачів вказаних музичних зразків. Це лише підкреслило б вагомість вказаної збірки у пізнанні та успадкування дитячих жанрів народно-пісенної культури зимового циклу.

З огляду на вищенаведене зазначене видання може стати в пригоді усім, хто цікавиться зимовою обрядовістю та надзвичайно цінним її пластом - дитячими колядками та щедрівками й рекомендується до видання.

 

 

 

Головний редактор та упорядник

серії видань «Етнокультурна спадщина Полісся»,

керівник Етнокультурного центру «Веснянка» Рівненського ПДМ,

етномузиколог, заслужений працівник культури України Віктор ОВАЛЬЧУК

 

 


 



 

 

В.Войтович