Богдан Губський – цікава фігура в українському політикумі. Простий, але здібний кібернетик приглянувся тодішньому столичному партбосові Згурському, і він взяв його у команду, яку на той час сформували під перекачку партійних коштів у капіталістичні сфери. Губському доручили вести сільське господарство (ринок зерна, цукор, аграрні біржі). Бізнес розвивався, колеги (Суркіс і Медведчук) не особливо заважали – своїх клопотів мали доволі. Проте після парламентських виборів 1998 року щось сталося – і Богдан Володимирович відійшов від команди (була чутка про пожежу в його бухгалтерії). І ось вже на вибори 2002 Губський іде самостійно, по мажоритарному окрузі на Черкащині. Подейкують, що команда молодості грошима йому все таки допомагала, але в парламенті він до фракції есдеків не увійшов. Відійшов він і від сільського господарства – всі свої зусилля і певну частину коштів він перекинув в іншу сферу – гуманітарну. Через створений Фонд інтелектуальної співпраці “Україна ХХІ століття” Губський бере під свій патронат українську радянську наукову та мистецьку еліту, здійснює вагомий вплив на Академію Наук на чолі з Патоном та на ректорів провідних вузів, провадить також роботу по селекції випускників шкіл, надаючи їм фінансову можливість вчитися у вузах. Фонд видає наукові праці, а також 5-томну екнциклопедію української культури.

Нещодавно у приміщенні Київської опери відбувся Інтелектуальний форум України, який показав численні проколи в діяльності команди Губського. Очевидно: команда працює сама на себе, а не на свого патрона, бо сама організація заходу – для галочки. Виступаючі, за поодинокими випадками, говорили ні про що і ні для чого – аби виступити. Другим прорахунком є ставка на стару номенклатурну еліту, яка зараз залишилась не при справах. Зайве казати, що крім гучних імен і радянських гріхів у цієї еліти нічого немає. Вкладати в неї кошти – неефективно і неперспективно. Очевидно, треба шукати людей без імен, але з ідеями, технологіями, новими підходами. Якщо Губський вже взявся іти цим шляхом, то йому і карти в руки. Що ж до випускників шкіл, що навчаються коштом Губського у вузах, то сам Губський не має чіткої стратегії їх подальшого творчого розвитку. Ну закінчать вони вузи, а далі що ?

Проблемою Губського, як не дивно, є його команда – вона перетворилася у своєрідну корпорацію, яка працює на самовідтворення і не пустить нікого у свої межі, та й жодних ефективних перетворень у самій системі не допустить. Саме тому робиться ставка на немічну еліту – старі вже не можуть, а малі ще…

Потенціал Губського-політика не співмірний з потенціалом його фонду. Красномовним свідченням цього є книжка “Черкаський край – земля Богдана і Тараса”, яку гостроязикі політологи переінакшили “Черкаський край – земля Богдана Губського і Тараса”. Натяк зрозумілий, тільки, не дай боже, Кучма зрозуміє його першим…