* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Шахівниця чи шахова дошка для преферасну?

04:23 08.08.2007

Образ політичної шахівниці увів у політологічний обіг американський політолог Збіґнєв Бжезінський – і цілком слушно, бо політика – віртуозна гра, де потрібне чітке знання правил гри, витримка, математична точність і розумова витонченість. В країнах сталої демократії політика є мистецтвом можливого з чіткими правилами і жорсткими приписами. В країнах несталої демократії чи взагалі недемократії шахові дошки присутні, але на них не грають, бо відсутні правила і політичні фігури.

Не секрет, ера Кучми обходилася без шахівниці, використовуючи її тільки як елементарну шахову дошку для підставки під розмаїті ігри – в преферанс, в покер, в підкидного дурня тощо. Подекуди дошка в руках Кучми ставала предметом трощення. Але така ситуація всіх влаштовувала.

Ющенко отримав у спадок шахову дошку зі старими фігурами і зовсім без правил. Замість того, щоб формувати правила і шукати нові фігури, новий президент, здається, пішов шляхом свого попередника.

Ющенко і уряд. Президент постійно і настійно наголошує на тому, що це його уряд. І він недалекий від істини. Обрали Ющенка як самовисуванця, політичні сили, що його при цьому підтримували, такої підтримки не мають. Саме тому уряд знаходиться у президента Ющенка на ласкавому хлібі. Чи розуміють це члени уряду? Невідомо. Відомо, що уряд розпочав з воєн, з перерозподілу, з низки заяв, які дуже важко підтвердити реальною справою, з несприйняття парламентом своїх законопроектів. Пані Тимошенко ще не показала свої політичні амбіції, але у контексті 2006 року вони вже проглядаються. Чимало політичних фігур (і структур) вже вишиковуються під її прапори – і в парламенті, і поза ним. Проте пан Ющенко не перестає давати доручення окремим урядовцям через голову прем'єра (наприклад, по конфлікту щодо Динамо). Але “мій уряд” це не тільки і не стільки влучна політична формула президента, а й привід до його персональної відповідальності за дії цього уряду.

Ющенко і канцелярія. Канцелярії не вийшло. Чому? Тому, що Зінченко плоть від плоті есдепеуошник – не за політичним походженням, а по суті. Це він вибудував так і партію, і канал “Інтер”. Здається, він вибудовує так само і канцелярію президента. Про це свідчать численні помилки у кадровій політиці (Олуйко, Касьянов, Савченко), затримка з оприлюдненням кадрових указів, присутність у новій владі старих (переважно чорних) фігур (Москаль, Моцик, Кремень), численні політичні заяви Зінченка (навіть з приводу справи Ґонґадзе), його візит до Казахстану (в якості кого і з якими повноваженнями?), постійна присутність біля президента у закордонних візитах. Виникає запитання – а чим же колишній член політбюро відомої партії Зінченко відрізняється на аналогічній посаді від дійсного члена політбюро цієї партії Медведчука? Питання риторичне.

Ющенко і ЗМІ. Президент отримав від попередника систему ЗМІ, яка спрямована проти нього та його команди не світоглядно, а економічно. Президентські ініціативи – доручення Томенкові роздержавити ЗМІ зі збереженням майна за трудовим колективом (це що ж – подарувати активи найманим працівникам?), укладання угоди з журналістами, допущення існування опозиційних ЗМІ тощо. При цьому у Ющенка немає жодної структури, яка б формувала державну політику у сфері ЗМІ та державну мовну політику. Відмова парламенту відставити Чижа – небезпечний для президента дзвінок. Угода влади і ЗМІ – це закони, а не угоди. Закони є, але вони не формують ринок ЗМІ і не захищають його від інвазії чужинців. Тому й маємо те, що маємо – Ольга Скотникова таким самим тоном і таким самим текстом висвітлює закордонні візити президента, замінивши одне прізвище на інше, “Інтер” та плюси знову показують інформаційні зуби – і виграють інформаційні війни не на користь президента. Але чи можливі опозиційні ЗМІ? Ні, неможливі. Може бути опозиційна ґазета чи журнал, але в такому разі вона не є засобом масової інформації, а тільки органом опозиції. Так само немає розуміння ні в президента, ні в його команди, того, що інформаційний простір країни – основа її безпеки, і це не тільки новини, а й серіали, фільми, суспільно-вартісні програми. На жаль, все це не в наших руках, на світ ми дивимося очима кореспондентів іноземних інформаґенцій, а прірва між інтернетом і офіційними ЗМІ тільки збільшується.

Ющенко і опозиція (читай -- олігархи). Опозиція не сформована, але ближче до виборів вона стане потужною, яскравою, могутньою і не проукраїнською. Сам Ющенко все робить для того, щоб саме так і сталося. Там, де він програв вибори, потрібні компромісні фігури. На жаль, цього не сталося. Його персональна нелюбов до Медведчука та його партії автоматично задіяла фіскально-міліцейські механізми політичного тиску. Янукович уже кілька місяців просить Ющенка про зустріч, переговори, визначення правил гри – Ющенкові ніколи. Чомусь.

Ющенко і партії. Обов'язок президента – бути рівновіддаленим від усіх політичних сил, не освячуючи жодну з них ні своєю присутністю, ні своїм іменем. Але його політично-партійна команда не може без нього, без його імені. Тому така жорстка боротьба між колишніми соратниками, тому створено меґапартію на чолі з президентом, який цим своїм кроком унеможливив своє перебування над політичною бійкою. Чим це загрожує? Програшем на виборах і вимушеністю достроково піти у відставку.

Ющенко і народ. Гра в демократію біля резиденції президента призвела до зловживання нею – народ приходить до свого володаря під різними прапорами і з різними гаслами. Так само народ готовий будь-що хапатися за намети і відстоювати свою правоту на вулиці. Нова влада не готова до цього. Але скриню пандори відкрито, пані і панове.

Найуспішнішою поки що є діяльність Ющенка на міжнародній арені – завдячуючи адекватності міністра закордонних справ та міністра оборони. Проте далі треба буде підтверджувати міжнародні устремління країни внутрішніми успіхами. А вони можливі тільки за умови прогнозованості і адекватності політичних фігур та наявності чітких і зрозумілих правил політичної гри, яких дотримуватимуться усі без винятку учасники. Для початку треба перетворити шахову дошку для преферансу у шахівницю, а затятим картограям дати можливість віддаватись своїм шаленим пристрастям у належному для цього місці. Інакше уряд Ющенка через рік змінить уряд Литвина, а Ющенка чекатиме доля президента Еміла Константинеску, який з серцем сказав, відходячи з посади румунського президента, що народ дурний і не збагнув його прагнень.

Роман КУХАРУК