* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Академік Литвин, колонія № 85.

23:33 29.07.2008

Академік Литвин, колонія № 85.

Академік, історик, депутат ВР, голова парламентської фракції Володимир Литвин відвідав Бучанську ВТК №85 у Київський області.

В лекції яку академік прочитав для аудиторії в залі культурного дозвілля і відпочинку, Литвин, торкнувся важливих і знаних слухачам проблем. Серед іншого шановний законодавець повідомив що переймається питанням амністії. що правда для зацікавлених практична площина, яка безпосередньо близька для кожного з тих що відбуває покарання вихованням, які саме зі статей підпадають під прагнення Литвина амністії, залишилась не визначеною. Однак, сподіваюсь що у пропонованому Литвином законопроекті „Про амністію” який поданий і планований до повторного подання на розгляд ВР, парламентарі віднайдуть і належно поцінують законодавчі ініціативи спрямовані на „модернізацію інституту амністування” яка, дозволю додати, потребує також врахування того що „розпорядка” по амністіях належно корегується адміністрацією колонії як і відповідно безпосередньо винесення самого вироку що передує можливості амністування цілком залежить від довільного трактування інкримінованих статей та їхнього обсягу на стадії досудового слідства слідчим, та прокурором і суддею які до речі, кожен з них, може і має повноваження й закрити справу за недостатністю звинувачувальної аргументації та відсутності складу злочину тощо.

Литвин: „це необхідно для того щоб кожного, кого це стосується, отримав надію на зміну життєвої ситуації”.

Цікава реакція адміністрації ВТК на благочинні наміри академіка, представники адміністрації зауважили, що вони, ті хто звільняються за амністією, до нас повертаються, мовляв дарма праця, натомість збільшується число злочинів. Дозволю собі припущення що попри наявну ницість даного зауваження адміністрація цілком знайшлася в контексті представленої позиції лектора щодо адаптації відбувших покарання до нормального цивільного життя.

В дусі взаєморозуміння і співпраці адміністрації і академіка, так розумію, мається сприйматись й акція з роздачі подарунків перед вранішнім прийомом їжі, ще до приїзду шанованої делегації від депутатського корпусу. Осудженим до сніданку додавались поза регламентом пакети з пачкою чаю, милом і зубною пастою а до сніданку печиво. Ніякими поясненнями адміністрація не обмовилась з приводу акціонування харчуючихся, за висловлюванням одного з слухачів академічних лекцій, даний привілей у вигляді мила випав раз на п’ять років, але напевно отримання пайка осудженими належно співвіднесено із очікуваним приїздом делегації. Хоча це не полишає міркувань що сам академік побажав задіяти певні засоби дезинфекції сподіваючись на гігієнічну атмосферу у лекційному залі. До речі кулінарія того разу поділяла радість від приїзду гостей.

Однак було б не погано якби шановний освітянин оприлюднив свої приватні ініціативи, оскільки було заявлено що це не політична акція. У чому ми з вами пересвідчились з екранів телевізорів. Чи облишив дані візитівки для душеспасенних розмов із душпастирем.

За інформацією УНІАН В.Литвин після огляду виробництва в колонії висловився за доцільність внесення змін до законодавства які б дозволяли пенітенціарним закладам залишати половину заробленого на таких виробництвах на вирішення власних проблем.

Більш за те, у своїй лекції абітурієнтам Литвин зазначив необхідність прибрати „подохідний податок”.

Така глибока проникливість у статтях доходу спудіїв варта уваги.

Для порівняння наведу статистичні дані 2006року, які суттєво не змінились на сьогоднішній день (в межах 10 грн.)

„обхідний лист” за 21 роб. день (за місяць) (цифри подано приблизно але відповідно):

Зарплата – 57 грн. 15коп.

очс – 70коп.

всього – 57грн. 85коп.

харчування – 87ргн 85коп.(за місяць)

комунальні послуги – 15 грн. 12 коп.

всього утримано – 102 грн. 97 коп.

не перекрите харчування – 30грн. 70коп.

не перекриті комунальні послуги – 15грн. 12 коп.

сума до видачі – 12 грн. 03коп.

Мені важко вдається до розуміння система накопичень на особистому рахунку утримуваного в ВТК, але в логіці підрахунку зароблених конкретним паном грошей не відмовити.

