“Файненшіел Таймз”, четвер, 19 червня 2008 р.

Існує величезна можливість збільшити віддачу від земель, що недостатньо використовуються, зазначають Роман Олеарчик та Стефан Вагстил.

«Подивіться на колір, який чудовий врожай,» – говорить Ричард Спінкс, вказуючи на поля пшениці та рапсу, які його кампанія засіяла цього сезону на Західній Україні.

«Якщо б усі українські сільгоспвиробники вирощували б врожаї, які отримуємо ми, ця країна могла б відігравати велику роль в тому, щоб нагодувати світ, та утвердила б себе як геополітична потуга,» – говорить британській керівник компанії Лендком, акції якої котуються на одній з лондонських бірж.

Українське сільське господарство, що колись розглядалось як «хлібна комора» Європи, й досі відроджується після економічного колапсу, що настав після розпаду Радянського Союзу. Не зважаючи на сприятливі кліматичні умови та землі, що є одними з найродючіших на планеті, виробництво зерна зменшилося удвічі після зламу сталінської системи колгоспів та перетворення пшеничних полів на пасовища і луки.

Бізнес модель компанії Лендком доволі проста: оренда сільськогосподарських земель, що використовуються неефективно, та застосування західних добрив та систем іригації. Зважаючи на те, що врожайність зернових в Україні складає 35% від врожайності в Західній Європі, існує величезна можливість збільшити віддачу від цих земель.

Компанія Лендком, яка залучила понад $100 млн. на дочірній площадці Ейм, що є частиною лондонського фондового ринку, орендувала понад 100 тис. га землі. Й вона є лише однією з дедалі більшої кількості агробізнесових компаній, що бачать можливість отримання прибутку в Україні.

Провідні компанії-трейдери зерна та соняшникового насіння, такі як Каргіл та Тоупфер, обережно зайшли на цей ринок ще у 1990-х роках, а нині відіграють велику роль у експорті зерна з України. Зараз, коли через зростання глобального попиту та погані врожаї ціни на харчові продукти злетіли до небес, їхні попередні дії виглядають дуже своєчасними.

«Україна не є частиною проблеми; вона є частиною рішення проблеми забезпечення світу харчами,» – сказав у Києві минулого місяця Жан Лем’єр, що йде з посади голови Європейського банку реконструкції та розвитку.

За допомогою інвестицій та належних технологій Україна могла б «подвоїти, й навіть потроїти» збір зерна, забезпечивши одну сьому світового виробництва, говорить Юрій Мельник, міністр сільського господарства країни.

Відповідно до урядових даних, починаючи з 1991 року, в українське сільське господарство на сьогодні було інвестовано менше $3 млрд. Національні виробники лише починають залучати кошти на міжнародних фондових ринках. Інвестиційна компанія Ренесанс Капітал говорить, що з серпня 2006 року були розміщені нові цінні папери на суму $628 млн.

Юрій Косюк, виконавчий керівник групи МНР, одного з провідних українських агровиробників в галузі птахівництва, говорить, що протягом наступних 15 років в сільське господарство країни, й не лише у виробництво зерна, може бути інвестовано десь $27 млрд. (17 млрд. євро, 14 млрд. фунтів стерлінгів). «Протягом кількох років Україна може стати важливим експортером м’яса, передусім до Європи.»

Чи це відбудеться, залежить від темпу реформ у розколотому українському парламенті. Продаж сільськогосподарських земель, більшість яких належить мільйонам селян, які не мають коштів, є незаконним.

Реформістське лобі, що здіймає усе більший галас, наполегливо проштовхує зняття обмежень з наступного року. «Компанії сьогодні жорстко змагаються за ці землі й ми бачимо дедалі більше гравців. Якщо мораторій буде знятий, то почнеться велика лихоманка за землі в Україні,» – сказав пан Ярмак.

Однак політики кажуть, що бідні дрібні землевласники повинні бути захищені від експлуатації несумлінним бізнесом, який скупить землю за незначну частку її реальної вартості.

Андрій Ярмак, експерт з питань сільського господарства, говорить, що справжній бум почнеться, коли законодавці санкціонують продаж сільсько-господарських земель. За умови гарантування права власності (на землю – перекл.) інвестиції та продуктивність злетять угору.

Протекціонізм також був одним із застережень. Київ обмежував експорт зерна в минулі роки з тим, щоб тримати низькі внутрішні ціни на хліб. Як наслідок сільгоспвиробники переорієнтувалися на такі експортні культури, як насіння рапсу, що використовується у виробництві біодизелю. Але з вступом України до Світової організації торгівлі цього року ці обмеження мають бути зняті.

Одна з переваг, що приваблює іноземних інвесторів до України, є легкість, з якою врожай може бути експортований до Європейського Союзу залізницею або через чорноморські порти.

Інвестори в останні роки орендували землю в надії, що вони будуть на чолі черги, щоб купити цю землю або з прибутком перепродати право її оренди. Щорічна орендна плата за землю в минулому році зросла удвічі до $60 – $80 за гектар. (Інвестиційна компанія) Ренесанс Капітал, що орендувала 300.000 (!!!) гектар землі з наміром перепродати право оренди, прогнозує, що в цьому році вона знову зросте удвічі.

Тим часом, в цьому сезоні сприятливі погодні умови та зрослі інвестиції мають забезпечити 40 млн. тон зернових – значне зростання порівняно з 29 млн. тон минулорічного врожаю, що був уражений посухою. Біля 14 млн. тон зерна буде виділено для експорту, що значно більше від 2,4 млн. тон минулого року.