* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

СТРАТЕГІЧНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОГРАМУ РЕФОРМ

19:32 20.07.2010

СТРАТЕГІЧНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОГРАМУ РЕФОРМ

ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

Події в Україні на початку 21 століття  нагадують події середини 17го сторіччя, коли Богдан Хмельницький підняв українців із паралічу бездіяльності та безнадії й вивів їх на шлях національного і соціально – економічного звільнення. Безперервні війни.  Виснажені люди і економіка. Кріпацтво.  Відсутність сильної держави.  Пошук зверхника  (турецький султан, московський цар…).  Багато істориків вважають, що Богдан Хмельницький намагався закласти підвалини української державності свідомо та послідовно. Але я, аналізуючи події тих часів, погоджуюсь з Михайлом Грушевським, який висловлював сумніви щодо наявності у Хмельницького чітко окреслених цілей, доводячи, що вчинки гетьмана визначалися скоріше обставинами, а не навпаки (О.Субтельний. Історія: Україна. -К. Либідь, 1993). Відомо, що останнім видатним вчинком Хмельницького стала Переяславська Угода і союз з Росією. Чим закінчився той період української історії,  теж відомо: Руїною.

Не можу сказати, що у 2010 році історія повторюється, але спільні риси є. Виснажені люди і економіка. Бідність.  Криза. Держава – найслабкіша ланка українського суспільства. Харківська Угода. Як уникнути  аналогічного результату розвитку України  17го сторіччя – Руїни? На мій погляд, шлях один: зробити висновок з помилок Хмельницького і забезпечити свідомий і послідовний – стратегічний - розвиток України. 

Таку можливість має сучасна українська влада. Чи скористається вона нею? Скоріш за все, в Україні все відбуватиметься  так, як у більшості інших країн, що розвиваються. Влада  використовуватиме  владні ресурси для задоволення своїх інтересів і обмеження  можливостей опозиційних сил. Але перехід до стратегічного планування і розвитку країни дозволить  використати ресурси країни оптимальним чином. І вовки будуть ситі (влада досягатиме своїх цілей акуратно, зберігаючи  підтримку виборців і  прийнятний  рівень відносин зі світом), і вівці (решта громадян, природа…) цілі.

МЕТА СТАТТІ

Сприяти переведенню дискусії навколо Програми економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»  (далі – Програми реформ)  у «стратегічне» русло, що означає обговорення образу України – переможниці, а також оптимального шляху до цього образу.  Подібна дискусія допоможе виключити  помилки Хмельницького і його послідовників  і  забезпечить перехід  до системного послідовного реформування і розвитку країни. До типових послідовників Хмельницького я відношу і попередню «помаранчеву» владу країни. За наявності підтримки і підйому духу громадян, теоретичної бази реформ (програма «Український прорив»), вони потонули у чварах, безсистемності  і не досягли успіхів а ні у державотворенні, ані у економіці, ані у соціальній сфері.  Свідомого й послідовного розвитку країни у 2005 – 2009 роках не вийшло.

Що очікує нас під керівництвом нової влади? Будемо шукати відповідь, аналізуючи Програму реформ  з позицій забезпечення системного і послідовного розвитку країни.  Необхідною умовою успіху дискусії навколо стратегічних питань розвитку вважаю концентрація уваги експертного середовища, громадських активістів і політиків  на головних (ключових) проблемах розвитку. Зможемо зосередитися на них і домовитися – буде користь. Тільки обмежена кількість ключових питань розвитку має перспективу перетворитися на  вимоги, виконання яких  суспільство здатне забезпечити.  Є шанс, що ті, хто має концентрувати увагу  свою і суспільства на ключових питаннях  розвитку і слухати вимоги суспільства – політики – візьмуть такий підхід  на озброєння, зможуть довести ідеї розвитку до широких верств населення і реалізувати їх. Інакше пропозиці, викладені нижче, чекатиме доля багатьох інших:  потонуть у «шумі» перевантаженого інформаційного простору. У кращому випадку статтю прочитають і забудуть.  

