В процесі написання роману «Орлі, син Орлика» мені довелось обробити чималу кількість різноманітних джерел, так чи інакше пов’язаних з долею французького генерал-поручника Григора Орлі де Лазіскі — бо саме під таким ім’ям син Пилипа Орлика і Ганни Герцик, гетьманич Петро-Григорій Орлик увійшов до світової історії. Звісно ж, при цьому неможливо було обійти увагою чудовий твір Івана Корсака «Гетьманич Орлик», який побачив світ у Луцьку в 2006 році.

Єдине, що особисто мені не сподобалось категорично, то це жанрове визначення книги. Хоча оскільки я письменник, а не критик, то в жодному разі не наполягаю на сказаному… Просто, на мою скромну думку, називати цю повість «художньо-документальною» — ідея не надто вдала. Швидше, то є документально-публіцистичний твір. Адже якоїсь чіткої сюжетної лінії тут не витримано, натомість Іван Корсак склав до купи низку окремих оповідей про славнозвісного гетьмана Пилипа Орлика, про небожа гетьмана Мазепи — Андрія Войнаровського, про «батуринського ката» Олександра Меншикова, про російського царя Петра Великого, про польського короля Станіслава Лещинського і про велику кількість інших історичних персонажів… Розповідь же про заявленого головного героя — гетьманича Григорія Орлика на сюжетоутворюючу лінію, перепрошую, явно не тягне.

 До того ж, персонажі книги виписані дуже прохолодно. Ні-ні, власне емоцій як таких при прочитанні книги вистачає — але в тім-то й річ, що пов’язані вони переважно з цитуванням інших джерел (від історичних листів родини Войнаровських та Пилипа Орлика до художньої творчості сучасних письменників Дмитра Мережковського і Григорія Гуліа). Очевидно, що за таких умов йдеться про «правду історичних документів», а ніяк не про «художню правдивість» літературних персонажів, створених письменницькою уявою на тлі міцного сюжету (якого, повторюю, немає).

Втім, сказане аж ніяк не применшує значущості книги «Гетьманич Орлик» для сучасних українців. Навпаки, розмаїття цитованих Іваном Корсаком джерел щиро вражає! До того ж, книга чудово ілюстрована численними чорно-білими й кольоровими мініатюрами, які допомагають читачеві ще глибше зануритися в атмосферу тієї епохи, коли доля України зазнала трагічного зламу.

Тому з чим я погоджуюсь категорично, то це із фінальним реченням видавничої анотації:

Цим виданням поліграфічно-видавничий дім «Твердиня» започатковує нову серію історико-пізнавальних книг «Пантеон».

Історико-пізнавальна розвідка — ось що насправді створив Іван Корсак!

І за це йому велика подяка.

А читачам — корисна наука…

Тимур ЛИТОВЧЕНКО

6-7 листопада 2010 року