* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ПРОЦЕНТ В ОВЕЧІЙ ШКІРІ

06:43 27.04.2009

ПРОЦЕНТ В ОВЕЧІЙ ШКІРІ

Нинішня криза банківської системи мені трохи нагадує біблійний сюжет про Содом і Гомору. Ті міста було покарано за надзвичайну розбещеність людей, що там проживали. А чи не заслуговують на покарання і деякі нинішні банки за їхню неправедну діяльність?

"Позичати у когось гроші – сказала якась розумна людина – це велика дурість: берешь чужі і на якийсь час, а віддаеш свої і назавжди". Ця сентенція вірна, але не повна. Вона не враховує всіх можливих наслідків для позичальника, якщо він бере гроші не у безкорисливого друга, а, скажімо, у лихваря. Але що робити, коли гроші потрібні саме зараз,а безкорисливого друга поруч немає?

Лихварством, як відомо, займаются всі банки. Інакше вони просто не можуть. Беруть гроши під процент у одних громадян і кредитують інших, теж під процент, тільки, звичайно, більш високий. Це і зрозуміло. Банк має отримувати прибуток, і питання лише в тому, яким може бути розмір цього прибутку.

Звичайно, кожен банк бажає отримувати прибуток якомога більший, от тільки у гонитві за надприбутком і банки можуть потрапляти у халепу, коли їм перестають довіряти: Як от у нинішній ситуації. Люди вже бояться класти гроші на депозит, знімають усе з рахунку і навіть не прагнуть брати кредити. Як на мене, це останнє, тобто кредит – найнебезпечніша операція, яку можна провести з банком.

Багато хто думає, що прибуток банка залежить від процентної ставки за кредит, і частково це вірно. Але не кожен знає, що процентна ставка може виявитися лише мізерною часткою з тих виплат, які клієнт банку, той, хто спокусився на банківський кредит, повинний буде виплатити до кінця терміну. І мова не йде про кредити в іноземній валюті, курс якої фантастично підскочив, що поставило громадян у надзвичайно скрутне становище. Я говорю про випадки, коли банки зухвало обдурюють громадян, що, на мій погляд, повинно підпадати під кримінальну статтю.

Можна на кожному кроці побачити банківську рекламу, у якій клієнтам пропонують надзвичайно низьку ставку за кредит, скажімо, усього 10%, і громадяни потрапляють у цю пастку, не відаючи, що ці десять відсотків у кінці терміну виростуть у десятки разів і громадянин нічого не зможе спростувати, тому що все це буде виглядати нібито законно.

Я кажу "нібито" тому, щомені просто не хочеться миритися з тим, що спритний шахрай у нашій країні може абсолютно безкарно обдерти простодушного громадянина і закон цьому громадянинові нічим не допоможе.

Остапу Бендеру з його численними засобами "відносно чесного" вилученя грошей у довірливих громадян таке навіть не снилося. Усі його "чесні" засоби усе ж таки могли підпасти під будь яку статтю, а ось витончені засоби бендерів від банківського бізнесу дозволяють їм вилучати у громадян сотні відсотків абсолютно без будь якого ризику для себе.

Ось конкретний приклад. У тихому степовому селі Верхній Рогачик, що на межі Херсонської та Запорозької областей, громадянка Дворнікова Тетяна Іванівна вирішила скористатися банківським кредитом, щоби купити собі мобільний телефон за 1690 грн., моделі, про яку давно мріяла. Здійснити мрію виявилося вельми легко. Магазин, де продавалася жадана мобілка, продавав їх у кредит. Юлія Євгенівна П’ятигорець – кредитний інспектор такого собі "Комерційного банку "Дельта", що надавав послуги з кредиту, постійно перебувала при магазині і вона швидко допомогла Дворніковій оформити угоду.

