НЕ БИЙМО ЇХ ПО ГОЛОВІ!

Час від часу в газеті м. Українки «Дніпровський Проспект» можна прочитати деякі висловлювання, спрямовані проти тварин, що живуть поруч з нами на території міста. Стосується це у першу чергу безпритульних собак і котів. Газета, звичайно, друкує не власну думку, а думку своїх дописувачів чи опитуваних, тобто “глас народу”, що за прислів’ям ніби дорівнює “гласу Божому”. Та, мабуть, Бог, якщо він вже створив життя на землі, не мав на меті потім знищити якихось тварин навіть на догоду улюбленому створінню — людині. Люди ж інколи бажають поставити деяких тварин у такі умови, щоб у останніх не залишилося жодного шансу на виживання.

Наприклад, одна вихователька дитсадка, схвалюючи ідею закриття у будинках сміттєпроводів, висловлювала надію, що внаслідок цього зникнуть коти. При цьому вона не пояснювала, чим викликана її ненависть до цих чотириногих. Хтось із читачів договорився до того, що нібито коти розводять тарганів і блох, а один з недавніх дописувачів у своїй замітці під назвою “Будинки стають чистішими” саме в котах побачив головних винуватців бруду в будинках. Бруд, що у значно більшій кількості залишають у під’їздах люди, чомусь не викликає обурення шановного дописувача.

На жаль, він не єдиний у нашому місті, хто негативно ставиться до котів. За кордоном в усіх цивілізованих країнах люди намагаються якось допомогти цим тваринам, підгодовують їх, надають їм притулок, можливість десь жити. У нас, чомусь, не так. Може, ми не цивілізована країна? А може, це не в усій країні, а тільки у нашому місті так вороже, а у кращому випадку байдуже ставляться до тварин? На жаль, і в багатьох інших місцях у нашій країні саме так ставляться до тварин, яких не можна доїти чи використовувати у і таке відбувається у першу чергу, в селах, бо сама природа сільського виробництва виховує суто прагматичне ставлення до тварин.

Корінні ж городяни, якщо люблять тварин, то просто так, ні за що, хоча користь є і від тварин нібито некорисних. Наприклад, там, де живуть коти, не водяться пацюки, які являють собою суттєву загрозу для людей. Окрім того, що пацюки псують оселі і харчі, вони ще розносять небезпечні хвороби, оскільки генетично набагато ближчі до людей ніж коти чи собаки. Можливо, внаслідок того, що у свій час у Європі через релігійні забобони інквізиція заохочувала знищення кішок, цю частину світу у Середньовіччя буквально спустошували епідемії чуми, бо не було кому боротися з рознощиками хвороби.

У природі не все так просто. Часто навіть чимось шкідливі тварини виявляються необхідними. У Китаї, наприклад, знищили у свій час всіх горобців, а потім довелось завозити їх з інших країн.

У Радянському Союзі під час блокади Ленінграда загинули майже всі кішки, тому після війни кілька вагонів цих тварин з різних областей країни було завезено у Ленінград як стратегічно важливий вантаж.

А у нас в місті ходять чутки, що готується акція зі знищення котів за допомогою отрути. Така акція, якщо вона відбудеться, крім того, що може потрапити під дію положень закону про захист тварин, бо отрута завдає тваринам великих страждань, а це вже навіть в нашій країні вважається карним злочином, вона, ця акція може мати непередбачувані наслідки з точки зору появи тварин більш небажаних ніж коти. А якщо дехто покладається цілком на ядохімікати, то йому не гріх би знати, що найбільш стійкі до цих речовин саме пацюки, чого не скажеш ні про котів, ні про людей.

Якщо нам так вже дошкуляють коти, то давайте просто не пускаймо їх у під’їзд! Нехай живуть собі у підвалах, де вони, до речі, не розводять ні тарганів, ні навіть бліх. А от дехто з нас лінується просто зачинити за собою двері. Чи не варто почати з самих себе і на прикладі відомого поета не бити “братів наших менших по голові”!

О. Драндар

СОБАЧИЙ ПРИТУЛОК „У ЧОРТА НА КУЛІЧКАХ”

Про те, що в Коростені має відкритися собачий притулок мені розповідали давно, але з ентузіасткою цієї надзвичайно важливої справи Іннесою Власюк (на знімку) пощастило зустрітися зовсім недавно. Вона вже півроку очолює міську громадську організацію "Твій друг".

