* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ЦЕНЗУРА В НСПУ

17:49 26.10.2012

ЦЕНЗУРА В НСПУ

 

Шановні колеги! Звертаюсь до Вас у такий спосіб, бо повністю фінансово залежні від Секретаріату НСПУ керівники спілчанських газет С. Козак і                      М. Сидоржевський надрукувати у будь-якому вигляді моє пояснення відмовились.

 

 

«ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ» ПО-БАРАНІВСЬКИ,

або

НА КАЛЕНДАРІ  НСПУ  - 1937 РІК?

 

Сумний фейлетон, написаний з приводу:

1). публікації за підписами семи секретарів НСПУ на офіційному сайті НСПУ. 08 Жов. 2012, Адміністратор.  Рубрика: Новини НСПУ;

2). тих же звинувачень в «Літературній Україні» за 11.10.2012 р. «Про становище в Київській обласній письменницькій організації»  (без виправлень стилю, граматики  і орфографії):

 

«У червні 2003 року рішенням Президії НСПУ було створено додаткову спілчанську структуру - Київську обласну письменницьку організацію. Головним мотивом цього кроку стало запевнення її організатора Анатолія Гая в тому, що влада області пообіцяла виділяти на потреби письменників новоствореної структури чималі кошти. Очевидно, в цьому був свій резон. Проте всі подальші роки існування КОО виявили зовсім інше її призначення. Про це - дещо згодом. А тим часом спинімося на подіях останніх місяців.

У липні ц.р. А.Гай подав керівництву Спілки заяву такого змісту (дослівно): «У зв'язку з переходом на іншу роботу в Апарат Верховної Ради України прошу звільнити мене від обов'язків голови КОО НСПУ з 20.07.2012 р.» Від-ставку А.Гая було прийнято згідно із Статутом НСПУ та чинним трудовим законодавством. На перехідний період (до звітно-виборних зборів, попередньо призначених на вересень) рішенням секретаріату НСПУ тимчасово виконувати обов'язки голови КОО було доручено Іванові Кокуці, якого рекомендував як майбутнього голову той же Анатолій Гай. Те саме рішення секретаріату зобов'язувало А.Гая передати І.Кокуці установчу то робочу документацію і печатку організації, а голову Контрольно-ревізійної комісії НСПУ Галину Тарасюк - здійснити перевірку надходження і витрат коштів КОО. На порушення ухвали керівного органу Спілки документи передані не були, а голову КРК Галину Тарасюк не допущено до виконання її статутних обов'язків з тієї причини, що, мовляв, обласна організація має свій контрольно-ревізійний орган і "верхам" немає чого втручатися в справи "суверенного" спілчанського підрозділу.

І все ж перевірку здійснити довелося. З'ясувалося, що Київська обласна письменницька організація, всупереч законодавству та постанові спілчанського секретаріату про обов'язкову паспортизацію обласних підрозділів НСПУ, не зареєстрована у відповідному органі юстиції, не має власного рахунку, а печатка її - зразка невідомо яких часів. Натомість зареєстровано Білоцерківську міську організацію НСПУ (така структура не передбачена жодним пунктом Статуту НСПУ), головою якої є Анатолій Гай. Коли А.Гаю було зауважено про необхідність відкрити банківський рахунок обласної організації, той відказав, що такої потреби немає, оскільки він практикує "специфічну схему" роботи з коштами. Вдалося встановити й цю "специфіку".

Грошові потоки нібито на потреби обласної організації надходили на адресу трьох юридичних осіб, до яких прямо причетний А.Гай. Це - ТОВ "Культура", "Білоцерківдрук" і ФОП "Кравець". Лише протягом 2011 року за велінням тодішнього спілчанського керівництва цим комерційним структурам з коштів НСПУ перераховано:

 

- 31.08.2011 р. - 14 280 грн.;

- 09.09.2011 р. - 33 320 грн.;

- 22.09.2011 р. - 15 000 грн.;

- 10.10.2011 р. - 23 000 грн.;

- 11.10.2011 р. - 4 700 грн.;

- 13.10.2011 р. - 350 грн.;

- 17.11.2011 р. - 8 000 грн.

