Влада відірвана від народу. Народ відірваний від влади, а всі разом – відірвані від своєї культури та історії...

Київрада ухвалила рішення про перейменування частини вулиці Мазепи на вулицю Лаврську. Фракція «ґундяєвців» у столичній міськраді здійснила свій символічний чин. На догоду тоталітарній церкві, яка протягом нашої непростої історії освячувала більшість злочинів імперської влади проти українців.

Наступний крок – виділення під резиденцію наміснику чужої церкви, яка претендує на духовне панування в Україні й на патент на «спільну історію», Святої Софії або ж тієї самої Києво-Печерської Лаври...

На Мазепу наслали анатему московські церковники. Нині ж аґенти московських попів усунули «кричуще» неподобство, коли Лавра, кубло шовіністів, які реґулярно ходять з так званими хресними ходами, несучи російські імперські прапори та ікони, до Верховної Ради, розташована на вулиці, що вона має ім’я «зрадника» Мазепи.

Втім, саме Мазепа – діяч, який дуже багато зробив за свого життя для розвитку Києво-Печерської Лаври. Це і є основною причиною для того, щоб Лавра стояла на вулиці Мазепи. Друга причина – ментальна. Як і у випадкові з Шухевичем, Бандерою, Петлюрою та иншими, українці повинні самі (не озираючись на імперативи начальників, а також попів і ксьондзів, сусідніх держав) вирішувати, хто є зрадником, а хто героєм.

На жаль, ще певні сили в Україні вважають Мазепу зрадником. Українське суспільство наскрізь прогнило, його роздирають чужими ідеологійними схемами. А яким воно було за часів Мазепи? Варто було Пєтру І повабити козаків щедрими обіцянками-цяцянками, як вони кинулися зраджувати Мазепу. А ще були масові доноси й наклепи... Заради того, щоб привласнити земельні ділянки сусідів. Таке собі середньовічне українське рейдерство... Як зазначав історик Дмитро Дорошенко, «що було найгіршого в українському суспільстві, випливало наверх і старалося використати момент, щоб збагатитись або зробити службову кар’єру».

Прихід шведів в Україну ознаменувався для українців певним цивілізаційним відкриттям (є в цьому й заслуга самого Мазепи, який вочевидь висунув шведам низку вимог щодо їхнього поводження на українських землях). Отже, українці вперше (а мабуть, й востаннє) бачили іноземних вояків, які не грабували, не спалювали хати, а харч і провіант купляли в населення за гроші. Натомість російські війська палили й влаштовували масову різанину. Уже на Слобожанщині під час другої частини української військової кампанії й шведи не втрималися від того, щоби випустити назовні свою аґресію...

Та щоб там не писали про Мазепу, але для нас найголовніше, що він був політиком, який намагався створити потужну широку антиімперську коаліцію у складі Туреччини, Криму, Молдавії, Валахії, донських козаків і навіть калмиків. А для істориків дуже важливо розібратися в причинах того, чому український народ зрадив свого часу Мазепу, зрадив Петлюру, неодноразово зраджував ідею національної держави... Чому, скажімо, за всі роки незалежности кияни не спромоглися спорудити пам’ятника ані Мазепі, ані Петлюрі?

Як цілком слушно зауважили журналісти «Дзеркала тижня», українське витікає з України як кров із вен. Коли воно витече остаточно, потреба в цій державі відпаде назавжди. Принаймні немає сенсу в існуванні держави, основною функцією якої є не збереження культурної та економічної самобутности й незалежности української нації, а встановлення сприятливих фінансових умовин для олігархів Ахметова, Пінчука, Коломойського…

Втім, для українців, яким небайдужа доля України і неповторного українського Духу, варто просто не перейменовувати в своїй голові вулицю Мазепи на Лаврську. І тоді жодні їхні рішення не стануть чинними!

Костянтин Коверзнєв, письменник