Звичайно за таких заробітків пачка печива до чаю здатна привернути увагу до прозорливості академіка в економії. Зняття подоходного податку з робітників це звичайно полегшить умови проживання, не знаю що правда з якої суми 57, 85грн. чи 12,03 а от облишання певної статті прибутку підприємств на потреби закладу постановляє питання, між іншим, наприклад відповідних дотацій чи переоподаткування приватних фірм що мають виробництва на територіях ВТК. А реформування податкового законодавства, латання дотаційних дірок, і соціальне забезпечення потреб мало імущих, це актуальна проблема у міжпарламентських дебатах. тож спадає на те, що якими б не були виваженими пропозиції блоку Литвина викладені у законопроекті вони наражаються на небезпеку перетягування соціальних ініціатив в підтримку тих чи інших політичних догматів. Здається на те що й самі законодавчі ініціативи Литвина спрямовані на те щоб наступити на болючий мозоль політичного протистояння аби на загальному фоні підтримати імідж примірювача якому остогидлі чвари не дають навернути до зрозумілої законодавчої політики. Такий собі парламентарний мазохізм від фракції Литвина.

Про політичний мазохізм можна говорити по наслідках відвідин Литвином колонії № 85. Посилатимусь на певні дії службовців адміністрації по відїзді парламентаря. Так до мешканців колонії проявили певний ступінь уваги, наприклад, тих хто потребує виправлення документів на паспорт, фотографували. У друге. Підвищення поважного ставлення до потреб осуджених, з одного боку обігріває учасників академічних слухань, а з іншого, питається, на фіга фотографувати вдруге якщо і з першого мається давно виправляти паспорти?

Вироблення паспорту, за свідченням осудженого, потребує 52грн. Сума цікава сама по собі, але нас цікавить наявність цих грошей на особистому рахунку. Якщо грошей на лицевому не має то як сплатити необхідну суму? це при тому що на роботу можуть і не випускати. Адміністрація передбачає сприяння у виправленні документів за наявності довідки від лікаря про інвалідність, недієздатність особи. Тепер давайте порахуєм, скільки здобувачу обов’язкового для громадянина документу необхідно відпрацювати для накопичення потребуємої суми, і як трудова колонія сприяє перевихованню?

Люди не отримують паспорти роками, по пів року і більше, і у адміністрації на подібні правові іспити маються достойні відповіді, на кшталт, це довга справа не приходьте (не турбуйте), немає красок, навіщо вам це потрібно? Останнє має особливо трагі- „комічний” підтекст у випадку бажання осудженого одружитись, тим не менш подібні жарти мають цілком обґрунтовану позицію, яка полягає в отриманні хабара, про що сповіщається в приватних розмовах. Щодо отримання паспорту становить 100грн. Однак і сплата, приватною особою приватній особі за межами виправної колонії, за свідченнями очевидців, не гарантує отримання зацікавленою особою паспорта.

Бідкання осудженого з отриманням паспорту набувають банального незнання- вимоги формуляру запиту, ознайомлення з яким вважається не аби яким досягненням на шляху здобуття документального засвідчення громадянських прав.

Смію запевнити що людська гідність вимагає поваги до особистості, і володіння паспортом ознака самоповаги і утвердження особистих свобод. Належна людині незалежно від міри усвідомлення цих прав адміністрацією, чи від приїзду того чи іншого благодетєля. І навпаки бажання тих чи інших діячів спонукають усвідомлення особистих свобод у прив’язці до певної особистості. Різниця у тому що гідність не чекає дарування їй поважання з барського плеча, чим намагається оперувати політична діяльність. І у світлі порівняльного аналізу хочеться згадати політичний шлях подорожуючого достойника від академічної політології з віртуозного жонглювання політичними правами громадян у листопаді 2004 року. Коли на порядку денному постали розгляд законопроекту „про внесення змін до Конституції України” і відповідно питання щодо третього туру виборів, згідно регламенту була розглянута і прийнята постанова щодо двотижневої відпустки і її ухвала. Пан академік, який на той час був головою парламенту, хвацько забув послатись до парламентарів на предмет непересічності ситуації і закликати до можливості подальшого проведення засідань, на що неодноразово посилався в подальшому як на стабілізуючу функцію парламенту та відповідної ролі головуючого. За сім маємо поєднання реформи і третього туру, що завбачливо забезпечує політичну кар’єру сьогоднішнього примірювача. Отож, вчасно позбавивши прав і свобод, на сьогодні є можливість купувати обіцянками відсотків політичне майбуття. Сьогодні він позивається до громадянської свідомості парламентарів, здобуваючи політичні дивіденди, забезпечивши гальмування запропонованих ним ініціятив чотири роки тому. Чекаємо на подальші успіхи Литвина на ниві просвітництва і політичних профанацій, адже переконані в його належній участі у політичному конфлікті влади навколо конституційної реформи, готовність до загострення якої не за горами, адже Литвин демонструє політичну активність.

Гриць Пилипович, власкор