Загальна сума - 98 тисяч 650 грн.

 

Йдеться, повторюємо, тільки про 2011-й рік. Виникає запитання: керівництво якої іншої обласної письменницької організації мало такі дивовижно-щедрі фінансові "преференції" від Спілки?! І скільки ще коштів надходило в розпо-рядження А.Гая від обласної влади? Відповіді поки що немає, адже у Анатолія Івановича  -  "своя" контрольно-ревізійна комісія, а спілчанській, загальноукраїнській, до його справ з фінансами - зась!

Уже майже рік А.Гай морочить голову секретаріату, Президії, Раді НСПУ ефемерним боргом Спілки перед ним за укладання і випуск письменницьких довідників, оперуючи підписаною ним та В.Яворівським угодою, за якою по-слуги упорядника оцінено на суму 15 000 гривень. Насправді значну текстову частину довідників (420 сторінок із 587) на цифрових носіях А.Гаю передало видавництво "Український письменник". Взагалі викликає подив той факт, що вперше за багато років Спілка доручила випуск довідників не власному видавництву, а людині, яка не має практики й досвіду такої роботи майже енциклопедичної складності. Як же повівся з дорученою справою новітній упорядник? Найтолерантніша оцінка - безвідповідально. Допущено численні фактичні й   текстові помилки, помітно сліди волюнтаризму щодо висвітлення біографічних даних письменників. Не забув А.Гай і про себе "коханого": довідниковий автокоментар майже на цілу сторінку охоплює такі "вагомі" штрихи власної біографії, як "з відзнакою закінчив ф-т журналістики", "пройшов шлях від літературного працівника багатотиражки до зав. кореспондентським пунктом республіканської газети", "упорядник багатьох антологій і альманахів", "нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня та одинадцятьма державними нагородами колишнього СРСР та іноземних держав, Почесними відзнаками НСПУ" і таке інше.

До речі - про державні нагороди. Разом з А.Гаєм такий самий орден "За заслуги" має і його дружина Гай Галина Семенівна. Якщо інформація про це розміщена в письменницькому довіднику, то вочевидь треба розуміти, що йдеться про літературні заслуги подружжя. В чому вони виражаються, в яких творах і книжках, що закономірно в такому разі мали б стати предметом зацікавленої уваги літературної критики, читачів, громадськості? Навряд чи хто дасть відповідь. Зате цілком очевидно, що недарма А.Гай (див. Довідник) "обирався депутатом 6 скликань Білоцерківської міської та Київської обласної рад".

Цьогорічним лауреатом обласної літературної премії ім. Г.Косинки стала... Вгадайте, хто? Галина Гай. Хоча попереднім рішенням журі премію присуджено іншому письменникові. У Гаїв уже й премії приватизовано!

Після заяви про звільнення з посади голови КОО у зв'язку з переходом на роботу в апарат Верховної Ради А.Гай - уже рядовий член організації - про-довжував керувати нею, призначати й перепризначати дні проведення письменницьких зборів, погрожував не угодним йому колегам виключенням зі Спілки й "дати по морді" членам секретаріату НСПУ. На зауваження голови НСПУ про неправомірність його "керівних" дій А.Гай відповів: "Я відкликав заяву про звільнення з посади".

По-перше, такої заяви у письмовому вигляді колишній голова КОО досі не подав. І по-друге - таку заяву буде розглянуто тільки після того, як у ній буде посилання на те, що А.Гай звільнився з державної служби, бо ж саме через вступ на неї йому довелося писати попередню заяву.