У 2008 – 2009 роках  громадська спроба перевести  розвиток України у «стратегічне русло»  в рамках руху за стратегічний розвиток  «Моя Україна»  виявилася невдалою. Можливо, за нових обставин (вибудова потужної влади, поява Програми реформ, тощо) стратегічний розвиток України переможе безсистемність і непослідовність?!

ПРО СТРАТЕГІЮ РОЗВИТКУ КРАЇНИ

В Україні не бракує стратегій розвитку: діюча Стратегія економічного та соціального розвитку 
України
"Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки,  десятки проектів. Але їх наявність не оберігає країну від безсистемного непослідовного розвитку, коли майже кожна нова влада опиняється перед необхідністю докорінного реформування країни.  Про одну з причин такого стану вже написано вище – не вдається зконцентрувати увагу на ключових проблемах розвитку. Проаналізуємо одну з основних ініціатив нової влади – Програму реформ -  на  відповідність стратегічним принципам розвитку країни. Стратегію розвитку країни зазвичай визначають декілька базових положень:

-          Аналіз ситуації в країні і світі і визначення слабких і сильних сторін країни, зовнішніх загроз і можливостей розвитку (SWOT – аналіз);

-          Передбачування можливих сценаріїв розвитку подій у країні і світі, вивчення досвіду інших країн;

-          Формування образу країни – переможниці у світовій конкурентній боротьбі у стратегічній перспективі (20 – 30 років) для най вірогідніших сценаріїв розвитку подій у світі;

-          Вибір виду стратегії розвитку (оборонна, наступальна, сталого розвитку, тощо);

-          Визначення оптимального шляху до образу країни – переможниці (інноваційні (проривні) ідеї розвитку, ключові пріоритети розвитку, програми, плани розвитку і реформ, що відповідають обраному виду стратегії);

-          Узгодження стратегії із виконавцями – широкими колами суспільства (на всіх етапах розробки і реалізації стратегії);

-          Інституціональне забезпечення реалізації стратегії і її коригування.

Приступаючи до реформування країни (це п’яте по порядку виконання базове положення), влада і політики, що ініціюють реформи,  повинні мати чіткі концептуальні рішення (уявлення) по всім чотирьом попереднім положенням. Подивимося на Програму реформ, спираючись на базові положення стратегії розвитку країни.

SWOT – АНАЛІЗ У ПРОГРАМІ РЕФОРМ

S (Сильні сторони)

Їх небагато – 6, починаючи з «Масштабний науковий комплекс, усе ще здатний ефективно продукувати результати світового рівня» (с.47) і закінчуючи «Провідне місце серед країн світу за природно – ресурсним та аграрним потенціалом» (с.73).

W (Слабкі сторони)

Їх набагато більше -  16, починаючи з «Завеликі бюджетні витрати, що означає високе фіскальне навантаження на бізнес» (с. 4) і закінчуючи «Нерозвинутий агропромисловий комплекс» (с.73).

O (Зовнішні можливості)

Я знайшов тільки одну – «Ефективна міжнародна економічна співпраця» (с.51)

Т (Зовнішні загрози)

Побачив тільки 2: «Міжнародні фінансові ресурси стали практично недоступними в кризу» (с.36) і «Наукові результати і кадри витікають за кордон» (с.47).  

Скоріш за все, розробники програми реформ не проводили детальний SWOT аналіз і не звернули увагу на  деякі суттєві сторони, можливості і загрози. Якщо це так,  запропонована Програма реформ не може бути визнана достатньо обґрунтованою.

СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ

Фахівці розглядають декілька най вірогідніших сценаріїв розвитку людства у 21 столітті за відсутності планетарних катаклізмів: Сценарій 1  «Сталий  розвиток» (країни і нації домовляються про принципи сталого розвитку людської цивілізації і планети),   Сценарій 2 «Боротьба за виживання» (країни і нації не домовляться, головним принципом життя  цивілізації буде боротьба за виживання з відомими негативними наслідками ). У 1991 – 2010 роках розвиток України  повністю відповідав найгіршим зразкам так званого латиноамериканського сценарію розвитку: масована демократизація, лібералізація і непрозора приватизація за умов неготовності суспільства створюють державу, в основі якої принципи олігархії і корупції. Більшість громадян потерпають від  бідності і не довіряють владі. І все це – за завісою начебто ринкової економіки.  Україна впевнено крокує шляхом, «протореним» латиноамериканськими попередниками – Перу, Венесуела…  

Вивчення Програми реформ не переконало мене в тому, що розробники хочуть радикально змінити сценарій розвитку України. Докладніше про це – нижче.

 

ОБРАЗ КРАЇНИ – ПЕРЕМОЖНИЦІ

Україна у 20ці розвинутих країн світу – це добре. Але потребує конкретизації. Якщо  це 20ка по ВВП чи G20 – це одне. Якщо це 20ка провідних країн за критеріями сталого розвитку, це зовсім інше, причому загальновідомі критерії сьогодні мають бути скориговані. Наприклад, до кризові світові лідери за значеннями індексу сталого розвитку Ісландія (2 місце у світі) і Ірландія (9 місце)  переносять кризу чи найважче серед розвинутих країн. 

Життя суспільства розподіляється звичайно на 4 сфери – соціальна, економічна, політична і духовна. Враховуючи те, що суспільство живе на планеті Земля, можна додати п’яту сферу – екологічну, яка відображує взаємодію суспільства з природою нашої планети. Образ країни – переможниці  має охоплювати всі  ці п’ять сфер. Застосування цього підходу (чітке формулювання мети розвитку (реформування) країни) суттєво вдосконалить концептуальну базу Програми реформ.

ВИБІР ВИДУ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ

В залежності від уваги, що розробники стратегії приділяють слабким і сильним сторонам, зовнішнім загрозам і можливостям, розрізняють декілька видів стратегії. Наприклад, стратегія, що базується на розвитку сильних сторін і використанні зовнішніх можливостей, є наступальною. Стратегія, що спрямована на боротьбу з внутрішніми проблемами і зовнішніми загрозами, є суто оборонною. До такого – оборонного – виду можна віднести стратегію, якою керувалися розробники Програми реформ. Програма цілком спрямована на подолання українських проблем. Сильні сторони і можливості, такі як українські металургійні і хімічні комплекси, Євро – 2012, кризові проблеми у багатьох країн – конкурентів і великі можливості навчитися на їх помилках  навіть не розглядаються. З погляду на історичні традиції і менталітет громадян оборонна стратегія розвитку може виявитися природною для України. Але тоді про 20ку, куди можна потрапити, тільки добряче попрацювавши ліктями (наступаючи), треба забути.

Ключові українські можливості (сильні сторони) на сьогодні – у великому бізнесі, в першу чергу пов’язаному з металургією,  хімією, сільським господарством. Не зможе Україна вийти на лідерські позиції у світі, не використавши оптимальним чином  потенціал великих корпорацій цих секторів  на етапі переведення економіки з індустріальних рейок на засади економіки знань. Тому відповідний розділ програми має з’явитися.

Більшість фахівців вважають най вірогіднішим сценарій сталого розвитку світу, тому українська стратегія має відповідати  вимогам  сталого розвитку.  Нагадаємо, що концепція сталого розвитку передбачає гармонійний розвиток трьох основних сфер життя суспільства – соціальної, економічної і екологічної . Вважається, що духовна сфера поєднана з соціальною, а де ж політична сфера? Я собі відповідаю так: вважають, що з політичною сферою у суспільства порядок: громадяни обирають розумну  владу, яка керує суспільством відповідно до концепції сталого розвитку. У Програмі розділ про екологію відсутній, як і розділ про іншу необхідну складову – культуру.

