Якось мені доводилось виступати перед поважним зібранням українських писаків, і я дозволив собі сказати, що є інтелігентом у першому поколінні. Це чомусь вельми збурило письменницьку громадськість - оце так сказонув - і те, що всі ретельно приховують.

А що приховувати? Що є то є.

Численні дискусії з приводу якості еліти вже нав`язли усім у зубах - море книжок написано, мільйони статей у газетах і журналах, мільярди списів у відкритих дискусіях.

Масла до вогню дискусій підлив і факт обрання юного Олеся Довгого на посаду заступника київського міського голови, секретаря Київради. Чого тільки не понаписували - і мажор, і представник клану, і ...

А що насправді?

Представник справжньої української еліти - я добре знаю його діда, Олексу Довгого - толерантний, талановитий, щирий і надійний. Та й тато його Станіслав нічого такого вже поганого для України не вчинив. Скоріше навпаки.

Молодість - недолік, який швидко минає. Добре, що новий секретар Київради вміє говорити і вміє мислити -- це головне.

Перша самостійна акція, яку здійснили Олесь та його однодумці (Володимир Філіпов, Сергій Березенко) - форум молоді Києва, де відбулась чітка конструктивна розмова про дійсні проблеми молоді. Старий кінь Олександр Кулик, який бездарно при Омельченкові вів молодіжний сектор, тепер плаче на валу ("Омелько не давав змоги працювати") і прагне переконати молодь, що старий кінь борозни не зіпсує. Але молодь сказала - ні, діду, іди на іншу роботу, а ми якось собі зарадимо самі.

Є у Олеся Довгого свої проблеми - з тихою манерою говорити, з зажовуванням закінчень у реченнях, з непевністю перед авторитетами, але це все промине - і досить швидко.

Є значно серйозніші ризики: йому варто опанувати політичний та інформаційний інструментарій, сформувати своє елітне середовище, яке дозволить бути в політиці довго і продуктивно.

Поступово варто буде відходити від Черновецького та його однойменного блоку, які не є політичними структурами. Старт - добре, але варто пам`ятати слушні слова Івана Франка: "Не звикай утертими стежками Йти за другим сліпо як у дим, Бо як стануть пастухи вовками Треба вівцям пастися й самим".

У будь-якому разі призначення Олеся Довгого на таку високу посаду - це позитив, який свідчить про відхід покоління шістдесятників (читай кучмістів) від влади, і прихід свіжих, незашорених, тверезомислячих і україноцентричних політиків. Тільки б не натворити дурниць і втриматись на плаву. І тут у пригоді стануть дві основоположні речі: досвід і відповідальність.