Було б несправедливим не визнати значної помітної організаційно-творчої роботи у середовищі письменників Київщини. Але воднораз треба констатувати, що Київська обласна письменницька організація під багаторічним незмінним керівництвом А.Гая перетворилась у його вотчину, фактично непідконтрольну Спілці. Таке позастатутне становище означає загрозу самому існуванню НСПУ як демократичній і воднораз структурованій за принципом централізму творчій інституції. Через те постановою Президії НСПУ (а це саме її статутна прерогатива) від 25 вересня 2012 року скасовано рішення цього ж керівного органу Спілки від 20 червня 2003 року про створення у складі НСПУ Київської обласної письменницької організації.

29 вересня ц. р. відбулися збори письменників Київщини, на яких ухвалено звернутися до Президії НСПУ з пропозицією переглянути рішення від 25.ІХ.2012 р. Ми, секретаріат НСПУ, визнаємо можливість такого перегляду. Але при цьому категорично заявляємо, що жодна обласна спілчанська організація не може й не буде існувати як чийсь особистий бізнесово-фінансовий проект з вивищенням її інтересів над інтересами Спілки. Розцінюємо дії А.Гая як такі, що спрямовані на підрив діяльності НСПУ, її структурно-організаційної єдності й цілісності. Письменники Київщини, на наше переконання, мусять виявити свою принципову позицію з даного питання.

 

Секретаріат НСПУ: В. Баранов, В. Барна, Любов Голота, Г. Гусейнов,           Д. Іванов, М. Каменюк, С. Пантюк, М. Сидоржевський, М. Слабошпицький.»

 

Тепер власне сам фейлетон.

 

Прочитав у  Інтернет-газеті «Українська правда» на блогу  Андрія Окари  матеріал «Владимир Казарин: от банка до Банковой: голова НСПУ Виктор Баранов как зеркало украинской культурной контрреволюции» і лише плечима стенув: чого ті кримські письменники так обурюються?

Ну прийняла Президія найдемократичнішої творчої спілки (принаймні такою НСПУ була до того, як її очолив В. Баранов у листопаді 2011 р.) в далекий від статутних принципів спосіб 15-ть нових письменників-новобранців Криму. Не сотню ж, як прийняла у Києві на перших своїх засіданнях інколи без жодної книжки, а лише  з газетними публікаціями, без відома обласних письменницьких організацій, без належно оформлених справ - зате своїх! у ейфорії від перемоги аж у 5 (п'ять!!!) голосів делегатів минулого з'їзду письменників.

Ну вигнав Віктор Баранов зі зборів кримських літераторів - не членів НСПУ. Ну трохи допоміг йому в цьому дуже відповідальний секретар НСПУ Володимир Барна, який після невдалого рулювання Тернопільською обласною письменницькою організацією двічі підряд одержав від своїх колег на звітно-виборних зборах «гарбуза», тож перебрався у столицю керувати уже не однією, а трьома десятками обласних (а що, тернопільчани, маєте?!! Не вмієте ви цінувати справжніх кадрів!). Але ж не розігнав цей творчий тандем  самі збори, хоча міг би. А що! Їм, спілчанським вождям, усе можна.

Ну проштовхнули замість знаного й шанованого письменника, громадського діяча, професора Кримського університету Володимира Казаріна голосами невідомо коли, ким і за якими документами прийнятих до лав НСПУ письменницьких «тушок» на посаду голови письменницької організації АРК регіонального директора "Приватбанку" Бориса Григоровича Фінкельштейна. Не менш знаного і шанованого, але тільки В. Барановим і його командою, бо ми досі про такого російськомовного письменника в українській літературі не чули. До речі, судячи з публікації, також підпільно прийнятого до НСПУ чотири місяці тому і без зайвих свідків та розголосу пошанованого В. Барановим врученням йому письменницького квитка на якійсь прибанковій конспіративній квартирі.

Але хіба й це трагедія? Не справиться Фількенштейн - кримські письменники матимуть змогу через три роки чи й раніше на більш демократичних зборах відправити такого дорогого Віктору Баранову письменника-фінансиста, що навіть готовий забрати його до Києва своїм заступником, у відставку.

