* * *

моя стоматологиня замість "а тепер вкусіть" каже "а тепер зробіть кусь-кусь, будь ласка" що ж, наймилішу жінку в світі знайдено

* * *

Після сьогоднішнього ювелірного винесення військової частини росгвардії в історичному центрі Херсона орки влаштували масові перевірки по всьому місту. Хімарси у кущах шукають?

* * *

Чи вважаю я, що є жінки які справді хочуть займатися сексом за гроші? Певно є такі. Чи потрібна легалізація проституції? - Ні, адже легалізація це не тільки справа тіла однієї жінки. Легалізація збільшує торгівлю людьми і кількість жінок, які спати за гроші не хочуть, але мусять.

* * *

Якщо консервативна громадськість вважає кліматичні зміни природнім процесом, який протікає сам по собі та не потребує якоїсь особливої уваги, то чому ж тоді ця громадськість не ставиться так само до одностатевих шлюбів? Тільки-но чоловіки за руки взялися, і одразу апокаліпсис.

* * *

Перший заклад у Дніпрі, який прям нахуй да. Українськомовний кльовий бариста, охуєнні пончики, позиції до прайд-місяця, банка збору родині загиблого героя Азову. Всі відвідувачі шо я чув теж розмовляли українською. Тупо той Дніпро, в якому я б хотів жити.

* * *

Хвилин 10 навколо абсолютна тиша. Ні виходів, ні приходів. Усе навколо за селом догоріло, і нема вже і диму. І подумалось. Колись розірветься останній снаряд, впаде остання ракета, і більше не буде жодної. Загасне останнє полум'я війни, розвіється дим, і більше не буде горіти.

ЧЕСНА ГРА НЕ ВИМАГАЄ ПРАВИЛ

05:32 28.09.2014

ЧЕСНА ГРА НЕ ВИМАГАЄ ПРАВИЛ

 

Згідно з наказом до Столиці постачальникам належить їхати  щовівторка, документи підписані, аванс касирка видала в п'ятницю, однак, як завжди, у день від'їзду Дмитро на залізничний вокзал прийшов з одним пошарпаним пакетом. Підійшовши до купейного вагону й привітавши провідника, якого вважав за свого ділового партнера, у руки дав йому пустого конверта, до його ж кишені поклав пом'яту грошову купюру, також одну - не високого номіналу. Робітник громадського транспорту з фіксованим окладом товаришеві був вельми вдячний, разом з тим, як досвідчений гравець, зовні залишався незворушним. Адже, приїхавши в столичне місто, лише того треба, що вкласти в конверт кимось залишений квиток, де зазначено: пасажир виїхав саме у вівторок, до того ж ціна цього проїзного документа значно вища за той, що дозволяє їхати в плацкартному вагоні. Потім біля першої колії укинути конверт з Дмитровою адресою в поштову скриньку, щоб адресат отримав його того дня, коли в бухгалтерії працівникам відділу МТП[1] призначено звітуватися.

         Що там плацкарта, постачальник Дмитро, за сумісництвом народний дружинник, ладний був, як і планував, тепер їхати в середу навіть в загальному вагоні, якби в престижному потязі такий існував взагалі. У неділю, упевнено збрехавши Ангеліні: «Повернусь через годину!», - з'явився на її очі ранком в понеділок, коли ще не ходили перші трамваї, без одного черевика, найгірше - від авансу не залишилось і копійки. Тішило одне: у витверезник не прийняли його, враховуючи успіхи в громадській роботі, яку серед друзів називав «улюбленим хобі».

         Головбух Іван Дмитрович ві́дав, що тезка його батька попрямує до Столиці на день пізніше, а в главку за дешеву шоколадку місцевої кондитерської фабрики секретарка без особливого задоволення зробить позначку, ніби Дмитро приїхав у середу, хоча насправді о шостій ранку диктор радіо після гімну скаже, що сьогодні четвер. На такі дрібниці начальник заплющував свої великі очі, - дострокове виконання плану над усе, - проте і він тепер не допоможе грошима. Взагалі, у понеділок краще, узявши відгул за чергування в народній дружині, на роботі себе не показувати; інакше станеться диво, і дехто враз несподівано прозріє: «На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі, щоб стали сліпі»[2].

 

Розділ другий

 

Витримавши му̀ки похмілля та читаючи статтю відомого критика в літературознавчому журналі про му̀ки творчості, який лежав долі біля ліжка (Ангеліна також мала своє хобі), увечері понеділка рішуче піднявся, зодягнувся та, не дивлячись в дзеркало, вийшов на вулицю. По дорозі в касу попереднього продажу зайшов до колишнього однокласника Кирила, позичити гроші на відрядження. Друг терпляче вислухав, не докоряючи, мовчки винісши гроші, жестом зупинив товариша, коли той почав дякувати й запевняти: «До получки!» - і чомусь крім купюр вручив йому парасольку, хоча ввесь день світило сонце.

