* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

не прості місцеві вибори

19:31 18.07.2010

не прості місцеві вибори

Про майбутні місцеві вибори можна говорити лиш зараз, коли вже є новий виборчий закон і  головні  зацікавлені сили видали першу порцію інформаційної  істерики. Бажаючі можуть уважно вивчати шанси  політичних партій і  говорити як партія влади з допомогою зміни законодавства, адмінресурсу і  грошей буде намагатись підпорядкувати собі  і місцеве самоврядування. Політологи ламатимуть голову над тим, які технології мобілізації електорату будуть випробувані на полігоні місцевих виборів, щоб не марнувати зайві мільйони на виборах парламентських. Одне зрозуміло – провести нормальні  місцеві вибори не дадуть. Така вже традиція – говорити про народне самоврядування і  цинічно його руйнувати. Справжнє самоврядування  абсолютно  не стикується із традиційною політичною системою влади, воно каменем стоїть  поперек  дороги, якою йде  партсписочна і замкнена на власних інтересах вища політика. Справжнє самоврядування  потенційно  загрожує монополізмові  багатої політичної верхівки, бо тільки в середовищі  прикладного народовладдя може зародитися  черговий  політичний конкурент, здатний перемогти ніби й непереможного, грошовитого чи харизматичного лідера великої політики. Народові  тяжко набридли діючі політичні персонажі київської величини, будь то свої чи чужі. Ми ж відчуваємо, що реально не дуже дбають про конкретні  інтереси нації  і  потреби живих людей. На місцевих виборах це стане особливо відчутно і  на цих паскудних настроях провінційного електорату можуть поламатись райдужні плани як і партії влади, так і декого з хваленої опозиції.  Ті, хто вважають себе новою силою, на жаль, не дуже кращі. Воно й не дивно, бо партії в Україні чомусь діють  ніби за єдиним стандартом. Партій нового типу так і не створено. Напевно  це світова мода на партії домінуючої бізнесової верхівки. Європейські партії теж такі, але ж в них є традиція відчувати межу пристойності ,  присутній безумовний інстинкт відчуття національних інтересів і  гонір тримати високий рівень життя населення. В нас традицій ще немає, тому  мусимо вимагати від наших партій пройти ценз народності, починати  з громадських організацій і будуватись знизу вверх, від українського села і міста. Якщо політик не пройшов школу громадської роботи, тобто не зробив щось для людей безкоштовно і без сподівання на віддяку  призом влади, то мало надії, що у владі він буде інакшим. Навіть націоналістичні партії, які клянуться національною ідеєю, повинні щоденно робити щось конкретне для народу окрім загальної любові до нації. На жаль, так  ще не є. Можуть будувати монумент  відомому націоналістові, але ніхто не організує ремонт  ближньої  вулиці, якою  давно неможливо проїхати. Нема кому зробити подвиг - зібрати гроші  і  хоч засипати ями. Недавно читав партійні плани як агітувати і виграти вибори. А це ж конкретна агітація ділом, без чого місцеві вибори не виграти. Селяни  дотепер чекають обіцяних Юлією Тимошенко вільних від зажерливих перекупників сільських ринків,  заготівельних пунктів і переробних  міні-підприємств. І безумовно підуть в обласні депутати саме ті, хто вже там був і  допустив  варварське розформування колгоспів, чимало з яких так і не стали аграрними кооперативами. Селяни  з безвиході  поповнюють трудову еміграцію, а ми ж мали показати на Заході взірець отим  непатріотичним за визначенням регіонам!  Люди не хочуть більше чути обіцянок  політиків-рятівників. Їм  хочеться  своїми руками за зароблені гроші будувати власний добробут  як власний реальний самозахист. Без певного рівня заможності  українці не матимуть мінімуму політичної відваги і справжньої національної політики не буде. Про все це політикам треба дбати на рівні місцевого самоврядування завжди. Якщо бути чесним, важко щось порадити учасникам майбутніх  місцевих виборах. Місцева влада  - це не зовсім політика  і  більше нагадує туге сплетіння  грошових, ділових і корпоративних інтересів  доволі замкнутої обойми особистостей. В цю компанію краще не вмішуватись власними порадами чи побажаннями. Простих незаможних патріотів туди не запросять. Скоро вибори і  для того, щоб стати депутатом  міської, обласної чи міської ради згодиться все, навіть піар на ідеї порятунку України. Решту робитимуть звичайні зелені купюри. Ми, виборці, нічого не можемо порадити нашим рідним чи ненависним політикам . Єдине, що ми зможемо – це  не дати столичними політичним  мастодонтам  остаточно затоптати  паростки місцевого самоврядування.  Ми не зобовязані  голосувати на  місцевих виборах так, як голосували б на виборах парламентських чи президентських. Обираємо для себе конкретну владу, до якої нам доведеться звертатись не один рік. Тому важливо, щоб  ми обрали просто порядних і совісних людей, спроможних зробити для простої людини  щось задарма   з  простого людського співпереживання. Якщо схибимо, не варто списувати все на підступи чинної влади і роз’єднаність опозиції. В самоврядуванні  не може бути опозицій. Нас ніхто не зможе примусити голосувати за тих кандидатів, яких ми не знаємо чи вважаємо недостойними. Щоб  здобути нашу прихильність, партії мусять добровільно розкрити свої закриті списки. Якщо вони так не вчинять, вочевидь нас  не поважають. За таких голосувати не варто, будь вони формально хоч тричі народні і стовідсотково національні. Ми ж мали минулий гіркий досвід, коли за вказівками з Києва міські і обласні ради блокували засідання  як міні-парламенти. Боятись тиску головних політичних гравців не варто. У них проблема здобути чи втримати владу в столиці, а ми обираємо самоврядування.  Хтось наївно радить націонал-демократам об’єднуватись, що рівнозначно пропонувати конкурентам-бігунам  бігти зв’язаними шнурком. Політичним силам, які   хочуть добра нації, доведеться  об’єднуватися не стільки для  боротьби з партією влади, як для того, щоб запропонувати кандидатами чесних  людей. В цьому  ключ до нашої перемоги, хоч  про якусь перемогу  у цих виборах говорити важко бо по електоральному полю будуть толочитись  сильні  владною  і  грошовиті  столичні гравці. Коли все заспокоїться, ми повинні мати на посадах у місцевій владі  порядних патріотів, здатних  змінювати життя людей на краще. Якщо так не станеться, то винні ми самі, бо на виборах хтось з нас скривив душею і  голосував  не власним вибором честі. 

Володимир ФЕРЕНЦ