А от членам Київської обласної письменницької організації, на відміну від кримських колег, нинішня Президія НСПУ ніяких шансів на виживання не залишила. 25 вересня 2012 р. на своєму засіданні вона проголосувала за ліквідацію організації письменників Київщини (див. офіційне повідомлення «Засідання Президії Ради НСПУ» на 2-й сторінці «Літературної України» у № 37 від 27.09.2012). Рішення по-письменницьки геніально коротке, без будь-якої трати душевних і розумових сил на мотивацію. Розігнали - і все, бо ТАК ВИРІШИЛА ПРЕЗИДІЯ НСПУ. А це вам не якісь там ревтрибунал, ЧЕКА, сумнозвісна сталінсько-єжовсько-беріївська «трійка» чи «найгуманніший у світі» народний суд почилого без Бога СРСР, які «ліквідовували» кого у підвалах Жовтневого палацу, кого у Биківні, а кого повільним замордовуванням на соловецьких та інших гулагівських табірних нарах. Але тільки  вміло підібраний новим головою Барановим  і законно обраний з'їздом колегіальний орган творчої спілки України міг додуматись до «ліквідації» одразу цілої організації. Причому проголосувала Президія, як це заведено у «найдемократичніших» суспільствах, партіях і організаціях, ОДНОГОЛОСНО.

Та хіба письменники Київщини це оцінили? Замість вдячності за «гуманне» рішення почали обурюватись, протестувати. А їх же не розстріляли і не відправили за колючий дріт, - всього лише розігнали. Ще й поблажливо запропонували влитись у Київську (міську) письменницьку організацію. Хоча їй до них не буде ніякісінького діла, бо своїх  майже вісім сотень членів, і з якої у 2003 році вони ледве вирвались. Зрештою дійшли до того, що 29.09.2012 р. скликали загальні збори, на які з'їхалося 29 членів «скасованої» організації з 46-ти. І що б ви думали?! Також ОДНОГОЛОСНО насмілились визнати рішення Президії про                 розпуск Київської обласної організації НСПУ незаконним! Більше того, вимагають  відмінити ганебну постанову і дати повідомлення про це в «Літературній Україні», а також скликати позачергові звітно-виборні збори організації.

Ще семеро членів КОО НСПУ,  які роками й десятиліттями не виходять зі своїх квартир через хвороби чи дуже поважний вік, написали заяви з вимогою збе-регти Київську обласну письменницьку організацію.

 Щоправда, не всі члени КОО НСПУ висловили свою думку, бо декого не змогли  знайти. Але ЖОДЕН член КОО НСПУ, до кого достукались, не висловився за розпуск своєї обласної письменницької організації.

Чи врахує цю з її точки зору абсолютно неважливу для спілчанського ареопагу колективну думку нинішня Президія НСПУ, яка з неймовірною легкістю порушила Закони України «Про громадські організації», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», Статут НСПУ  і Положення про Київську обласну організацію НСПУ,  затверджене такою ж законно обраною Президією НСПУ в червні 2003 року?