- Це надзвичайно велика проблема - бродячі собаки в нашому місті, - каже Іннеса Валеріївна. - Хоча я ніколи не займалася цією справою. Правда, бувала в Гостомельському притулку...

- Як прийшла така ідея створити у нас притулок для собак? - запитую.

- Я коли влітку минулого року побачила, як вбили серед білого дня собачку, я впала в транс... Звернулася до інтернету і побачила, що в державі є стільки притулків, а в нас - навіть ніхто не говорить про це. Я написала листа в мерію. Мене запросили туди, і в нас зійшлися інтереси. Була безмежно радою! Потім запро-понували кілька місць, тож ми вибрали саме це.

...Варто зазначити, що майбутній притулок справді розміститься на 10 сотках і, як мовиться, "у чорта на кулічках". Мені навіть важко описати, де це (десь за "Хіммашем", в районі колишньої вертольотної частини, серед боліт, сухостоїв, смітників, запилюжених стежок). І поки що на цьому місці виросло лише кілька бетонних стовбів. Хоча зі слів Іннеси Валеріївни тут будуть і вольєри для тварин, і "ідальня", і ветеринарна допомога, і, словом, усе як потрібно.

- Чим і хто допомагає вам?

- Міський голова дуже гарно спілкується з нами, обіцяє допомогу. Справжньою паличкою-виручалочкою є Леонід Якубовський. Найбільше сприяє локомотивне депо. Чимало допоміг і голова Асоціації керівників міста Василь Куницький. Ніколи не відмовляє директор РЕМу Андрій Солтис. Чудова жінка приватний нотаріус Людмила Доброльожа. Справжній ентузіаст і Наталія Харакоз. Правда, є такі, що й відмовляють нам, а є такі, що й відверто сміються.

- Вже якісь фінанси вам виділили під цю справу?

- Ні. Рахунок відкрили, на ньому є навіть 65 гривень (!). І все. Поки що ніхто й копійки не дав цікаво, що в одній із газет прочитав, що коростенська влада планує щорічно виділяти до 20 тисяч гривень...). Все зараз робиться на рівні: "Дайте, будь ласка". Але вже й перевіряють нас... Поставили скляночки в магазинах і зібрали 1200 гривень, витратили майже 200. На трактор, машину, робочу силу...

- На вашу думку, коли все це запрацює і ви приведе сюди перших "постояльців"?

- В принципі я думала, що вже навесні все запрацює, але ж самі бачите... Боюсь тепер давати прогнози. Хоча планую до кінця літа все задіяти. Спочатку все буде в найпримітивнішому стані, без даху. Підприємець Петро Адамович Тищенко дав нам каркас від "пазіка", то в ньому зробимо сторожку, потім виміняємо на метелобрухт вагончик, де розмістимо ветеринара. Є в же котли для варіння їжі. Зробимо якесь накриття і будемо варити.

...На прощання я подарував Іннесі свою книгу „Собака буває кусачою...” І ми ще трохи "помріяли" разом з нею про майбутній собачий притулок. Я їй чесно заздрив, а десь в глибині душі співчував. Бо хіба ж сьогодні, розставляючи скляночки в магазинах, можна зробити велику справу? Тоді, коли в місті не діють навіть найпроостіші правила утримування тварин. Коли зовсім відсутня правова база у стосунках людини і тварин. І коли в Центрі їх захисту працює лише з десяток ентузіастів. Коли, коли, коли...

А ось у Монреалі, приміром, таке товариство працює ще з 1869 року. А в Англії за скривджену собачку можуть посадити навіть за грати. Та я все ж сподіваюсь, в Іннеси все вийде. І ці сподівання стануть 100-відсотковими, якщо міська влада виділить справді хоча одноразово 20 тисяч гривень. А поки що подаю координати, куди ви можете спрямувати свою підмогу, небайдужі: ОАО "Райффайзен банк Аваль" в м. Коростень, МФО 380805 , ЕДРПОУ 36022940, Р/р 26009105647. Е-mail: lizet-li@rambler.ru

Віктор ВАСИЛЬЧУК.