         «Дякувати Богові, початок добрий, і сонце ще не зайшло, не варто занепадати духом!» - заспокоїв себе постачальник...

         - Мені, будь ласка, на середу на вечірній столичний, плацкарту без білизни й чаю! - якомога лагідніше промовив Дмитро касирці передпенсійного віку, потрапивши до віконця залізничної каси досить швидко - черги майже не було.

- Ви що, вельмишановний, телевізор не дивитесь і радіо не слухаєте? З неділі в Столиці мітингують, революція справжня! Раніше в таку пору в колгосп картоплю збирати посилали, а тепер інженерам і пенсіонерам видали пайки, добові, посадили на автобуси й відправили владу нашу народну захищати. Однак не всім місць вистачило, отож кооператор Микола вчора викупив усі квитки на наступні чотири дні до самої Столиці: плацкарту для пенсіонерів і студентів, а тим, що піджаки й краватки навіть в спекоту надягають, купейні.

- І що́ ж тепер робити? Мені також треба їхати! Якщо в четвер не приїду в міністерство, з роботи звільнять, а в мене дружина Ангеліна, дочка, і батька з лікарні нещодавно виписали, - правду сказав Дмитро; хотів ще щось, збрехавши, додати, та касирка випередила його:

- Співчуваю, але нічим не можу допомогти, - щиро розчулилась жіночка. - Хоча є ось квиток, «двомісний-люкс». Броня! Але дозволили продавати; в такі непевні дні наші можновладці тихо дома сидять або ж за кордон у далекі краї вилітають. Залізниця тут не допоможе, через три станції в інший транспорт можуть пересадити.

- Дякую! Скільки коштувати буде мені таке задоволення?

- Звичайно, не дешево. Втричі більше, ніж купейний... Думай, чоловіче! - перейшла по-дружньому на «ти». - Враховуючи обставини, притримаю люксівський квиток, проте залишилось чотири з половиною години! - показуючи на розклад роботи каси, відрізала жінка й звично вигукнула:

         - Наступний! - хоча такого біля віконця не було: ті, що стояли поряд, послухавши їх розмову, разом подалися на місцеву автостанцію, аби переконатися - вільних місць немає навіть «стоячих», а на стоянці залишилась одна машина «таксі».

         «Ще годину тому дякував Бога! Правильно в школі нас учили, нема Його!.. Бабця, правда, коли щось траплялось, - чи то добре, чи лихе, - завжди казала: «Які недовідомі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!»[3] - однак це не для мене!.. Треба до тещі йти, іншого виходу зараз немає; тепер вона, хоч і на годину, стане мені за бога!..

         - З мене досить! - вигукнула Аліса Сергіївна, нарешті зрозумівши, що́ саме Дмитро від неї хоче. - Слід було самому з усіма їхати прапорами махати й пісні співати! Казала ж Ангеліні: «Не пов'язуйся з ним!» - а вона мені: «Мамо, він такий кумедний і веселий, навіть до театрального інституту вступав, йому всього пів бала не вистачило!»

         - Справді, - вела своє теща, - краще тобі було б усе життя блазнем бути та дітей смішити, а не наді мною, дружиною й дочкою знущатися!..

         Дмитро, як ніколи терпів, навіть в ці хвилини знову Бога згадав та Ісуса, що не хресті помирав, проте, стежачи за грізними рухами другої мами, умиротво̀рення не відчував. Покірно й далі слухаючи її ще хвилин десять, насмілився таки додати:

         - Якщо не дасте гроші, мене з роботи виженуть, чим тоді мені онуку вашу годувати? - що ще більше розлютило її. Врешті-решт на квиток гроші дала вона Ангеліні й наказала піти до каси, самій купити квиток та віддати в середу, коли той сідатиме на потяг...

         Додому Дмитро повертався сам, коли зовсім стемніло, - і тут несподівано накинулась на нього зграя собак.

         «Мудрим виявився мій друг Кирил», - прошепотів Дмитро, відбиваючись від «друзів людини» парасолькою...

 

[1]Матеріально-технічне постачання.

[2]Євангеліє від Івана 9:39.

[3]Див. послання апостола Павла до Римлян 11:33.

 

Юрій СЛЮСАРЕНКО

прикріплено файл "slusroman.doc"скачати >>