Тут одностайної думки у письменників Київщини, як і в усіх зацікавлених, немає. Песимісти пророкують, що своє незаконне рішення Президія спробує «узаконити» на найближчій Раді НСПУ, де, як вони вважають,шляхом чисток більшість становлять слухняні виконавці волі В. Баранова і його команди.  Оптимісти твердять,  що переможе здоровий глузд і Президія врахує думку 46-ти членів НСПУ, які  мають і хочуть надалі мати свою власну обласну організацію та в її складі кілька міськрайонних, які, не взявши за роки свого існування з каси НСПУ жодної копійки, ведуть велику творчу, видавничу, просвітницьку і громадську роботу на Київщині. А реалісти впевнені, що втілюється дуже проста і давно                   відпрацьована в Україні рейдерська схема: нинішня Президія НСПУ цілком в дусі проголошеної програми «очищення, перезавантаження, деполітизації» по-слідовно впроваджує зачистку неугодних кадрів у областях, ставить слухняних голів (авторів однієї-двох книжчин-«метеликів») або й зовсім ліквідовує письменницьку організацію, яка так чи інакше причетна до майна НСПУ і може становити певну небезпеку при його «прихватизації». Скажімо, Київська обласна майже 9 років працювала в Будинку письменників у Києві на Банковій, 2, а на території Київщини розміщений Ірпінський Будинок творчості. В Криму знаходяться інші Будинки творчості НСПУ. Є передчуття, що наступними у списку на упокорення чи й ліквідацію стануть Одеська ОО НСПУ (має на своїй території Будинок творчості) та Львівська ОО НСПУ (з Трускавецьким пансіонатом «Нафтуся»).

Який з прогнозів справдиться - покаже час. Одне можна прогнозувати стовідсотково: не всі письменники побредуть слухняною отарою туди, куди вкаже без оглядки на закони, совість і здоровий глузд  Віктор Баранов - «найдемократичніший» з усіх керівників Спілки письменників України від дня її створення і до дня запланованого ними чи за них майбутнього розпуску Спілки. Той самий «патріот» і «демократ», котрий у серпні цього року в найчорніші дні нашої не-рівної битви з неукраїнською владою, яка проштовхувала «двуязичний» анти-український закон, «колєнопреклоньонно» прийняв з рук цієї влади орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Орден як визнання «особливих» заслуг за трохи більш ніж піврічне скандальне керівництво письменницькою спілкою.

 

... А  «тушкова» хвороба в Україні, виявляється, дуже заразна. Боронь Боже,  аби не переросла в епідемію на зразок пташиного чи свинячого грипу...                                                                                

                                                                                                Анатолій ГАЙ,

член СПУ з 1986 р., Ради НСПУ з 1995 р.,

 Президії  НСПУ з 2005 до 2011 р.

7  років очолював Київську  обласну письменницьку організацію,

яка виросла за цей час з 18-ти до 46-ти членів

 

P.S.  (уже без гумору, навіть сумного)  У липні 2012 року я ще до скандалу ДОБРОВІЛЬНО подав  В. Баранову заяву про звільнення з посади голови Київської обласної письменницької організації у зв'язку з переходом на іншу роботу. Отже, нині написав усе вищевикладене не з позицій «ображеного», як це по-квапились приписати професору Володимиру Казаріну.

Я не боюсь тієї неправди, яку пишуть про мене семеро секретарів НСПУ на офіційному сайті НСПУ  і в її друкованому органі «Літературній Україні», де після вимушеного, крізь зуби: «Було б несправедливим не визнати значної помітної організаційно-творчої роботи у середовищі письменників Київщини» вилили на мене стільки бруду й брехні, як не діставалося ніколи за все моє довге й нелегке життя.

Згадаю лише найбільш кричущі.

Щодо нібито розкрадених Гаєм коштів НСПУ. Названі суми Київській обласній організації НСПУ ніколи не перераховувались. Очевидно, мова йде про перерахування на надрукування довідників НСПУ до VI з'їзду письменників, проведення Всеукраїнської наради молодих літераторів у Ірпені, яку я очолював, та випуск альманаху з творами її учасників за договорами, які укладало тодішнє керівництво НСПУ з господарськими та поліграфічними підприємствами Київщини, бо Ірпінь саме на її території. А про деякі з наведених на сайті сум і організацій, яким вони перераховувались, я взагалі не маю ніякого уявлення, бо ніколи навіть не чув про них. Дуже прошу Ревізійну комісію НСПУ незаангажовано розібратись з моєю участю в цих грошових перерахуваннях і сказати людям правду, куди й на що вони перераховувалися.

