Є дуже важлива для нормального життя як суспільства, так і окремого індивіда. Важливо з самого початку правильно розставити акценти, пріоритети, а також навчитися правильно артикулювати свої бажання, пріоретитети і позиції.

З цим, на жаль, маємо у державі значні проблеми. Найбільша з них – низька ціна життя у суспільній свідомості. Життя не є найвищою цінністю ні в чиїй голові, а це дуже погано. Почитайте сучасні хроніки, і ви вжахнетеся від того, як легковажно, а подекуди і безглуздо люди позбавляються свого життя. Чому? Бо їм ніхто не артикулює про їхню цінність.

Поряд з заниженою ціною на життя маємо занижену ціну на державницьку свідомість – держава Україна не є абсолютною цінністю для більшості її громадян. Це дуже небезпечна річ.

Усі – від олігарха і до найпростішого робітника – мають усвідомити українську державу як найвищу цінність. Буде держава – буде твоя свобода, гідність, добробут, достаток, перспектива. З втратою державності ти втрачаєш усе.

Чи розуміють це українські громадяни? Судячи з усього – ні. Інакше українські громадяни не працювали б на чужі інтереси навіть за великі гроші (це камінь в город політолоігв і журналістів); українські політики та бізнесовці вкладали б кошти у політику та бізнес, „підвищуючи вартість країни”, як того прагне Рінат Ахмєтов; українська еліта усвідомила б свої інтереси на своїй території і не здавала б цю територію без бою елітам гинших країв і культур; западенці не спустошували б села і містечка, їдучи на непевні заробітки до Росії та Европи (балаканина про злидні тих, що їдуть – не витримує жодної критики, бо їдуть не бідні, а ненаситні).

Що може об`єднати Україну?

Почуття національної ідентичності і національної гідності. Найкраще це проявляється у культурі і спорті.

У підтримці наших виконавців на „Євробаченні” Україна була єдиною, а торжество перемоги Руслани було абсолютним. І нехай сноби від поп-музики жвиндять про те, що „Євробачення” не вагоме і не престижне. Для нас це великий прорив у світ.

Так само спорт.

Україна в єдиному пориві стежить за нашою збірною у Німеччині – вся Україна: і Донецьк, і центр, і захід, і дияспора. Наша команда єдина зі східної Европи втрималась на чемпіонаті – отже, за неї вболіває вся Східна Европа. Навіть наші історично-істеричні недоброзичливці (Польща, Росія, Румунія, Чехія, Угорщина) мусять змиритися з цим фактом новітньої історії. Олег Блохін має рацію: не вимагайте від нього першого місця після того, як команда 15 років ніде не виїздила. Вони зробили все і навіть, якщо не підуть далі – вони принесли Україні історичну перемогу у тотальній свідомості націй – Україна є, вона сильна, з нею треба рахуватись. Андрій Русол увійшов у історію, Максима Калиниченка вже перекуповують у москалів підприємливі европейці – чи це не успіх?

Правильно треба артикулювати і підсумки позачергового з`їзду Української народної партії. Вона показала свою відсталість, неевропейськість і антинародність. Зробивши стільки непоправних помилок, Костенко і Заєць мали б сховатися глибоко, бо саме в них (доброму танцюристові завше яйці не дають добре станцювати) причина всіх негараздів партії – і її програшу на виборах. Вони цього не розуміють. Яка шкода від цього? Пряма: вони приватизували не тільки партію, а й українську ідею – і упевнено дискретують її. Зараз негайно треба забрати з цих прогнилих і нечистих рук українську ідею – тому нагально треба створювати Правий фронт без Зайців і Костенків, бо їхня діяльність – це дискредитація України.

Головне – правильно артикулювати пріоритети.