Мало хто знає, що рецепція світової літератури в українській літературі, що бере свій старт від Тараса Шевченка, розпочинається саме з імені Роберта Бернза. Саме Бернза згадує Тарас у своїй передмові до «Кобзаря». Шотландський Бард був для Шевченка втіленням того полум’яного поетичного духу, якого так бракує в українській літературі. Саме цей дух і дає змогу врятувати свою мову та зберегти націю. Шевченко мав особливу програму творення України, але шотландський досвід, зокрема ж творчість Роберта Бернза, були для нього вкрай важливі. Шотландія, попри столітні змагання з англійцями, попри криваві битви, встояла. Шотландія не позбулася свого незалежного й гордовитого духу. А Роберт Бернз — один із тих велетів, який у слові витворив образ своєї нації, втілив основні константи національного психотипу, ментальності, ідентичності. Сьогодні шотландська культура вкрай важлива для нас: вона може бути тим позитивним досвідом, що має бути створений задля порятунку України.

Нещодавно в київському видавництві «Богдан» побачило світ дивовижне видання Роберта Бернза, на яке українська література вже давно чекала. Не можна сказати, що Бернза в нас не знають. Навпаки, в радянські часи для багатьох це був один із найулюбленіших європейських поетів, якого, правда, більшою мірою знали в перекладах Маршака.

Співупорядниками видання стали Петро Кормило (колишній голова, а тепер почесний член Товариства Бернза, шотландець-націоналіст з українським корінням, перший перекладач поеми «Кавказ» Т. Шевченка шотландською мовою) та київська вчителька англійської мови Ганна Дика. Певною мірою до цього тандему долучився і мовознавець та теоретик перекладацької справи Віталій Радчук.

До видання «Вибраного» увійшли різноманітні переклади Бернза, які існують в українській перекладацькій історії — це ті, які робили ще Іван Франко й Павло Грабовський, також чимало перекладів Василя Мисика й Миколи Лукаша. Є й зовсім нові, які запропонувала на розсуд читача Ганна Дика. Звичайно, що до книжки увійшли далеко не всі твори Бернза, перекладені українською. Також чимало творів шотландського класика ще чекають на свого перекладача, як зауважив Віталій Радчук. Дещо, природно, потребує ревізії та доопрацювання. Це видання навряд чи можна поставити в один ряд із повнокровним виданням Бернза 1959 року (тоді в СРСР відзначали 200-річчя з дня народження поета). Проте й пропонована книжка доволі цікава, зокрема і в плані художнього оформлення. Також до кожного вірша подано невеличкий опис, що допомагає зрозуміти історичний контекст, у якому було написано вірш, специфіку посвяти.

Головне, книжка розбиває кілька наявних і досі міфів, які оповивають ім’я шотландського Барда. Можливо, тепер уже не пишуть у літературознавчих дослідженнях про те, що Роберт Бернз — яскравий виразник марксистської ідеології, проте не всі знають, що Бернз — не англійський поет, а шотландський, що писав він свої твори не англійською мовою, а переважно таки шотландською, що Бернз був доволі шляхетною, інтелігентною людиною, яка в поезії явила прекрасні зразки чи не францисканської любові.

Не випадково поезію Бернза зараховують до сентименталістського напряму. Але разом із тим у Бернза є прекрасні вірші, в яких відображено філософію чину. Це вірші-дії, які наповнюють шотландські серця відвагою й хоробрістю. Саме тому Шотландія й змогла вистояти попри всі кризи і війни. І навіть сьогодні Шотландія шукає своє мотто: шануючи британську Співдружність, маючи добрі стосунки з Англією, ця країна все одно хоче бути незалежною. Незалежність — це шлях до самозбереження, до існування в історичному великому часі, а не на маргінесах імперії, нехай і неоліберальних.

До речі, деякі вірші Бернза стали народними (цей, наприклад, поклала на музику вокальна формація «Піккардійська терція». — Ред.):

Нехай і холод, і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем —
Я від негоди захищу
Тебе плащем, тебе плащем.
Нехай і горе, і біда,
І море тьми, і море тьми —
Я від недолі заслоню
Тебе грудьми, тебе грудьми.
Нехай я буду злидарем
В чужім краю, сумнім краю —
З тобою буде скрізь мені
Як у раю, як у раю...

Бернз щороку об’єднує навколо себе тисячі шотландців, які не просто знають про Бернза, а наживо спілкуються з ним, шанують його не як застиглу скульптуру на берегах Часу, а як живу сутність, весь час наново присутню в кожну нову епоху: з’являються нові постановки, екранізації, інсценізації, інсталяції на основі творчості Роберта Бернза.

Сьогодні Роберт Бернз міг би стати тим Поетом, який би допоміг українцям повернутися до себе, зупинити час вакхічного абсурду й цинічного бруду, в якому ми опинилися.

Між Шевченком і Бернзом надзвичайно багато спільних і надзвичайно подібних сюжетів — як на біографічному рівні, так і в площині художніх образів. Зрештою, Шотландія як жодна інша європейська країна постає близькою й відкритою до України. Ми маємо відчути це, а поезія — прекрасний спосіб порозуміння між націями. Поезія Бернза — можливість вийти з трагікомічного абсурду й повернутися до вічного — до думки про свою землю, своє слово, свою історію. У Поета всі ці поняття не збаналізовані. Митець зумів знайти такі форми для поетичних вібрацій, які не тьмяніють із часом. Хочеться вірити, що ця книжка знайде свій особливий шлях до хороброго й шляхетного українського серця.
Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, «Всесвіт»
ДЕНЬ