Щодо звинувачення «Натомість зареєстровано Білоцерківську міську організацію НСПУ (така структура не передбачена жодним пунктом Статуту НСПУ), головою якої є Анатолій Гай.» Пораджу секретарям НСПУ відкрити діючий Статут НСПУ на сторінці 9 і прочитати пункт 4.1.: «НСПУ має свої організації в автономній республіці Крим, в областях та містах України». То чому створена 12 червня 1997 р. Білоцерківська міська організація НСПУ, яка на момент створення налічувала 7 членів (нині 14-ть) «...не передбачена жодним пунктом Статуту НСПУ»?  Ще раз підтверджується впевненість, що наші нинішні спілчанські керівники, судячи зі зроблених за неповний рік порушень, або взагалі ніколи не читали Статут НСПУ, або повністю його ігнорують і керують творчою організацією по своїм «понятіям».

Тепер про те, як «сприяли» виданню спілчанського довідника тодішній голова Київської міської організації НСПУ В. Баранов і його підлеглі. Саме з їхньої вини у довідках письменників Києва - більше півтори тисячі помилок. Багатьох київських письменників просто «забули». В новому довіднику 2012 року я, за свій кошт обдзвонивши всіх членів НСПУ, наскільки зміг додзвонитись, ці помилки повиправляв. А от звинувачуючий ареопаг - нинішні секретарі НСПУ Л. Голота, С. Пантюк, М. Сидоржевський, М. Слабошпицький взагалі не надали своїх творчих довідок, і я збирав, наскільки це було можливо за два місяці перед з'їздом, матеріали про них  з різних публікацій.

Щодо нібито переданих мені «Українським письменником» матеріалів. Так, передавались, але тільки частина попереднього  письменницького довідника 2006 року, - без фотознімків письменників, у розкиданому вигляді. Все одержане довелось переробляти як застаріле, набирати і верстати заново. Нинішнє керівництво «Українського письменника», яке уже не є спілчанським монополістом, бо такі ж письменницькі видавництва нині створені у кількох областях, до тих матеріалів не має  ніякого відношення. Та й не ми, спілчани, вирішуємо, що, кому і по чім друкує нинішній «Укрпис», а його новий директор за фінансової підтримки  нинішнього спілчанського керівництва.

Щодо орденів. Ніколи я не виколінковував їх у начальства чи влади ні під час військової служби, в тому числі і в «гарячих точках», ні в незалежній Україні. Одержував їх за тяжку, часто небезпечну для життя службу або за конкретну заслугу. А згадувані у звинуваченні ордени «За заслуги» вручили нам з дружиною за кращі в Україні книги про Голодомор 1932-1933 років, -  мені у 2007-му, а Галині - у 2008-му році за рейтингами Інституту національної пам'яті України.

Щодо депутатства. Невже я вчинив щось проти совісті чи НСПУ, коли виборці аж шість разів, починаючи ще з радянських часів, з-поміж багатьох кандидатів надавали мандат депутата обласної чи міської ради саме мені? Звинувачувати за це можуть або заздрісники, або дуже не люблячі мене люди.

Щодо обласної літературної премії ім. Г. Косинки. ЇЇ нині очолює на А. Гай, як твердять секретарі, а за посадою начальник Управління культури Київської облдержадміністрації. у 2011 році  після відкритого обговорення таємним голосуванням цю премію присудила Галині Гай у творчому змаганні з кількома кандидатами за збірку поем і віршів комісія з 6-ти відомих письменників і 3-х представників обласної влади. Я на  цьому обговоренні з етичних міркувань навіть не був присутній, що підтвердять мої колеги-письменники. Отож твердження Секретаріату НСПУ «Хоча попереднім рішенням журі премію присуджено іншому письменникові. У Гаїв уже й премії приватизовано!» також є абсолютно безпідставним, неправдивим і по суті своїй наклепницьким.

