* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

УКРАЇНСЬКА МОВА І ПРОМОВИ ПРО МОВИ

18:04 27.02.2008

УКРАЇНСЬКА МОВА І ПРОМОВИ ПРО МОВИ

Питання мовної політики України, що потребує нагального вирішення, протягом останнього десятиріччя швидше огорнуто низкою розмов, круглих столів, «криків душі» про мову, аніж конкретними заходами, спрямованими на розв’язання проблеми, що потребують передусім фахового і законодавчого врегулювання. Не став винятком у цьому контексті і круглий стіл «Державна мовна політика: український і світовий досвід», що відбувся наприкінці лютого 2008 року в Українському інституту національної памяті.

Фаховий лінгвістичний аналіз мовної ситуації і мовної політики в Україні на засіданні розпочала професор Лариса Масенко. Окреслила концепцію державної мовної політики, потребу створення департаменту з мовної політики, оскільки власне світовий досвід, зокрема французький, де аналогічних структури, що контролюють і регулюють мовне питання є три: підпорядкована Президенту, підпорядкована Премєру і у структурі Академії наук, - підтверджує необхідність таких структур для компетентного врегулювання мовного питання. Основними тезами доповіді були також проблема спотворення масової свідомості через російськомовну пресу, політичні маніпулювання мовними питаннями тощо. Професор філології навела дані соціологічного опитування мовної ситуації з питання престижу мови сьогодні. Результати цього опитування виявили, що найпрестижнішою мовою в Україні сьогодні називають українську 73, 2 %, далі англійську – 71, 5 %, російську – 64, 7 %. «До того ж, - зауважила Лариса Масенко, - навіть у Донецьку понад половину респондентів вважають, що володіти українською мовою – престижно.

Очевидно, що дієва цілеспрямована мовна політика України, яка би спрямовувалася передусім на утвердження державності української мови, має достатнє підґрунтя для реалізації. Інша річ, що натомість або не робиться нічого, або створюються патові ситуації, коли інформаційний простір заповнюють невиважені, непрофесійні, необґрунтовані міркування, що стають приводом для викривленого формування громадської думки щодо мовного простору. Не останню роль у цьому контексті відіграють, на жаль, соціологічні опитування з мовних проблем. Для кваліфікованого соціолінгвістичного опитування потрібно використовувати чіткі і послідовні принципи і методи анкетування з урахуванням тих мовних нюансів, які присутні в Україні. Тільки професійно розроблені методи соціолінгвістичного анкетування дадуть змогу уникати подвійних стандартів, некоректності і неконкретності поставлених респондентові запитань, маніпулювання результатами опитувань тощо. На жаль, дослідження соціологів, які найчастіше професійно не володіють лінгвістичною термінологією навіть у обсязі вже роз’яснених філологами-фахівцями статей «офіційна мова» і «державна мова», що у світовій лінгвістичній практиці виступають практично синонімами, вимагають корективи. Особливо прикро, коли такими ситуаціями «грішать» навіть соціологи академічних установ. Принаймні озвучене доктором соціологічних наук Олександром Вишняком соціологічне дослідження 2007 року викликало більше запитань, аніж відповідей про мовну ситуацію в Україні. Попри кілька цікавих моментів – вивчалася приватна і публічна мовна практика, використовувався біографічний метод соціологічних опитувань – результати не можуть бути придатними для науково обґрунтованих концепцій розвитку і розв’язання мовних питань. До переліку відповідей про мовну практику запропоновано варіанти: розмовляю: виключно українською; переважно українською; змішаною; переважно російською; виключно російською. По-перше, виникає питання стосовно поняття «змішана мова». З іншого боку, в анкетуванні не враховано ситуацій з іншими етномовними спільнотами. Не викликає довіри теза Олександра Вишняка про те, що опитування засвідчує зміну мовної ситуації у напрямку до ширшого використання російської мови. Залучивши до вивчення динаміки мовних змін опитування різних вікових груп і біографічний метод, не враховано періодів формування особистостей певних вікових груп. Зокрема, як засвідчив О. Вишняк, 33% основною була українська мова для покоління від 55 років і старше і 28 % - покоління від 35 до 54 років і на підставі цього доходить висновків про спадну динаміку використання української мови. Але ж покоління 35-54–річних зростало і формувалося в Україні у 70-80 роках, коли засилля русифікації було чи не найщільнішим, очевидно саме це є причиною і наслідком такої ситуації, а не небажанням чи нехтуванням українською мовою, і тому, зрештою, такі висновки в цій ситуації, на мою думку, не зовсім коректні. Про недосконалість сучасних соціологічних анкетувань з мовних питань і необізнаність громадськості свідчать і результати опитування стосовно державності мови, яке озвучив доктор О. Вишняк. Дані цього дослідження свідчать про те, що 72% респондентів підтримують українську мову як єдину державну, не підтримують 20% і 49 % підтримують статус російської як другої державної. Йдеться про одних і тих же респондентів, тобто проста арифметика свідчить, що 34% опитаних підтримують єдину державну українську і як другу російську одночасно, що очевидно суперечить одне одному.

На круглому столі прозвучала ще низка конструктивних думок і пропозицій стосовно зміцнення статусу української мови як державної з вуст Павла Мовчана, що проаналізував свій же законопроект «Закону України про статус української мови як державної», Лариси Івшиної про доцільність і необхідність іспиту з української мови для всіх без винятку держслужбовців , думки філософа Василя Лісового, що базувалися на аналізі мотивації ставлення до мови.

Основними тезами ухвали круглого столу озвучено: «Усталити ефективну систему контролю за дотриманням законодавства про державну мову через координацію зусиль різних державних інститутів; увести зміни до Закону України «Про державну службу» та інших нормативних актів, якими: а) запровадити екзамен з володіння державною мовою; б) узгодити окремі положення Закону про державну мову України, інших нормативних актів з Кодексом України про адміністративні правопорушення; в) переглянути на основі Конституції та інших законодавчих актів стосунки між приватними телеканалами і державою, закріпивши відповідним чином можливість позбавлення ліцензії за порушення мовного законодавства; г) скасувати ПДВ з україномовної книги».

До того ж, проаналізувавши промови на круглому столі, очевидними постають кілька першочергових завдань для впровадження ефективної мовної політики. Це передусім створення наукової бази мовної політики. Адже формувати мовну політику без належної лінгвістичної бази - це те саме, що будувати економіку країни без основних засад економічної науки. Завданням лінгвістів має бути компетентне консультування влади з мовних питань, а також розроблення принципів і методів соціолінгвістичного анкетування, яке би враховувало всі можливі особливості мовної ситуації в Україні і давало підстави для об’єктивних соціолінгвістичних висновків. Інакше недосконалі соціологічні прогнози, можливість маніпулювання ними у ЗМІ на будь-який лад, спекулювання мовними питаннями політичним бомондом дають всі підстави для викривленого формування громадської думки щодо мовного простору.

Оксана МИХАЛЬЧУК,

кандидат філологічних наук