Нам потрібне очищення суспільної свідомості від радянської скверни. Це розуміють всі, але хто робить? Від шістдесятників ми сього не дочекаємось, а от покоління „вічно молодих” це робить.

Робить чесно, щиро, зі злістю.

Про це свідчить робота Олександра Шарварка „Між полюсами”. Він спробував подивитися на Павла Тичину крізь призму історії свого роду і голодомору. Він нещадно виносить присуд бронзовому істукану Тичині, не поділяючи захоплень ним своїх попередників.

Чи добре це?

Чи доречно?

Думаю, так. Ця книжка має стати приводом до розмови, початком гарячої поелміки.

Бо інакше еліта нації є, за лєніним, гівном нації.

Не цитуватиму розсипів знахідок, не переповідатиму змісту книжки – знайдіть цю книжку і прочитайте. А захочете похвалити автора або роздовбати його: прошу дуже на наш сайт.