Щодо відмови у перевірці справ КОО НСПУ Ревізійною комісією НСПУ. Я дій-сно попрохав Г. Тарасюк проводити перевірку разом з ревізійною комісією КОО НСПУ. Після цього повторно питання не ставилось. Більше того, невдовзі мені зателефонувала сама Г. Тарасюк і повідомила, що вона не згодна з нинішнім курсом керівництва НСПУ і подала заяву про звільнення. Чи підтвердить відома письменниця і до обрання на високу посаду член нашої обласної організації факт такої розмови - то на совісті самої письменниці.

Я й нині готовий відзвітувати про свою роботу і кошти, що залучались мною для підтримки письменницької діяльності на Київщині, і зроблю це на звітно-виборних зборах нашої організації, які ще два місяці тому мав скликати Секретаріат НСПУ, а не всупереч законодавству України  про громадські організації наказом голови НСПУ призначати керівником невідомого письменникам Київщини чоловіка, прийнятого в НСПУ кілька місяців тому. Ще до конфлікту я дій-сно називав його як можливого у перспективі кандидата на цю посаду, бо має певний організаційний досвід, але після того, як увійде в наш творчий колектив, познайомиться з письменниками Київщини. То чи є це з мого боку злочином або підставою розганяти всю обласну організацію в складі 46-ти письменників?

І так можна пройтися по кожному пункту майже кримінального, але повні-стю сфальшованого звинувачення на мою адресу.

Важко боротися з неправдою, якщо вона влада. Але оберегами у нашій борні з колишнім моїм товаришем по курсантському взводу Віктором Барановим, морально знищеним єзуїтською школою комуністично-комсомольського ПІДмосковного ЦеКа, та його одно-СТАЙНИМИ Секретаріатом і Президією стоять світлої пам'яті Олесь Гончар і нині сущий Віктор Міняйло, які свого часу дали мені рекомендації в Спілку письменників як наказ не втрачати справжніх орієнтирів, інші світочі незнищенного українського слова, закатовані письменники-мученики. Нині їхню пам'ять хочуть проміняти на ласку антинародної влади, на ордени, премії, столичні квартири, земельні наділи під Києвом, вимріяну Барановим та відкрито озвучену ним на письменницькому з'їзді нову штаб-квартиру НСПУ десь у глухому закутку Києва, зате з з кав'ярнею і більярдом, замість проданого Письменницького Храму на Банковій.

Отож, якщо проаналізувати все вище наведене, постає закономірне запитання: то хто загрожує розколом НСПУ? Я чи Секретаріат з Президією своїми без-відповідальними діями аж до незаконної ліквідації обласних письменницьких організацій?

Вірю, що ми з Казаріним, який також протестує проти беззаконня нинішнього спілчанського керівництва - не два такі диваки на всю письменницьку спілку. Що таких - багато.  Що ми не змиримося з «беспрєдєлом» нинішньої спілчанської влади, ніколи не підтримаємо «деполітизації», а фактично зміни політичних орієнтирів - від опозиційного радикалізму в обороні українства, яким Спілка письменників вирізнялася навіть у найчорніші часи, до бридкого неоконфор-мізму. Бо маємо честь і совість.

Але, браття-письменники, не мовчіть за принципом «моя хата скраю». Шліть Секретаріату і Президії листи з протестами, виступайте на сайтах, розповідайте українській громадськості, хто і з чим прийшов до влади в НСПУ і що та якими методами чинить. Апелюймо до Ради старійшин і Ради НСПУ, інших творчих спілок, правозахисних організацій, ПЕН-клубу. Бо сьогодні нізащо розігнали письменницьку організацію Київщини, а завтра розженуть вас чи й усю Спілку!

На жаль, поки що і в державі, і в НСПУ правлять бал «тушки». Але вірю, що не за ними майбутнє в нашій Україні і в нашій письменницькій родині.

 

м. Біла Церква Київської області                 

bukva2007@ukr.net                                                                    

 

Анатолій ГАЙ