Я навожу повністю прізвище та ініціали кредитного інспектора тому, що від неї залежало багато. Як чесна людина, вона могла би пояснити клієнтці, у що їй обійдеться так званий 10-ти відсотковий кредит насправді. Але вона і не подумала цього зробити. Просто склала довжелезний документ, який, однак, умістився на двох сторінках. Умістився, тому що був набраний таким дрібним кеглем, що його можна було розібрати хіба що за допомогою дуже сильної лупи. Проте був зекономлений папір, для документа, який вміщав безліч пунктів, щоби усунути будь які непорозуміння у майбутньому.

Пунктів було, дійсно, багато, але клієнтка звертала увагу лише на ті, що їй здавалися головними. А головним їй здався пункт з тими легкими 10% кредитної ставки, що на її думку, здорожить її покупку лише на 10 відсотків, тобто на 169 гривень. В документі ця сума, тобто 169 грн. була присутня. Вона фігурувала як "плата за надання кредиту відповідно до умов цієї угоди". Правда, більш ніде в документі ці "умови Угоди" не розшифровувалися і навіть не згадувалися. Просто повідомлялося, що загальна сума кредита, що надавався на 34 місяці, складала 1859 гривень.

Наївна жінка вважала, що ці 1859 гривень і були кінцевою сумою, яку їй треба погасити. Звідки їй було знати, що без вищої економічної, а ще й юридичної освіти, не розуміючи всіх цих відтінків фінансових термінів: "кредитна ставка", "плата за кредит", "загальна сума кредиту" в нашій країні купувати будь що за банківським кредитом це те ж саме, що недосвідченій людині на ринковій площи наважитися зіграти з наперсточниками.

Правда, для певних речей, здавалося б, і не треба було мати якоїсь особливої освіти.

Щомісячну плату за кредитом угодою було визначено у 120 гривень, і залишається лише дивуватися, чому жінка, яка спокусилася легкими десятьма відсодками плати за кредит, не замислилася і не підрахувала: а скільки ж це вона сплатить на кінець терміну, якщо ій призначено платити по 120 гривень на протязі довгих 34 місяці? Можна було відразу визначити, що це складе 4080 гривень, а не 1859, які їй, на її думку, тільки і треба було виплатити. Вона ж і обрала термін сплати кредиту у 34 місяці, вважаючи, що довший термін зменшить суму щомісячних виплат.

Важко сказати, що вона думала, але абсолютно ясно, що вона дуже неуважно прочитала документ. Можливо, вона вважала, що 10% – це плата за весь термін кредиту, а насправді – це лише кредитна ставка за рік. А за 34 місяці, можна підрахувати, цих відсотків набіжить понад 31! А це складе додатково вже не 169 грн., як вважала жінка, а біля 524 гривень!

Стривайте, скажете ви, все одно, не виходить! Якщо до 1690 грн. додати 524, то буде всього 2214 грн, а не 4080. Цю суму можна було б погасити, сплачуючи усього по 65 грн. щомісяця!

Але, як у будь якому фокусі, у тому числі, як і у фокусі з наперстками, в угоді є маленький секретик, який дозволив 10% процентної ставки перетворитися у більш як 141%!

Чи занадто уважно вдивляються люди у дрібні цифри, до того ж, набрані мікроскопічним шрифтом! Але саме дрібна цифірка і привела до збільшення загальної суми виплат за кредит більш ніж у 14 разів!

Виявляється, клієнт повинний не лише погасити борг за придбану річ, не лише сплатити відсотки з цього боргу, але він зобов’язаний ще й оплачувати вартість так званих "послуг з ведення кредитної справи". Коштують ці "послуги", здавалося б, чисту дрібницю – якихось там 2,99% від суми кредиту.

