* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Про небезпеку формалізації моралі

02:21 18.03.2010

Про небезпеку формалізації моралі

Національна комісія з питань моралі  оприлюднила з метою обговорення новий законопроект: «Про захист суспільної моралі». Пройде пару тижнів і суспільство, яке звично переймається політичними подіями,  буде шоковане новим «шедевром» законотворчості нової коаліції. Є великий сумнів у тому, що нардепи будуть перейматись тонкощами законодавчої формалізації суспільної моралі. Чимало з них не ангели, а експерти не підніматимуться вище загальноприйнятих у світі кліше. Проте є люди, які зацікавленні в прийнятті закону про мораль. Це – ми з вами. Можливо цей закон  ще не «визрів» у суспільстві, але з мораллю треба щось робити. Тому  нам не байдуже чи стане цей закон мотиваційним стимулом оздоровлення нації, чи грубим батогом в руках чиновників і політиків, щоб отруювати приватне життя українців Вже з перших слів тексту  виникають питання  і вони стосуються елементарного –тлумачення визначень і термінів. На жаль, всі проблеми виникають через неточне і невірне тлумачення  понять, термінів і  явищ. Диявол, що руйнує нашу мораль, як відомо, ховається у дрібницях і  тому  в законодавстві про мораль не повинно бути сумнівних дрібниць. І ще – не варто законодавцеві  змушувати неморальних людей бути моральними, бо завдання влади – вберегти  від спокуси грішників, що здатні каятися.. Заборона – це лише провокація спокуси. Стримує інше – чіткий прогноз поганих наслідків чи можливих нещасть, що переслідуватимуть нас після випробування  доступними зараз всіма спокусами світу. Цього в законі не пропишеш. Тому замість пропонованого законопроекту  набагато ефективнішою була б загальнонаціональна концепція  морального життя громадянина. Ні,  це не буде щось схоже на відомий з СРСР «Моральний кодекс будівника комунізму» чи розширені «Десять заповідей Божих». Якщо відкинути іронію, можемо сподіватись на те, що Україні є інтелектуальна сила, здатна такий документ створити і подати на суд нації , принаймні зацікавленій її частині. Поява такого документу неодмінно викличе злу іронію  відомого своїм сприйняттям моралі владного і ділового бомонду. Зате чітко сформульований орієнтир  вбереже більшість з нас від втрати хоч якоїсь відповідальності за вибір влади,  яка наразі готова  силою закону вчити моралі нас -  бідних, безробітних,  знервованих  і  готових  забувати про мораль заради виживання. Поки ми голосуємо неморально, бо інакшого вибору не пропонують, доти закон про мораль  або передчасний, або має бути ідеальним. Останнє неможливо апріорі. Тим не менше, захист моралі  конче потрібна і це робиться дуже просто – тестуванням   усього законодавства на відповідність критеріям загаданої вище концепції морального суспільства з наступним внесенням відповідних змін в закони, які регулюють суспільну діяльність і людські стосунки. Мораль є поняттям системним і тому прийняття спеціального закону про мораль  є нонсенсом, якщо це не відбувається водночас із процедурою моралізації всього законодавства і  навіть Конституції України. Проект закону  дуже громіздкий, бо в ньому робиться  спроба  врахувати моральні  аспекти більшості  законів, не пропонуючи змінювати  ці закони по суті. Навіщо цей закон, коли він не може бути концепцією, яка потрібна спочатку і з допомогою якої можна захищати мораль в інформаційному просторі, приміром, вносячи зміни до законодавства про інформаційну діяльність? Подібні зміни конкретних законів давно назріли. Хіба моральним є засилля «гламуру» та іншомовної , низькопробної продукції на наших телеекранах? Недавно один з телеканалів смакував піднебесне життя скакунів однго з нардепів, не задумуючись над тим, як це дивитись людям, що живуть від зарплати до зарплати? Хіба морально навязувати  суспільству  чужі цінності і чужий спосіб життя?  Перетворення нації з  власною мовою, традиціями і  стійкою мораллю у безлике, жорстоке і бідне споживацьке суспільство-  це прогнозований наслідок нашої інформаційної незахищеності. Нам пропонують так звані світові стандарти моральності і толерантності, а результат – прогнозована деградація. Очевидно не варто сліпо копіювати так звані міжнародні рекомендації, бо в нас давно є традиційний  національний стандарт, який повинен діяти сильніше від закону  і саме традиційну українську мораль повинна підтримати держава. А штучну мораль «в законі»  завжди застосовуватимуть політики для зведення рахунків з активними людьми, яким небайдууже, що діється в Україні. Висновок один - якщо ми не готові  сформулювати власну концепцію моралі  на базі глибинних вартостей нації, в жодному разі не треба користуватись так званими стандартами світу, мораль якого  вже добряче попсовано глобалізацією Нав’язування чужої моралі руйнує  націю і державу.

Все запосичене, навіть терміни,  треба брати під сумнів і  звіряти з традицією предків.

Для прикладу візьму пару витягів з тексту проекту.

