Допоки не відбулося люстрації НСПУ, іржа стукачів від літератури роз'їдає українське суспільство і не дає йому вільно дихнути.

 СБУ мовчить. Але говорять самі діячі -- вони прагнуть, як не дивно, слави. Їх поймає гординя, вони хочуть визнання СПОДВИЖНИЦТВА свого.

Видав свої красномовні мемувари перед смертю Кореневич.

 Написав красномовну -- і запевне ж автобіографічну -- повістину СТУКАЧ Дімаров.

Ось тепер і Олександер Шугай пішов у народ.

Читаймо, не минаймо, як радив Тарас ШЕВЧЕНКО, ані титли, ніже тії коми.

Перша книга -- "Усе живе -- тепле" про Григора Тютюнника. Видно, включано все, що не увійшло до доповідних.

Розпочинає свою оповідь автор з Радянської України, де вперше почув виступ Тютюнника. Потім уже видавництво МОЛОДЬ.

Шугай не зайвиться наголосити, що саме він редагував НЕПОВТОРНІСТЬ Ліни Костенко. І на могилу Тютюнника він сю книжку поклав. Пощо?

Часи хрущівської відлиги автор чомусь називає тоталітаризмом, а епоху в НСПУ Загребельного приписує чомусь Мушкетикові, хоча той очолив спілку на довгі 15 років тільки у 1986.

 Цікаво, звідки Шугаєві було у 1980 році знати зміст передсмертної записки Тютюнника. Сумнівною видається і версія причини самогубства -- боязнь іти на вручення премії імени Лесі Українки. Причина в иншому -- сексоти обсіли і вели Тютюнника до смерти. Першим дізнався про смерть Яременко. Від нього, мабуть, Шугай і дізнався про зміст передсмертної записки. Бо істинно -- "мій напружений знервований слух не пропустив жодного слова". Професія, що тут скажеш.

Другий самовикривальний шедевр Шугая -- ЯК ТВОРИЛАСЯ АПОЛЛОНОВА ЛЮТНЯ.

 Автор бореться з Валерієм Шевчуком за першість у авторстві ідеї та значущості реалізації. Але приходить до Яременка. Ось як він його характеризує: "В інтелігентних колах його добре знали, як непохитного і послідовного борця за національну ідею, учасника не тільки відкритих, а й нелегальних дій шістдесятників. На його квартирі друкувалися викривальні матеріали, що звинувачували правлячий режим у шовінізмі та беззаконні". Істинну суть діяльности Яременка Світлана Кириченко виклала у своїй мемурній книжці "Люди не зі страху". Але звідки знав про таку "бурхливу" діяльність Яременка сам Шугай? про це мовчить.

Прикметним  у книжці є показ психології сексота: "я непомітно придивлявся до всього, уважно вивчав обстановку".

Отака хвигня, малята, як любив мовити дід Панас.

 наступна подача -- про так би мовити щоденники Івана Захарченка.