З 2004, „революційного” року, кількість ГО, МГО та ОСС стрімко виросла і за оптимістичними підрахунками, динаміка активності молоді та громадськості стрімко зростає. Також, дехто прогнозує через 10-25 років винекнення критичної маси свідомої громадськості, молоді, близько 30%, яка кардинально змінить соціально-політично-економічний устрій країни в соціально-центроване русло. Особисто в мене виникають сумніви що до прогнозованого нового устрою, хоча зміни дійсно наближаються.

Потрібно розділити дане питання на якісні складові:

Склад ГО, мотивація лідерів, особисті плани.

Джерела, умови фінансування діяльності.

Програмні цілі.

Методи досягнення.

Інформація.

Для того щоб сформувалось бачення необхідних корисних змін в державному механізмі, необхідно усвідомити наявний механіз функціонування. А так, як система державного управління в існуючому форматі направлена на тінізацію та „сикретність”, що завжди дозволяє уникнути відповідальності за недолуге керівництво, невиконання, та зловживання, то повною інформацією ми не взмозі оволодіти, а теоретичні знання кардинально розходяться від практичної реалізації, що побудована в основному на особистісних зв’язках, „круговій поруці” та „відпотолочних” методах роботи .

Лідерів та учасників громадського руху можна довго класифікувати, але виділимо тих для кого дана діяльність:

* Можливість навчання для подальшого застосування в іншій професіональній діяльності.

* Цікаве проведення часу.

* Можливість заробляти гроші.

* Тимчасова самореалізація (зайнятість, потрібність).

* Формування „корисних” зв’язків.

Як би то не було сумно, в ГО та ОСС існує замовчувана ієрархія. Амбітні „свідомі”(в певному напрямі) лідери безжалісно експлуатують вівцеподібних активістів дуже часто не на користь інтересам цих самих активістів. Так, це свого роду тренінг, але і час кріпакування.

Більшістю лідерів рухає власний корисливий інтерес, а не ідея. В даній системі, задоволення власного інтересу впирається у використання інших людей, або в тіньові схеми. Для тіньвих схем необхідні з’язки з людьми що погрузли в занепавшій теперішній системі і паразитують на своїх співгромадянах. Для того щоб налагодити зв’язок з даними людьми необхідно грати по їхнім правилам, що поступово затягує у взаємозалежність та „забрудненість”, що робить людей заручниками ситуації.

Для людей що прийшли за навичками дана робота просто гра і через короткий проміжок часу вони займають „теплі” ніші в прогнившій системі, тому бажання щось змінювати в них так і не виникає.

Ті хто рухаються бажанням приємно провести час здобувають професію „Хороший парубок”, після цьго окунаючись в загальну схему.

Деякі люди уникаючи психологічних зажимів намагаються забілити своє почуття неповноцінності і часто стають „кріпаками” „свідомих” лідерів.

В наш час ефективна робота нероздільна з відповідним фінансуванням, як ресурсів так і часу. Як ми знаємо основними джерелами фінансування в нас є фонди, держава, політика, та приватні особи. Якщо не враховувати поодинокі виключення. Серйозне державне фінансування в Україні тісно пов’язане з корупційними схемами, а згода на застосування цих схем, всупереч цілям на які повинні йти вибороні кошти, мотивовано не світлими ідеями, а ласим шматочком до кишені. Фонди частіше розглядаються як „дійні корови” і процвітає грантоїдство. Політичне фінансування соціальних проектів часто стає інструментом злочинного впливу на громадську позицію людей. А приватні особи реалізують свої вузькі часто бізнесові інтереси.

Вся ця кіпа прихованих інтересів донорів та відмивання коштів призводить до повного нівелювання єфекту декларованого в меті проектів та засмічує свідомість цільової аудиторії нав’язаною інформацією в якості оплати за фінансування, джерелам.

Найживописнішнім в діяльності громадських формувань є декларовані цілі. Лідери подібних формувань добре вміють писати плани та звіти, і виголошувати популістичні промови. Людей вже давно тримають за дурнів підкидуючи хліба та видовищ, підмінюючи пріоритети та нав’язуючи цінності. Ті хто розраховують на успіх повинні діяти по загально приянятим правилам, сумно, ала інертність свідомості натовпу не дозволить сприйняти нові погляди.

Багато лідерів романтиків розраховували шляхом підігрування здобути важелі для просування поступових змін, але шлях пройдений до здобуття цих важелів зробив іх залежними від корумпованої системи, тому що натовп з радістю лінчує цапів відбувайл сублімуючи в них символ своєй неповноцінності.

Донорам вцілому також байдуже як насправді реалізоване те на що офіційно виділені кошти, так як контролем займаються ті ж безідейні обивателі що ретранслюють нагору милозвучні звіти.

Що ми маємо у підсумку:

* Натовп розучений думати що самоексплуатується.

* Людей з натовпу що карабкаються по головам за власними обивательськими благами і підігрують системі експлуатації.

* Людей з натовпу що кудись викарабкались та підтримують систему експлуатації для того щоб всидіти.

* Людей що самі стали системою експлуатації „тому що так тут заведено”.

Зміни прийдуть, але зведуться до перестановок в комірках управлінської структури, і абсурдний сценарій буде розігруватись, просто із новими акторами.

В даній ситуації неможливо знайти винних....

Функціонування даної системи перетворилось на самоорганізовуваний (диссипативний) тип....

P.S.

Багато хто з тих хто читає даного листа знає достатньо брудних фактів а також має достатньо доказів щоб знищити величезну кількість лицемірних псевдолідерів багатьох державних та суспільних рівнів. Але корисливі інтереси, „дружні” відносини, боягузливість, промитісь мізків міфом про приреченість намагань добитись правди, НЕ ДОЗВОЛЯТЬ змінити хоча б щось в цій нещасній країні.