* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

МАСКВА-ШИНЕЛЬ І ГОГОЛЬ

15:11 01.04.2011

МАСКВА-ШИНЕЛЬ І ГОГОЛЬ

Напередодні дня народження Миколи Гоголя (1 квітня) у Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація авторської енциклопедії-хроноскопу «Гоголівська Москва». Її автор Володимир Мельниченко — доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, генеральний директор Центру.

Володимир Юхимович розповів, що після виходу в світ авторської енциклопедії-хроноскопу «Шевченківська Москва» його не залишала думка про створення подібної праці з Гоголем у головній ролі. Він нагадав, що писав Тарас Шевченко: «Я никогда не перестану жалеть, что мне не удалось познакомиться лично с Гоголем. Личное знакомство с подобным человеком неоцененно...». Це щире Шевченкове визнання, висловлене в листі до спільної знайомої двох геніїв Варвари Рєпніної, зачіпає душу, вимагає нашої особливої уваги до Гоголя, передусім до його українськості, що в Москві завжди була маргінальною.

На думку В. Мельниченка, багато чого у московському житті Гоголя чекає на пильну увагу, свіжий наголос, рішуче вилучення з вікової півтемряви. Тому винятковою особливістю даного енциклопедичного видання є те, що його структура та зміст зумовлені своєрідним авторським поглядом на Москву крізь призму невигубної українськості Гоголя, котрий у червні 1834 р. написав своєму землякові Михайлу Максимовичу про найголовніше — життя «ради всего нашего, ради нашей Украйны, ради отцовских могил...». Перший розділ «Я в Москву приїхав» (Москва у гоголівські часи) допомагає читачеві зануритися в атмосферу тодішньої Першопрестольної, відчути ритм її життя, подивитися на місто очима Гоголя. У другому розділі «Я маю намір оснуватися в Москві» (дати і події) за хронологічним порядком розглядаються, описуються й аналізуються всі Гоголеві приїзди до Москви, починаючи з 1832 року. Особлива увага, природно, прикута до українських сюжетів московського перебування Гоголя. Розділ «У Москві у мене є приятелі та друзі» (хронологія доль московських українців — друзів Гоголя) присвячено стосункам Миколи Васильовича з Михайлом Щепкіним, Осипом Бодянським, Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та іншими відомими москвичами того часу. В четвертому розділі «Москва моя батьківщина» (енциклопедичні терміни), який займає майже половину тексту книги, виокремлено й акцентовано найістотніші імена, назви, площі, вулиці та провулки, інші відомості з даної проблеми. Характерною особливістю цього розділу є те, що москвознавчі терміни вперше з’ясовуються у контексті не лише Гоголевого, але й Шевченкового перебування в Першопрестольній.

Принципова новизна видання в тому, що в п’ятому розділі «Адресуйте мені в Москву» складено найповнішу картину пам’ятних адрес, пов’язаних з великим українцем у контексті Москви саме гоголівських часів. Найбільшу роботу в цій царині провів свого часу Борис Земенков, який у книзі «Гоголь у Москві» склад перелік «пам’ятних місць у Москві, пов’язаних з життям і творчістю М. В. Гоголя». Але якщо у Земенкова названо трохи більше ніж сто об’єктів, то у книзі «Гоголівська Москва» — понад 170!

Не менш цікаве видання й багатим ілюстративним рядом, представленим пам’ятними місцями, у тому числі храмами, що не збереглися (вони подані в тому вигляді, в якому були зафіксовані у ХІХ столітті, тобто за гоголівських часів), та пам’ятними місцями, що збереглися (подані у сучасному їх вигляді). Останні — це будинки, де бував Гоголь, церкви, монастирі тощо. Є серед цих світлин декілька, що взагалі надруковані вперше, скажімо, ікона Спаса Нерукотворного, відновлена на Спаській вежі Кремля 2010 року, перед якою Микола Гоголь знімав шапку, входячи до Кремля, чи дуб ХІХ століття у Ботанічному саду Московського університету, який пам’ятає Гоголя.

Капітальна праця обсягом понад 800 сторінок привернула пильну увагу. Найцікавішим на презентації був виступ відомого гоголезнавця, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, професора, головного наукового співробітника Інституту світової літератури ім. М. Горького Юрія Барабаша. Ця книга, наголосив учений, позбавлена найменшого бажання комусь підіграти і базується тільки на одній меті — викласти істину про Гоголя. Але як її набути? Автор пішов найкращим шляхом вивчення фактичного підѓрунтя: хто є Гоголь як людина, як письменник і як явище національного і всесвітнього духу. Відповіді на ці запитання стали фундаментом книги, саме це і приваблює, і робить її видатним явищем у сучасному гоголезнавстві.

По-перше, вражає глибина обробленого, осмисленого і поданого матеріалу. По-друге, скромно позначена як авторська енциклопедія-хроноскоп, книга, без перебільшення, фактично є справжньою енциклопедією «Гоголь і Москва», бо досі такого матеріалу ще не було, немає і довго не буде, якщо сам автор не доповнить її через деякий час.

Юрій Якович наголосив, що вчений не обійшов і вузлові, спірні проблеми, як-то Гоголь і Україна, Гоголь і його російськомовність, його роль, як казав Іван Франко, «геніального українця» в російській літературі. Причому треба віддати належне В. Мельниченку в тому, що він широко бере абсолютно різні погляди на ці складні, а часом навіть болючі питання і висловлює власну науково обґрунтовану думку.

На думку Ю. Барабаша, будучи фундаментальною працею, це дуже особистісна книга. Дивним чином автор поєднав ґрунтовність своєї позиції з позитивним суб’єктивізмом. Від перших рядків вступу і до останніх післямови відчуваєш щемливу ноту. Москва відіграла у житті Гоголя величезну роль, але наприкінці свого життєвого шляху він подумки повертався до України: незадовго до смерті йому бракувало України, української землі та рідної Полтавщини. І саме за цю ноту вчений особливо подякував автору.

Вчений наголосив, що свого часу видав книгу порівняльно-типологічних студій про Гоголя та Шевченка. І якби «Гоголівська Москва» з її величезною інформаційною силою вийшла до того, він би написав свою працю зовсім інакше.

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕНТЬЄВА, Москва

ДЕНЬ