В останній день січня представники малого і середнього бізнесу зібрались в Українському домі у Києві обговорити стан справ у державі і створили Національний комітет порятунку підприємництва.

На запитання Літфоруму відповідає голова Національного комітету порятунку підприємництва Валерій ЧЕРНЕНКО.

Пане Валерію, давайте розпочнемо наше інтерв’ю з Вашої автобіографії…

Народився я 14 травня 1963 року на Київщині (смт. Бабинці Бородянського р-ну). По закінченнІ десятирічки вступив до Київського автодорожнього інституту, де провчився до 1985 року. Потім було 5 років роботи на державних підприємствах. Працював начальником дільниці механізації, завідуючим гаражем, головним інженером.

В 1990 році заснував у м. Києві приватну компанію, яка займалася транспортними перевезеннями і механізацією. Пізніше була створена компанія з міжнародних перевезень. Сьогодні це спільне підприємство. В нас працює 150 людей. Маємо 100 вантажівок.

Окрім того, я очолюю Київську обласну Раду Асоціації міжнародних перевізників, є Головою Правління роботодавців транспорту Київської області і оце ось нещодавно був обраний Головою національного комітету порятунку підприємництва.

Національний комітет порятунку підприємництва... Можете розказати, що воно таке і з чим його «їдять»?

Цей Комітет створений з ініціативи громадських об”єднань і рухів. Виник він, можна сказати, стихійно. Безпосередньо до його «народження» прилучилася, як не сумно це констатувати, криза. Саме її прихід змусив активних людей-підприємців до пошуку нових шляхів подолання тих спільних проблем (а останнім часом їх накопичилось дуже багато), які в нас є. Перша презентаційна прес-конференція відбулася 16 грудня минулого року в Укрінформі. До сьогоднішнього дня ми вже практично сформували керівну структуру цього комітету. 31 січня поточного року відбувся установчий з’їзд. Приїхало близько 1000 делегатів. Це представники різних галузей народного господарства. Голови професійних громадських об’єднань, представники профспілок, працедавці. Були запрошені і представники влади. В рамках цього зібрання ми хотіли для себе визначитися: чи можливий взагалі як такий діалог з цією владою? Чи здатна нинішня влада ще допомогти бізнесу (хоча б врегулювати ті спірні питання, які виникають сьогодні чи не на кожному кроці)? Таким чином ми здійснили нашу останню спробу до конструктивного діалогу.

Паралельно ми започатковуємо проект створення Комітетом тіньового Уряду національного порятунку, куди увійдуть представники всіх галузей народного господарства. Це будуть висококваліфіковані кадри, які готові працювати на благо держави. Я би навіть сказав - націонал-патріоти. Люди, які розуміють, що в цей відповідальний момент можна піти і на самопожертву заради того, щоб врятувати Україну як державу.

Влада має втямити просту річ – бізнес втомився чекати, бізнес починає діяти в політичній , громадській, інформаційній сфері.

Наскільки я розумію, іти на діалог представники влади не поспішають…

Правильно розумієте. Діалогу не відбувається. І навіть, якщо згадати минуле літо, коли міжнародні перевізники провели страйк. Всі, мабуть, ще добре пам’ятають вантажівки, що стояли навколо Києва. Я тоді очолював страйковий комітет. Ми зверталися з вимогами терміново вирішити конкретні питання по врегулюванню нашої діяльності. Більшість питань до сьогоднішнього дня так і не вирішилось. Більше того, влада продукує все нові і нові, не побоюсь це сказати, недолугі законопроекти, котрі спрямовуються на безпосереднє знищення бізнесу. Сьогодні ми усвідомлюємо, що, якщо влада не схаменеться, не зупиниться у своїй непрофесійній діяльності, то це шлях у безодню. А дна в безодні немає.

Діалогу не відбувається, здаватися ви не збираєтесь… Національний Комітет порятунку підприємництва готовий іти на якісь радикальні кроки?

Якщо не буде діалогу, не буде порозуміння, не будуть прийняті конкретні рішення – 4-го лютого ми плануємо провести Всеукраїнську акцію протесту, яка цілком вірогідно може перерости у безстрокову акцію.

Коли Ви говорите про владу, звучить якось абстрактно… Можете конкретизувати, в які саме двері стукались?

Легше сказати, куди не стукались. Ми, за моїм підписом, направляли листи-звернення і, відповідно, запрошення на наш з’їзд Президенту України, Прем’єр-міністру України, Голові Верховної Ради, Міністру транспорту, Міністру внутрішніх справ, Міністру закордонних справ, лідерам всіх парламентських фракцій. Звертались також в Держмитслужбу, Держкомпідприємництво. Ми відкриті до діалогу. Більше того, нам потрібен цей діалог. На сьогоднішній день є питання, які потребують негайного вирішення. Невирішення цих питань знищує цілі галузі і, відповідно може залишити мільйони людей безробітними.

Що це за питання?

Наприклад, скажу про особисто для мене наболіле питання міжнародних перевізників, яке ми піднімали, я вже згадував, минулого літа, і яке до цих пір не врегульоване. Хоча прем’єр-міністром України було заявлено, що все вирішується. Насправді був підготовлений спочатку один законопроект (його з Верховної Ради завернули), потім інший (зараз лежить в комітеті Верховної Ради). Законопроекти мають на меті затвердити нульову ставку ПДВ. Ми вимагаємо аналогічних умов праці з нашими конкурентами, які знаходяться за кордоном – поляками, німцями. Це ж наскільки українській владі треба не любити своїх громадян, просто ненавидіти, щоб створити для них набагато гірші умови для ведення бізнесу, ніж для зайшлих чужинців? Ось що незрозуміло.

Ви згадували про керівний орган вашого Комітету. Як він формувався?

Так само, як і сам Комітет. Стихійно. Підприємці, які не побоялись стати в повен зріст і голосно заявити про свою громадську позицію, ввійшли в керівний орган.

Можете назвати конкретні прізвища?

На сьогоднішній день в нас рульова п’ятірка: Щетинін С.М., Семидідько А.А., Апостолов В.Є., Петренко Тетяна і, власне, я. Також на з’їзді, який ми нещодавно провели, представникам із регіонів було запропоновано делегувати в наш керівний орган своїх людей. Таким чином, структура буде розширена.

Дякую за інформативну розмову!