ксенофобія – ненависть, нетерпимість та неприязнь до представників іншої раси, нації, культури та релігії;

 Тут вжито поширене тлумачення  іншомовного слова ксенофобія, що буквально означає боязнь чужинців. Сам по собі страх перед засиллям чужинців і  захист від нав’язквання ними чужої моралі, мови і традицій є природною реакцією кожної нації, викликаної  інстинктом  самозбереження і захистом  традиційної моралі. Тому користуватись цим терміном  та це в такому гіпертрофованому тлумаченні не варто. Сам по собі  так розтлумачений термін ксенофобія може бути  знаряддям боротьби проти нормальних функції захисту суспільства, його традиційної моралі, а отже знаряддям чужого інформаційного тиску на суспільство. Безумовно ненависть і  немотивована, нетерпимість до представників іншої раси чи нації є неморальним чинником, але це можна  кваліфікувати як моральне насильство –чітко і зрозуміло. Не витримує критики і вживання «модного» терміну «антисемітизм», адже  традиційна українська мораль вчить однаково ставитись до всіх народів і націй. З позиції української моралі  виокремлення  морального насильства  у вигляді «расизму», «антисемітизму»  так само зайве, недоречне і тому шкідливе, як і узаконення терміну «українофобія», що є непрямим визнанням приниження  гідності українців, що в Україні неможливо, якщо справді це Україна. Уявіть собі  термін «франкофобія» у Франції ! В незалежній українській державі, яку населяють переважно етнічні українці  не може бути законодавчо визнана українофобія як явище. Ненависть будь-кого до українців за етнічною ознакою, в тому числі до етнічного українця вже кваліфіковано як злочин  і карається законом. Справа лиш за зверненнями громадян до суду.  Аморальною є не так звана «українофобія», а  толерантність громадян до висловлювань і дій, які зневажають цінності українців та національну державність. На жаль, законом  національну гідність поголовно запровадити неможливо. В когось вона є, а хтось її не має від народження  і  останнє варто назвати вродженою аморальністю, яка  породжує цілу низку моральних падінь особи включно з втратою справжньої віри в Бога. Не варто замовчувати і те,  що жива  віра  людини, а не публічна релігійність,  є стержнем, на якому тримається  мораль особи і суспільства.

Повертаючись до сказаного, я б виключив із системи законодавства про мораль (стаття2) -«…інші закони та нормативно-правові акти щодо захисту суспільної моралі, загальновизнані принципи і норми міжнародного права й міжнародних договорів України.»

Мотив зрозумілий – наша мораль не повинна  бути жертвою морального насилля чужих стандартів моралі, бо наші моральні стандарти водночас українські і міжнародні, сиріч світові.

Серед принципів захисту суспільної моралі досить дивно бачити першим. принцип верховенства права. Це єдиний закон, в якому замість цієї стандартної формули краще звучатиме фраза про правовий захист моралі  особи і суспільства. Трохи недоречним є словосполучення: «повага до прав, свобод, честі та гідності людини», краще писати: «повага до прав, свобод, честі та гідності особи і громадянина» . Людина, як носій моралі завжди виступає як особистість і громадянин.

Дивує є те, що вписано принцип: неприпустимості зловживання свободою діяльності засобів масової інформації , але не зазначено головного принципу  моралі –невтручання держави в приватне життя особи та громадянина. Саме відсутність принципу  табу на проникнення держави в приватне життя громадянина  приховує величезну небезпеку так званого побічного негативу цього законопроекту. Найбільшою втратою для моралі є вивертання назовні  внутрішнього світу особи і  прилюдного нищення в такий спосіб цього неповторного внутрішнього світу , який ніколи не буває завжди моральним і не щодня є моральним  ідеалом. Ніхто, хто прожив, не є без гріха, але держава не менш гріховна і не має права судити так, як має судити лише Творець. Позитив суспільної моралі в обмеженні звички класифікувати людей  на абсолютно поганих  і  показових праведників нації. Аморальність української політики полягає в тому, що вона нав’язує суспільству гостро полярну моральну класифікацію заради примітивної мети - швидшого знищення політичного противника. Наша особиста аморальність в тому, що ми даємо робити себе статистами  політичних мітингів з провокування масової ненависті заради неморальної мети харизматичного лідера- великої влади.

Як на мене, стаття 5  проект дуже однобоко трактує право особи на моральний інформаційний простір, як простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному та морально-психологічному стану людини. Набагато гірше для моралі не те, що нав’язують. Найбільше руйнує мораль дефіцит інформації, яка сприяє     моральному здоров’ю та  родовій етнічній самобутності. А це законом про мораль змінити важко.  Етнічний українець повинен мати захищене право на відображення власного морального світу у публічно діючих  ЗМІ. Таке право має і громадянин іншого національного походження. Знеособлений середньостатистичний громадянин має право сприймати інформацію про життя держави виключно державною мовою. Українське телебачення все це перемішує і здоблює  чужоземними кульпреміксами, маючи нас за всеїдних свіней без культури, уподобань і моралі. Хіба це не цинічне топтання суспільної моралі?  Порушення цього правила  моральності робить наш інформаційний простір чужим, запроданим всім бажаючим зі світу  на шабаш із вбивства моралі українців. Навіщо це комусь –вбивати нашу і так попсовану совковим експериментом мораль? Щоб  одержувати моральне задоволення від демонстрації босякам власного гламуру і  картинок із віп-стаєн , демонструючи життя особистих  рисаків, не боячись називати ціни обслуги і гонорари ветеринарів, запрошених  із Австралії чи Америки. Само по собі стрімке збагачення є аморальним, але це вже нас не шокує, бо такі стандарти глобального фінансового ошуканства. Чи варто нам після цього говорити про мораль  і приймати руками наших політиків закон про моральні правила для тих, хто внизу?

Володимир ФЕРЕНЦ