Вразились? Ось і клієнтка не вразилася, бо не звернула увагу на те, що ці відсотки їй будуть нараховувати щомісяця! А якщо б звернула увагу, то зрозуміла би, що за рік ці відсотки перетворятся на 36%, і якщо їх додати до 10% кредитної ставки, то на рік це буде вже не десяти-, а сорока шести-процентний кредит, що вже могло похитнути намір клієнтки брати кредит у цьому банку. Але вона взяла кредит навіть не на рік, а майже на три роки, тому сукупність усіх відсотків і склала більш як 140%, а це така рентабельність, заради якої, за словами класика марксизму, "немає такого злочину, на який би не пішов капітал"!

Хочеться звернути увагу на некруглу цифру 2,99 – відсоток, який в угоді клієнтка повинна щомісячно платити за "обслуговування кредиту". Чому не всі 3%? звичайно, це є – відомий психологічний прийом, який застосовують часто і рекламодавці, коли пропонують товар за ціну, що на копійку не дотягує до круглої суми. Але в угоді є і така некругла цифра, як 34 місяці. Чомусь не три роки, а саме місяці. Роки – це не гроші, їх, нібито, немає для чого приховувати. А тут мета – не приховування. Тут некругла цифра просто для того, щоби важче було рахувати на ходу.

Але ми назвали ще не всі заморочки, що були в угоді. Вище ми лише згадали про те, що жінка зрозуміла слова "плата за кредит" як кінцева сума, яку їй нібито треба сплатити крім вартості придбаної речі. А виявляється, що "плата за кредит" – це окрема плата, яка додається відразу до суми кредиту і штучно збільшує цей кредит ще на 10%. І всі розрахунки подальших відсотків йдуть вже не від вартості придбаної речі, а від нової суми, яку банк нібито надав клієнтці.

Таким чином, декларуючи на словах десятивідсотковий кредит, згаданий банк наварює у півтора десятка разів більше, причому абсолютно не підпадаючи ні під яку кримінальну статтю! А може, все ж таки підпадає? Скажімо, під четверту частину статті 190 КК України? Хіба це не є шахрайством у особливо великих розмірах, здійснене організованою групою? Говорячи про особливо великий розмір, я маю на увазі і те, що вказаний банк обдурив подібним чином не лише громадянку Дворнікову з Верхнього Рогачика. У пастку банку потрапила велика кількість мешканців і у цьому самому Рогачику, а ще треба підрахувати, скільки їх потрапило по всій Україні у населених пунктах, де є представники даного банку! І не всі клієнти, мабуть, брали кредити виключно для придбання мобілок. А якщо людина взяла гроші, щоби купити автомобіль, або на житло? Як вона зможе потім оплатити не лише його вартість, але ще й 140% додатково? А якщо вона візьме гроші на бізнес? Банк же її розорить, знищить, поставить на межу самогубства! Так хіба не можна в нашій країні зробити що-небудь для того, щоби наперсточники від банківської справи боялися так зухвало обдирати громадян?

Звісно, наша держава поки ще не дуже правова. Це в Америці громадянина треба обов’язково перепросити, чи він зрозумів суть документа, який йому пред’являють для підписання і навіть злочинця попереджують, щоби він був пильним, оскільки його відповіді можуть бути спрямовані проти нього. Там дуже бояться, що громадянин потім заявить, що його не попередили. Дуже хочеться, щоби і в нас було так.

А ще хотілося би, щоби зажерливим ділкам у нас просто було невигідно здійснювати подібні дії. Адже існує таке поняття в економіці як податок на рентабельність. Це, коли прибуток, який надмірно перевищує витрати, обкладається податком, що набагато перевищує цей прибуток. У деяких країнах такий податок існує. Чому б його не ввести і в нашій державі? Тоді не лише банкірам з великої дороги буде невигідно шахраювати. Невигідно буде і іншим бізнесменам безпідставно завищувати ціни на особливо ліквідну продукцію, невигідно стане бути монополістом. І тоді мимоволі багатьом бендерам від нечистоплотного бізнесу доведеться перекваліфіковуватися в управдоми. А можливо, й економічні кризи стануть рідше струшувати суспільство?

Олександер Драндар