Цинізм і бруд  звично супроводжують кожну виборчу кампанію в Україні. Проте є речі, які не варто вивалювати в багнюці заодно з ненависними комусь конкурентами  виборчих перегонів. Не варто робити це ні на замовлення, ні у вигляді  словесного ремствування здичавілої і зневіреної впень душі. Заборонити це важко, бо дехто за це одержує гроші від тих, кому потрібна наша земля «на пашу», а ще більше роблять це з бажання показатись розумником чи  дотепним пересмішником.

Йдеться про легковажне ставлення до символів держави, якими є Конституція, пост Президента, парламент як збори обраних прямим народним голосуванням,  Прапор і Гімн. Чомусь так сталось, що 1грудня, в річницю акту народної волі до незалежності, попалась перед очі  одна з таких статей і залишила  неприємний осад в душі. Йдеться про публікацію «В АКЦЕПТ ПРЕЗИДЕНТУ- Проект Чесної і Прозорої Конституції»  авторства  невідомого мені Юрка Космини в Інтернет-виданні «Обком» . Власне це на цьому стоїть і  редакція: «Обком» вирішив не заморочуватись з абсолютно неприйнятним для всього нашого політикуму законопроектом Ющенка і запропонувати свій. Упевнені, що якщо Президент внесе його до Верховної Ради, за таку Конституцію проголосують одноголосно абсолютно всі фракції. Тож справа лише за Віктором Андрійовичем...» Далі подається текст, який можна вважати пересмішництвом Конституції  чи глузуванням над Конституцією. Наведу кілька цитат:

«Верховна Рада України, виражаючи суверенну волю своїх спонсорів, усвідомлюючи необхідність єднання всіх політичних сил перед загрозою другої хвилі свинячої кризи та третьої хвилі фінансового грипу, спираючись на багатовікову історію та споконвічні традиції українського державотворчого процесу, приймає цю Конституцію – Основний закон України.», «Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ 1. Україна є. 2. Поки що.», « Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні прикольною хохмою.», « Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на тих, хто крайній», «Державними символами України є Ота Штука, Що На Копійках, Оте, У Що Кличко Загортається, та Оте, Що Зранку По „Брехунцю” Грає», «Єдиним органом законодавчого забезпечення захисту кажанів є Верховна Рада України» , «Повноваження народних депутатів визначаються після складання присяги народного депутата за допомогою прикладної алометрії», « Після складання присяги Президент має право нарешті спокійно поринути в бджоли, черепки, акцепт і дорожню карту, а також (за згодою) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави» , « Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно обрати собі мером дебіла в межах Конституції і законів України», « Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який дозволяє Президентові України між акцептами та бджолами зробити подляну Кабінетові міністрів України»,

Очевидно автор захотів бути гумористом на тему української політики, але чомусь не скористався для цього є відомими  з шкільних підручників формами літературного гумору  від фейлетона до гуморески. Його чорний політичний гумор, обрамлений формою тексту Конституції. Саме тому це  нікого не смішить. За подібно оформленим пересмішництвом проглядається зневага до символів держави, а це може дорого коштувати  українським громадянам. Спочатку дозволено переходити межу пристойності в критиці Президента, потім можна спробувати   майструвати тупуваті фейлетони і  глузливі дотепи в канві  тексту чинної Конституції, а далі що? Далі  можуть масово появитись такі  ж версіі –пародії  Національного Гімну. Це речі немислимі, не дозволені в порядному демократичному суспільстві Шановні, такого не може бути в жодній демократичній державі світу! Чи написав би хтось щось подібне в канві тексту США, Франції, Польщі чи Росії? Невже в Україні це можна і за це не буде Божої кари, все зійде під виборчий чорний піар? Невже це досадна помилка  в азарті  гри на нервах електорату і буде   сприймаєтись як данина будним виборчим технологіям?  А може  хтось випробовує почуття національної честі і сподівається надалі робити подібні речі  безкарно, ніби для  гумору?  Якби ж то подібні цинічні  веселощі  були поодинокими? На жаль  це трапляється так часто, що схоже на якусь чужу технологію.  Комусь не йметься зробити з грішних,  зневірених і бідних громадян звичайне бидло і хамів, які можуть робити частушки із статей Конституції, запанібрата  брудно лаяти Президента і взагалі нездатні  мати честь чинити народовладдя , а лиш  за півдарма працювати, працювати  і працювати на цинічних  ділків з  усього світу.