Таким чином, можна заключити, що розробники Програми не мають мети забезпечення сталого розвитку. Можливі заперечення розробників Програми реформ «Це Програма економічних реформ!» виглядають непереконливими – не буде ефективних економічних реформ без одночасних  реформ  в інших сферах.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ШЛЯХУ РОЗВИТКУ

Беручи до уваги неповне опрацювання чотирьох попередніх положень стратегії розвитку країни у Програмі реформ, можна зробити висновок про відсутність у її розробників послідовного системного плану дій, що відповідає якійсь конкретній стратегії розвитку. Це не провина розробників, це суспільна проблема. Який капіталізм ми будуємо? Ліберальний  (США, Японія), державний (Китай, Росія) чи щось інше? Що з власністю, в тому числі на землю?

У випадку України першочергова ключова проблема –у  політичній сфері життя.  Це недосконала державна влада (всі її гілки - законодавча, виконавча, судова). Влада є не тільки самою слабкою ланкою українського суспільства, а й самою прожерливою (неефективною). Тому реформування логічно розпочати з влади. Але у Програмі реформ ця проблема відкладена на потім. З вступу до Програми реформ: «Блок реформ щодо модернізації системи державного управління буде представлений восени 2010 року». Невже розробники знають, як зробити Україну нормальною країною, не викоренивши СПОЧАТКУ олігархізм і корупцію, і не відтворивши таким чином довіру громадян до влади і бізнесу? Не повірять громадяни владі, якщо вона не заявить чітко про власне першочергове реформування, бо кожен українець давно засвоїв істину «Риба гниє з голови». Що робити – відомо. Подолати  олігархізм шляхом недопущення бізнесменів у владу, обмежити неефективне використання  бюджету шляхом введення декларування доходів і витрат політиками, чиновниками  і їх рідними, а також суворої відповідальності за порушення, звичайно, за умов попереднього скорочення кількості чиновників і збільшення їх доходів. Віддавати владу і бюджети на місця за можливості громадян обирати і контролювати місцеву владу. Оберуть пару разів не тих, потім будуть краще думати, за кого голосувати. Так і громадянське суспільство проросте – знизу.

У Програмі реформ відсутня інформація про проривні (креативні, інноваційні) ідеї розвитку. Це може бути чи особливе врахування українського менталітету і наших здібностей, чи нові економічні і політичні моделі, що врахують сучасний стан світу та його перспективи, чи нові наукові відкриття і технології, що дозволять досягти стратегічних цілей розвитку. Сучасний стан капіталістичного світу  і його кризовий досвід створили  для України багато «тунельних» можливостей. Ми можемо перейти на більш високі щаблі розвитку, оминувши непотрібні стадії розвитку. Знайти ці «тунелі» – виклик розробникам Програми реформ і всій українській еліті.

УЗГОДЖЕННЯ ПРОГРАМИ РЕФОРМ З ВИКОНАВЦЯМИ

Методологія створення і обговорення Програми реформ викликає повагу. Комітети економічних реформ, тисячі фахівців… Але узгоджувати Програму реформ з виконавцями – суспільством - у сьогоднішньому вигляді Програми буде важко. В першу чергу тому, що відсутній стрижень –«скелет» реформ, що стане зрозумілим широким колам громадян, викличе довіру до влади, перетворить суспільство у боєздатну «команду».  Якщо «скелет» реформ буде «стратегічним» (у відповідності до методології цієї статті), кожен свідомий громадянин зможе побачити себе, своїх близьких на шляху розвитку країни і повірити у можливість самореалізації в цій країні. Потрібна безпрецедентна компанія по роз’ясненню Програми реформ (а краще, її стратегічного «скелету») у ЗМІ.  Результатом може бути  кредит довіри до нової влади у вигляді голосів на наступних виборах.

ВИСНОВОК

Програма реформ є програмою ліквідації критичних відставань, що втілює у життя суто «оборонний» варіант стратегії розвитку України.  Для того, щоб перетворити Програму реформ на відображення переможної стратегії розвитку, її треба  суттєво доповнити  елементами забезпечення системного послідовного сталого розвитку країни, наприклад, відповідно до  методології, викладеній у цій статті.

 

Юрій Бойко,

Голова правління ВГО «Успішна Україна»

23 червня 2010 р