* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Валуєвський комплекс неповноцінності

20:50 07.07.2010

Валуєвський комплекс неповноцінності

На жаль, Валуєвський указ,виданий з переляку за  збереження  перейнятої  і  декларованої  Петром  руськості Московського царства, моторошно доганяє Україну сьогодні. Значна частина домінуючих політиків  у сучасній Україні продовжує творити щось схоже і цинічно-модерне, вправно жонглюючи термінами з так званих міжнародних угод в гуманітарній сфері і прикриваючись правами особи.  Люди, які вважають, що російська має домінувати в Україні, чомусь є хворобливо   агресивними . Психологи знають – агресивність  винуватця полегшує  докори сумління  за службу історично несправедливій справі. Є такий в Криму нардеп-комуніст  з пташиним прізвищем, до речі- уродженець  україномовного села, який українську знає зроду, але поклявся заговорити нею аж тоді, коли російська стане державною мовою в Україні.  Так і залишиться недоросійськомовним  хохлом із  тягарем валуєвського гріха на спині.    Валуєвський комплекс неповноцінності  -  це моральний тягар не українців, а послідовників і потомків тих, хто забажав присвоїти собі  чуже історичне гуманітарне начало, не відаючи, що подібне  рівнозначно  викраденню національної душі. Той, хто щось подібне вчиняє у мирському житті, позбавляючи жертву честі, чомусь намагається її  фізично знищити і забути, щоб не бачити  небесного осуду в очах живої жертви.  Тому Валуєвський указ і численні заборони української мови  є саме такою, зрозумілою   реакцією  викрадача історії життя, паспорта і заодно імені  Русі-України.  Знищити як окремий народ, щоб не чути слово осуду жертви!  Українцям наказали  вважати, що їх ніколи не було і  не було їхньої  української мови. Поки хтось вважає українців жертвою і самі українці в байдужій обороні, це ніколи не припиниться. У вільній Україні українців  зусібіч заохочують  переходити  на російську,  для зручності. Комплекс   залагодження історичної вини колишньої Московії  виправдовується   українським самобутнім відновленням, а шляхом  реального доведення  теореми Валуєва.  Мусимо визнати –  словесні докори українців лиш загострюють   почуття історичної вини тих, хто живе поряд з нами, але нас не визнає. Адже ніякої насильної українізації не було і  людям імперії  ніхто особливо не дорікав, сподіваючись на вільне відродження українське національне життя  від основ. Українці  по-християнськи, пробачили  потомкам колишньої  імперії   Валуєвський указ і сотні з ним. Правда,  в річницю цього ганебного акту  громадські організації завжди нагадують, але тільки етнічним українцям , про  необхідність остерігатись  і  не грати роль  жертви-прохача  у влади, яка  з безсилим докором дивиться в очі закомплексованим  і  задурманеним  пропагандою спадкоємцям Валуєва,  ніби зумисно провокуючи їх на  люте доведення правоти  указу.  Теоретично можна уявити собі  гуманітарну  колонізацію  Англії  англомовною колонією- Америкою чи  змоделювати американізацію Франції.  Адже саме європейськими колонізатами  була створена     сучасна Америка.  Проте  знищення європейського світу американським не відбулось. Спрацювали  захисні механізми традиційної культури і націоналізму народів з великим  історичним досвідом державності.  Україна такого досвіду не має   і традиційна культура  інтенсивно руйнується  зусібіч.  Тому ніщо, навіть  формальна державність не стоїть на заваді довершення указу Валуєва.  Ніщо крім особи-українця  з вірою в Бога і бажанням залишатись таким завжди на своїй землі. Не можна залишатись  благодушним в час витіснення  консолідованим і владним «русским миром»  в Україні  україномовного світу розрізнених і  розгублених етнічних українців.  За цю розгубленість інколи нам  хочеться бити себе по щоках пере дзеркалом , бо невіра у власні сили  провокує  всіх  бажаючих загнати українство в галицьку резервацію.  Кожне  слово просьби  гарантувати державність української мови, несмілі  побажання мати живе українське телебачення , толерантна  розмова  з тим, хто української не переносить – це провокує спадкоємців  історичного гріха  на агресивне доведення правоти Валуєва.  Можливо це нонсенс і світ  такого не бачив, але більшість у впливових структурах системи мають люди, які  не шанують перше правило громадянина – користуватись  державною мовою за межами власного дому.  Термін «російськомовний громадянин» – це нонсенс з позиції Конституції, але цей нонсенс  вперто тиражується політиками і вченими людьми. Пишуться  довгі і нудні  статті  типу  публікації      Алєксєя Попова в тижневику «2000».  Тим не менше, від сатисфакції Валуєва нас не рятує ні Конституція, ні влада, ні молитви до Мови і звертання до Бога.  Вочевидь доведеться визнати неприємний для українців факт – ті молитви  занадто красиві і зворушують громаду, але воздається нам по вірі, яка не така, як має бути в народу, що хоче залишитися  в потомках.  Запопадливий  перехід на мову російського мовника , званий культурними манерами,  насправді є  посібництвом  давній  технології   знищення україномовного світу, заміни його «руським миром», в якому  праведний україномовний громадянин має щезнути - от і все доведення теореми Валуєва!  Треба сказати собі, що російськомовних етнічних українців  не буває і  ніби-то тимчасове користування російською вже не є  безневинною грою в свободу вибору мови. Синдром Валуєвського указу підживлює саме  така  легковажна гра в свободу вибору  на користь мови   російської. Це гра із дияволом, під час якої він росте і побороти якого потім буде неможливо, як  неможливо повернути український світ з безконечних всетравних надр  «русскаго міра». Можете і надалі користуватись свободою вибору російської мови, шановні українці, поки ви ще є! Вам ніколи і в столичній метушні вас  не дуже цікавить, чи будуть українці завтра і чи будуть вони жити  за Божими законами і національними традиціями на рідній землі. Всі, кому тимчасово зручніше російською, вважайте, що разом із  зручною російськомовністю ви берете на душу  частку  валуєвського гріха  і  доводите правоту -  української мови не було , нема і не буде. Замість вас іншим українцям доведеться  доводити, що українці в Україні є.

Володимир ФЕРЕНЦ