Шановний пане Президенте !

П'ятимісячне сповзання країни в економічний і соціально-політичний колапс за потурання всієї системи влади примушує мене звернутися до Вас з наступним.

У газеті «Голос України» від 04.02.2009 р. була надрукована моя стаття «Економічну кризу подолаємо, якщо вийдемо з політичної», в якій зроблено наголос на тому, що:

- Українське суспільство несе недопустимо великі втрати за кожен день продовження економічної кризи в країні.

- Економічна ціна кризи для нашого народу суттєво зросте, якщо негайно не розпочати відновлювальні процеси в економіці країни.

- Відновлювальні процеси в економіці не можуть початися без подолання кризи влади, без встановлення персональної відповідальності керівника держави за вихід країни з кризи і концентрації у нього необхідних повноважень та формування нового антикризового складу виконавчої влади.

Щоб пояснити мої мотиви звернення з цим листом до Вас, пане Президенте, констатую наступне.

Весь час моєї роботи в АУБ з 1993 року характеризувався недержавним підходом влади щодо національної банківської системи (податки, диктат позичальника над кредитором, безмежний допуск у галузь іноземного капіталу і т.п.). В час теперішньої економічної кризи діяльність органів влади стала вкрай небезпечною для галузі, про що АУБ наголошувала у своїх зверненнях до Верховної Ради, Кабінету Міністрів і Національного банку України та інших публічних документах. Сьогодні є очевидним – ця система безвідповідальної влади рано чи пізно доконає банківську та інші галузі економіки і принесе біду українському народові, якщо її негайно не замінити на владу відповідальну.

Так розпорядилася доля, що історична відповідальність за Україну лежить на Президентові, хоч формально вона розпорошена між гілками влади. В час виклику цивілізаційного масштабу ця відповідальність вимагає від Президента країни і нової еліти рішучих дій і одвертої правди. Українське суспільство має потребу знати про погляди Президента на таке:

- Чи поділяєте Ви думку, що наявна система влади, частиною якої є Президент країни з обмеженими повноваженнями, не здатна в принципі запустити відновлювальні процеси в економіці?

- Якщо так, чи розглядаєте Ви можливість взяти на себе особисто, за належного суспільного сприяння, справу виведення країни з економічної кризи і порятунку країни?

- Чи поділяєте Ви думку, що за півтора-два роки можна зупинити негативні тенденції в економіці та започаткувати позитивні зміни?

- Чи доцільно було б Президентові країни розпочати публічний діалог з суспільством та з керівництвом Верховної Ради, Кабінету Міністрів України і опозиції про те, щоб йому надали законні повноваження для роботи над виведенням країни з кризової ситуації?

В народі є сили, пробуджені Майданом, яких політична верхівка недобачає і не враховує. Вони приходять в рух. Ці сили сприятимуть позитивним зусиллям, при належних діях оновленої влади.

Продовження існування владної невизначеності поширює гангрену з владної верхівки на суспільство і загрожує суспільним хаосом.

Шановний Вікторе Андрійовичу, у суспільства є вимога відповідальної влади, яка повірить у свій народ і його високе призначення, є домагання розумних та рішучих дій в час кризи.

Нагальна мета перед державою окреслюється ясно – вихід з економічної кризи. Мета подальшої діяльності ставить вимоги до якості владної команди.

Пряма персональна відповідальність за подолання економічного хаосу сприятиме правдивому визначенню причини кризи і шляху виходу з неї, підніме довіру людей до влади. Бо владі не вистачає не тільки грошей, їй не вистачає, в першу чергу, головного політичного ресурсу – довіри народу. Відновлення довіри є необхідною умовою зупинення деградації країни.

Криза вимагає від українців навернутися до правди і не дозволяє нам жити по-старому.

Буду вдячний за Вашу відповідь, пане Президенте.

Зі щирою повагою